ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"22" грудня 2006 р.
Справа № 22-30-21/166-06-5089
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр";
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства
"Татарбунарська сукняна фабрика";
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Татарбунарське
бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості";
третя особа, що не заявляє самостійних вимог не предмет
спору, ОСОБА_1,
про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
від позивача: Шевченко Ю.I. -представник ТОВ "Кедр" -згідно
довіреності від 20.06.2006 р.,
від відповідача: не з'явився;
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача: Сосна А.В. -начальник КП "Татарбунарське
БТI та РОН".
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, ОСОБА_1. -не з'явилася.
СУТЬ СПОРУ: 08.06.2006 р. позивач, ТОВ "Кедр", звернувся до
господарського суду Одеської області з позовною заявою до
відповідача, ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика", про визнання
дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.12.2003
р., укладеного між ТОВ "Кедр" та ВАТ "Татарбунарська сукняна
фабрика", за умовами якого ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика"
зобов'язалося передати у власність ТОВ "Кедр" комплекс виробничих
будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та який
складається з: літ. "Д" -склад; літ. "Е" -цех, загальною площею 2
721, 5 кв. м.; літ. "е" -склад, загальною площею 401, 2 кв. м.;
літ. "З" -склад, загальною площею 247, 3 кв. м.; літ. "И" -склад;
літ. "Л" -насосна очисних споруджень; літ. "П" -котельна; літ.
"Р" -склад та уточнив позовні вимоги щодо визнання за ТОВ "Кедр"
право власності на комплекс виробничих будівель та споруд,
визначених договором.
05.10.2006р. постановою Вищого господарського суду України
судове рішення по справі скасовано та направлено на новий розгляд
до господарського суду Одеської області, у зв'язку з тим, що судом
першої інстанції при розгляді справи не було залучено до участі у
справі осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення
господарського суду.
Ухвалою від 26.10.2006р. справу прийнято до впровадження
господарського суду Одеської області та залучено до участі у
справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, ОСОБА_1.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні
вимоги у повному обсязі, та додатково пояснив, що Позивачу не було
відомо про права третіх осіб на нерухоме майно. Щодо прав ОСОБА_1,
на які може вплинути рішення господарського суду, висловив свою
думку, що відповідно до наданих до касаційної скарги та наявних у
матеріалах справи документів права ОСОБА_1. не можуть бути
порушені, оскільки існування таких прав не доведено та надані
докази в обгрунтування порушених прав є не належними.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, але у
матеріалах справи є відзив на позовну заяву, згідно якого він
визнає позов та уточнення до позову.
Представник третьої особи -КП "Татарбунарське БТI та РОН", що
не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача, заперечень щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Кедр"
господарському суду не надав та у судовому засіданні додатково
пояснив, що про існування правочину щодо відчуження спірного
нерухомого майна літери "Р" та літери "З" у комплексі виробничих
будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 між ВАТ "Татарбунарська
сукняна фабрика" та ОСОБА_1 йому нічого не відомо, що з приводу
відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та оформлення
відповідних документів до КП "Татарбунарське БТI та РОН" не
зверталися ні ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика", ні ОСОБА_1.
Також на запитання суду відповів, що нерухоме майно, на яке
заявлено вимоги щодо визнання права власності під арештом та
забороною відчуження не перебуває.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, ОСОБА_1, у судове засідання не з'явилася. Самостійних вимог
на предмет пору не заявила, додаткових доказів та міркувань з
приводу позовної заяви суду не надала.
Розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи, заслухавши
пояснення представників сторін господарський суд встановив, що:
Згідно п. 8.1. та п. 8.3.3. Статуту ВАТ "Татарбунарська
сукняна фабрика", зареєстрованого в новій редакції Виконкомом
Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області
09.10.2003 р. за НОМЕР_1, одним із органів управління ВАТ
"Татарбунарська сукняна фабрика" є Спостережна рада, до
компетенції якої віднесено прийняття рішення про складання угод
(контрактів) на суму, що перевищує 10 відсотків Статутного фонду,
розмір якого згідно п. 5.1. Статуту становить 36 114 грн. 75 коп.
10.12.2003 р. на засіданні Спостережної ради ВАТ
"Татарбунарська сукняна фабрика" було прийнято рішення щодо
реалізації частини майна ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" з
метою погашення боргів перед Пенсійним фондом та боргів по
заробітній платі.
15.12.2003 р. між ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика"
(продавець) та ТОВ "Кедр" (покупець) було укладено договір
купівлі-продажу нерухомого майна, за умов якого продавець
зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти
та сплатити вартість комплексу виробничих будівель та споруд
(нерухоме майно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно
технічного паспорту (реєстр НОМЕР_5)., а саме: літ. "Д" -склад;
літ. "Е" -цех, загальною площею 2 721, 5 кв. м.; літ. "е" -склад,
загальною площею 401, 2 кв. м.; літ. "З" -склад, загальною площею
247, 3 кв. м.; літ. "И" -склад; літ. "Л" -насосна очисних
споруджень; літ. "П" -котельна; літ. "Р" -склад. Крім того,
відповідно до п. 4.1. договору продавець зобов'язався оформити всі
необхідні документи для реєстрації покупцем права власності на
нерухоме майно.
