Р I Ш Е Н Н Я
 
                    Iменем України
 
     17.01.07 р. Справа № 8/211пд
 
     за  позовом  Закритого  акціонерного  товариства   "Виробниче
об'єднання Техсировина",
 
     ЄДРПОУ 22003881, м.Донецьк
 
     до  відповідача  Товариства  з   обмеженою   відповідальністю
"Агрофірма "Преображеніє",
 
     ЄДРПОУ 30790405, м.Срібне
 
     про визнання договору дійсним
 
     Суддя Ємельянов А. С.
 
     Представники:
 
     від позивача: Костенко Т.I.-по дов.
 
     від відповідача: не з'явився
 
     В засіданні суду брали участь:
 
     Згідно із ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в засіданні суду
 
     оголошувалась перерва з 11.01. по 17.01.2007р.
 
                     СУТЬ СПРАВИ:
 
     Закрите   акціонерне   товариство    "Виробниче    об'єднання
Техсировина", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду
з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою  відповідальністю
"Агрофірма  "Преображеніє",  м.Срібне,  про  визнання  дійсним  та
таким, що підлягає державній реєстрації, договору  купівлі-продажу
№04/04 від 07.04.2005р.
 
     В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на узгодження
сторонами всіх істотних умов спірного договору та дотримання вимог
чинного законодавства  під  час  його  укладання,  внаслідок  чого
вказаний договір є дійсним.
 
     Відповідач  у  відзиві  на  позовну  заяву  від  07.12.2006р.
повідомив суд  про  ті  обставини,  що  в  зв'язку  з  відсутністю
грошових коштів спірний договір не  був  посвідчений  нотаріально.
Одночасно,   відповідач   посилається   на   пропущення    строку,
встановленого для нотаріального посвідчення договору.
 
     Розглянувши матеріали справи,  заслухавши  пояснення  сторін,
господарський суд встановив:
 
     07.04.2005р.   між   сторонами   був    підписаний    договір
купівлі-продажу №04/04, за умовами  якого  відповідач  прийняв  на
себе  зобов'язання  передати  у  власність  позивача,  а   позивач
зобов'язався прийняти та сплатити вартість  автогаражу  вантажного
автотранспорту (диспетчерської автогаражу).
 
     Виходячи зі змісту  позовної  заяви,  вказаний  вище  договір
містить у  собі  всі  необхідні  істотні  умови  для  такого  виду
правочинів, а зобов'язання за цим договором  щодо  передачі  майна
відповідачем повністю виконані.
 
     В  зв'язку  з   ухиленням   відповідача   від   нотаріального
посвідчення договору №04/04 від 07.04.2005р.,  позивачем  заявлені
вимоги про  визнання  дійсним  та  таким,  що  підлягає  державній
реєстрації, договору №04/04 від 07.04.2005р.
 
     Відповідач  у  відзиві  на  позовну  заяву  від  07.12.2006р.
заперечень  по  суті   позовних   вимог   не   надав.   Одночасно,
відповідачем повідомлено суд  про  відсутність  у  нього  грошових
коштів для проведення нотаріального посвідчення спірного договору.
 
     Виходячи  з  принципу  повного,  всебічного  та  об'єктивного
розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача  такими,
що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
 
     За приписом ст.4 Закону України  "Про  власність"  ( 697-12 ) (697-12)
        
володіти, користуватися і розпоряджатися  майном  має  право  його
власник.
 
     Зокрема, саме власник має  право  вчиняти  щодо  свого  майна
будь-які дії, що не суперечать закону.  Він  може  використовувати
майно  для  здійснення  господарської  та  іншої,  не  забороненої
законом, діяльності, зокрема, передавати його  безоплатно  або  за
плату у володіння і користування іншим особам.
 