Згідно п. 2.1. договору вартість нерухомого майна складає 115
060 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ -19 176 грн. 67 коп. Пунктами
2.2., 2.3. договору передбачено, що оплата вартості нерухомого
майна здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування
грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом двох років з
моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору передача нерухомого майна
здійснюється продавцем покупцю протягом 30 календарних днів з
моменту оплати вартості нерухомого майна.
Позивач, на виконання пункту 2.2. договору перерахував на
рахунок відповідача 115 060 грн. 00 коп., що підтверджується
платіжними дорученнями від: IНФОРМАЦIЯ_1 та листом ВАТ
Татарбунарська сукняна фабрика" НОМЕР_2 про отримання цих коштів.
22.12.2006 р. у судовому засіданні, представник позивача
пояснив, що незважаючи на те, що ТОВ "Кедр" перерахувало
обумовлену договором суму вартості нерухомого майна, відповідач
відмовився виконати зобов'язання, передбачені п. 4.1. договору
щодо передачі нерухомого майна у власність ТОВ "Кедр" та
відповідного оформлення необхідних документів для реєстрації за
останнім права власності. На момент укладення спірного договору
купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до вимог цивільного
законодавства нотаріальне посвідчення угод купівлі-продажу
нерухомого майна між юридичними особами не вимагалось, до того ж
не вимагалося отримання в бюро технічної інвентаризації довідки на
відчуження цього нерухомого майна. Але, відповідно до статті 657
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що набрав чинності
01.01.2004 р., договори купівлі-продажу нерухомого майна
підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Проте, відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення
договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.12.2003 р.
З наданого до господарського суду договору, укладеного у
простій письмовій формі, вбачається, що сторони домовилися проте,
що ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" передає у власність ТОВ
"Кедр" комплекс виробничих будівель та споруд, що знаходяться за
адресою: АДРЕСА_1 та який складається з: літ. "Д" -склад; літ.
"Е" -цех, загальною площею 2 721, 5 кв. м.; літ. "е" -склад,
загальною площею 401, 2 кв. м.; літ. "З" -склад, загальною площею
247, 3 кв. м.; літ. "И" -склад; літ. "Л" -насосна очисних
споруджень; літ. "П" -котельна; літ. "Р" -склад, а ТОВ "Кедр"
зобов'язується прийняти цей об'єкт та сплатити його вартість 115
060 грн. 00 коп.
Зі сторони ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" Договір
підписано головою правління Бучинським А.А., який діяв на підставі
Статуту ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика", протоколу засідання
Спостережної ради ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" від
10.12.2003 р.
Зі сторони ТОВ "Кедр" Договір підписано директором
товариства - Нікітіним В.О.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)
передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність
другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується
прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Наданий до господарського суду позивачем договір містить усі
істотні умови, які необхідні для договору купівлі-продажу
нерухомого майна, а саме: предмет договору, ціна, порядок
розрахунків, порядок передачі товару, кількість, відповідальність
сторін, повні та достатні реквізити сторін. Зазначені умови
договору не суперечать вимогам діючого законодавства. Наявність
згоди по усім істотним умовам договору підтверджується укладеним у
письмовій формі сторонами договору, який відповідав вимогам закону
на момент укладення.
Надані третьою особою ОСОБА_1 документи на підтвердження
порушення її прав договором, який Позивач просить визнати дійсним,
та підтвердження права власності на спірне нерухоме майно -літеру
"Р" та літеру "З" у комплексі виробничих будівель та споруд за
адресою: АДРЕСА_1, не можуть бути враховані як належний доказ з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 34 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування. Форма та зміст документів, які подаються до
господарського суду згідно ст.36 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, повинні
відповідати вимогам, встановленим діючим законодавством для цих
документів.
На момент датування документів, що подані
ОСОБА_1., -10.06.2003р.- відповідно до діючого на той момент
законодавства до договорів купівлі-продажу нерухомого майна за
участю фізичної особи вимагалось дотримання нотаріальної форми. У
випадку недотримання такої форми -договір є недійсним та не
породжує правових наслідків - перехід права власності. А згідно
ч.1 ст.220 ЦК, та ч.2 ст.215 ЦК від 16.01.2003р. (відповідно до
п.4 заключних та перехідних положень ЦК від 16.01.2003р., що
набрав чинності 01.01.2004р.) такий правочин є нікчемним і не
вимагається його визнання недійсним у судовому порядку (тобто є
безспірно недійсним).
Доказами дійсності правочину можуть бути ті документі та у
тому об'ємі, який необхідний для нотаріального посвідчення цього
правочину, а саме - договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Третьою особою ОСОБА_1. до господарського суду надана копія
договору від 10.06.2003р. купівлі-продажу нерухомого майна -літери
"Р"та літери "З" у комплексі виробничих будівель та споруд за
адресою: АДРЕСА_1, що належать Відповідачу на праві власності, між
ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика"(Продавець) та ОСОБА_1
(Покупець), який укладено у простій письмовій формі.