     Статтею   655   Цивільного   кодексу    України    ( 435-15 ) (435-15)
        
передбачено,  що  за  договором   купівлі-продажу   одна   сторона
(продавець) передає або зобов'язується передати  майно  (товар)  у
власність другій  стороні  (покупцеві),  а  покупець  приймає  або
зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити  за  нього  певну
грошову суму.
 
     Відповідно до ст.658 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
право продажу товару, крім випадків примусового продажу  та  інших
випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
 
     Таким  чином,  при  розгляді  вимог  щодо  визнання   дійсним
договору купівлі-продажу, враховуючи  норми  ст.4  Закону  України
"Про власність"  ( 697-12 ) (697-12)
        ,  ст.ст.655,  658  Цивільного  кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
         , судом повинно бути встановлено, перш за  все,
правомірність  відчуження  вказаного   майна   з   боку   продавця
(відповідача по справі).
 
     Статтями  4-3,  33  Господарського   процесуального   кодексу
України   ( 1798-12 ) (1798-12)
            встановлений    принцип    господарського
судочинства,  згідно  з  яким  кожна   сторона   повинна   довести
обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або
заперечень.
 
     В обгрунтування наявності у відповідача  права  власності  на
автогараж вантажного автотранспорту,  який  є  предметом  спірного
договору  купівлі-продажу,  позивач  посилається  на   надані   до
матеріалів справи договір №1/АП від  03.07.2000р.,  перелік  майна
переданого в процесі реформування СТОВ "Срібне" у  ТОВ  "Агрофірма
"Преображеніє".
 
     Як  встановлено  судом,  за  змістом   договору   №1/АП   від
03.07.2000р. СТОВ  "Срібне"  зобов'язалось  передати  у  власність
відповідача, а відповідач  взяв  на  себе  обов'язок  прийняти  та
сплатити валові активи, які знаходяться на балансі СТОВ "Срібне".
 
     Згідно з наданим до матеріалів  справи  переліком  №6  майна,
переданого в процесі реформування СТОВ "Срібне" в  ТОВ  "Агрофірма
"Преображеніє", було передано, зокрема, автогаражі.
 
     За твердженням позивача, один з цих автогаражів  є  нерухомим
майном та був предметом спірного договору  купівлі-продажу  №04/04
від 07.04.2005р.
 
     Проте,  всупереч   вимогам   ст.ст.4-3,   33   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         позивачем не  визначено
ідентифікуючих ознак  предмету  спірного  договору,  складу  цього
майна, його технічних характеристик, документів, які підтверджують
введення автогаражу в експлуатацію,  не  вказано  місцезнаходження
цього майна.
 
     Крім цього, позивачем не  надано  доказів,  що  підтверджують
тотожність   майна,   яке   є    предметом    спірного    договору
купівлі-продажу №04/04 від  07.04.2005р.,  та  яке  було  передано
відповідачу за переліком №6 до договору №1/АП від 03.07.2000р.
 
     Відсутність вказаних вище доказів  унеможливлює  встановлення
судом тих обставин, що автогараж, який є предметом купівлі-продажу
за договором №04/04 від  07.04.2005р.,  входив  до  складу  майна,
визначеного у переліку №6 до договору №1/АП від 03.07.2000р.
 
     Позивачем також  не  надано  відповідних  документів,  які  б
підтверджували наявність у СТОВ "Срібне" права  власності  на  цей
автогараж.
 
     Відповідно  до  п.7  ст.179  Господарського  кодексу  України
( 436-15 ) (436-15)
          господарські  договори   укладаються   за   правилами,
встановленими   Цивільним   кодексом   України    з    урахуванням
особливостей,   передбачених   Господарським   кодексом    України
( 436-15 ) (436-15)
        ,  іншими  нормативно-правовими  актами   щодо   окремих
договорів.
 
     Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
          зміст
договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд  сторін  і
погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до  актів
цивільного законодавства.
 
     За змістом ст.638 Цивільного кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
          та
ст.180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
         істотними умовами
договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом
як істотні або є необхідними для договорів даного  виду,  а  також
усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути
досягнуто згоди.
 
     Статтею   656   Цивільного   кодексу    України    ( 435-15 ) (435-15)
        
передбачено,  що  предметом  договору  купівлі-продажу  може  бути
товар, який є у продавця на момент  укладення  договору  або  буде
створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
 
     Як  вказувалося  вище,  за  твердженням   позивача,   предмет
спірного  договору  купівлі-продажу  №04/04  від  07.04.2005р.   є
нерухомим майном.
 
     Згідно із ст.181 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
          до
нерухомих речей (нерухоме майно,  нерухомість)  належать  земельні
ділянки,  а  також  об'єкти,  розташовані  на  земельній  ділянці,
переміщення яких є  неможливим  без  їх  знецінення  та  зміни  їх
призначення.
 
     Як  встановлено  судом,  сторонами  в  договорі  №04/04   від
07.04.2005р. не визначено місцезнаходження нерухомого майна, яке є
предметом  цього  договору  купівлі-продажу,  внаслідок  чого  суд
дійшов висновку про неузгодженість позивачем та відповідачем  всіх
істотних умов спірного договору купівлі-продажу.
 
     За приписом ст.220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         якщо
сторони  домовилися  щодо  усіх   істотних   умов   договору,   що
підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося   повне   або
часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не
вимагається.
 
     Відсутність доказів наявності у відповідача  права  власності
на предмет договору  №04/04  від  07.04.2005р.,  є  підставою  для
відмови в задоволенні  позовних  вимог  про  визнання  дійсним  та
таким, що  підлягає  державній  реєстрації,  договору  №04/04  від
07.04.2005р.
 
     Відповідно  до  ст.1  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          підприємства,  установи,  організації,  інші
юридичні особи мають  право  звертатися  до  господарського  суду,
зокрема, за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних  прав  і
охоронюваних законом інтересів.
 
     За вимогами ст.220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
          суд
може визнати  договір  дійсним  за  умови,  якщо  одна  із  сторін
ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
 
     Позивачем до матеріалів справи  відповідних  доказів,  які  б
підтверджували звернення позивача  до  відповідача  з  вимогою  та
відмову відповідача від нотаріального посвідчення договору  №04/04
від 07.04.2005р., до матеріалів справи не надано.
 
     Зокрема, у справі наявні лише пояснення  позивача  по  справі
№17/157пд та відзив відповідача на позовну заяву  по  цій  справі,
лист нотаріуса №1211 від 08.11.2006р., проте, відповідне звернення
позивача до відповідача  з  вимогою  про  нотаріальне  посвідчення
спірного договору в матеріалах справи відсутнє.
 
     За таких обставин, враховуючи відсутність доказів  виникнення
у  відповідача  порушеного  відповідачем  права   на   нотаріальне
посвідчення  договору,  а  також  документів,  які   підтверджують
наявність у відповідача права власності на автогараж,  вимоги  про
визнання дійсним  та  таким,  що  підлягає  державній  реєстрації,
договору  купівлі-продажу  №04/04  від   07.04.2005р.   підлягають
залишенню без задоволення.
 
     Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
 
     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.43,  49,   82-85
Господарського   процесуального   кодексу   України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
господарський суд,
 
     ВИРIШИВ:
 
     Відмовити повністю в  задоволенні  позовних  вимог  Закритого
акціонерного  товариства   "Виробниче   об'єднання   Техсировина",
м.Донецьк до Товариства з  обмеженою  відповідальністю  "Агрофірма
"Преображеніє",  м.Срібне  про  визнання  дійсним  та  таким,   що
підлягає державній реєстрації, договору купівлі-продажу №04/04 від
07.04.2005р.
 
     В судовому  засіданні  17.01.2007р.  оголошено  повний  текст
рішення.
 
     Суддя Ємельянов А.С.