Відповідно до пояснень у судовому засіданні представника
третьої особи -КП "Татарбунарське БТI та РОН" з метою укладення
договору купівлі-продажу ані ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика",
ані ОСОБА_1. не зверталися для оформлення технічної та
правовстановлювальної документації, необхідної для укладення
правочину у нотаріальній формі відповідно до діючого
законодавства.
Таким чином, третьою особою, що не заявляє самостійних вимог
не предмет спору, ОСОБА_1. до господарського суду не надано
доказів права власності на спірні об'єкти, що є предметом позову.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме
майно за № НОМЕР_3. комплекс, сукняна фабрика, що знаходиться за
адресою: АДРЕСА_1 є власністю ВАТ "Татарбунарська сукняна
фабрика".
Згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів
нерухомого майна за НОМЕР_4. та довідки з Єдиного реєстру заборон
відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність заборони/арешту
від 27.06.2006 р. за НОМЕР_6, заборон відчуження на об'єкти
нерухомого майна - літ. "Д" -склад; літ. "Е" -цех, загальною
площею 2 721, 5 кв. м.; літ. "е" -склад, загальною площею 401, 2
кв. м.; літ. "З" -склад, загальною площею 247, 3 кв. м.; літ.
"И" -склад; літ. "Л" -насосна очисних споруджень; літ.
"П" -котельна; літ. "Р" -склад, розташованих за адресою:
АДРЕСА_1 -не значиться.
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або
державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального
посвідчення або державній реєстрації.
Статтею 657 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного
майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого
нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов
договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося
повне або часткове виконання договору, але одна із сторін
ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати
такий договір дійсним.
Отже, враховуючи те, що домовленість сторін щодо
купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна підтверджена
укладеним між цими сторонами письмовим Договором, який містить
істотні умови, які необхідні для укладення даного виду договору,
те, що на виконання цих умов Позивач перерахував Відповідачу в
рахунок сплати 115 060 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт по цьому
Договору, що свідчить про часткове виконання умов Договору,
господарський суд вважає за необхідне визнати укладений 15.12.2003
р. між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого
майна -дійсним.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
на Продавця покладено обов'язок щодо передачі майна
Покупцеві, в свою чергу на останнього покладено обов'язок щодо
прийняття цього майна та сплати певної грошової суми.
Як зазначалося вище, Покупець свій обов'язок щодо сплати 115
060 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт нерухомості виконав у повному
обсягу.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
суб'єктами права колективної власності є колективні
підприємства, кооперативи та інші організації, що є юридичними
особами. Серед підстав виникнення права колективної власності,
передбачених ст. 21 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
зазначено цивільно-правові угоди, зокрема, до яких відноситься і
Договір Купівлі-Продажу нерухомого майна від 15.12.2003 р., який
спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна й перехід
його у власність покупця, і який є юридичною підставою виникнення
у покупця абсолютного речового права.
Також, ст. 328 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що право власності у набувача майна за договором
виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Враховуючи вищеназвані обставини, а також те, що відповідно
до ст. 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник не
може бути позбавлений права на своє майно, суд вважає задовольнити
вимоги Позивача та визнати за ним право власності на комплекс
виробничих будівель та споруд (нерухоме майно), що знаходиться за
адресою: АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту (реєстр НОМЕР_5)., а
саме: літ. "Д" -склад; літ. "Е" -цех, загальною площею 2 721, 5
кв. м.; літ. "е" -склад, загальною площею 401, 2 кв. м.; літ.
"З" -склад, загальною площею 247, 3 кв. м.; літ. "И" -склад; літ.
"Л" -насосна очисних споруджень; літ. "П" -котельна; літ.
"Р" -склад.
Судові витрати покласти на Відповідача відповідно до статей
44 - 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. ст. 44 -49, 82 -85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд,
В И Р I Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр"
задовольнити.
2. Визнати дійсним з моменту укладення Договір
купівлі-продажу нерухомого майна від 15.12.2003 р., укладений між
ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика"
.
3. Визнати за ТОВ "Кедр" (65013, м. Одеса, Миколаївська
дорога, 142. Iдентифікаційний код 31887620) право власності на
комплекс виробничих будівель та споруд (нерухоме майно), що
знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту
(реєстр НОМЕР_5.)., а саме: літ. "Д" -склад; літ. "Е" -цех,
загальною площею 2 721, 5 кв. м.; літ. "е" -склад, загальною
площею 401, 2 кв. м.; літ. "З" -склад, загальною площею 247, 3 кв.
м.; літ. "И" -склад; літ. "Л" -насосна очисних споруджень; літ.
"П" -котельна; літ. "Р" -склад.
4. Стягнути з ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" (
АДРЕСА_1. Iдентифікаційний код 00306992) на користь ТОВ "Кедр"
(65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 142. Iдентифікаційний код
31887620) державне мито у розмірі 170 /сто сімдесят/ грн. 00 коп.
Та витрати по сплаті IТЗ судового процесу у сумі 118 /Сто
вісімнадцять/ грн. 00 коп.
5. Копію рішення надіслати сторонам та третім особам, що не
заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Накази видати в порядку ст. 116 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя Торчинська Л.О.