ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 Справа № 14/19-ПД-06 ( rs173475 ) (rs173475)
Господарський суд Херсонської області у складі судді
Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у
відкритому судовому засіданні справу
за позовом Багатогалузевого приватного підприємства
"Авто-стоп", м. Херсон
до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю
"Авто-стоп-2", м. Херсон
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Енерго-Лан", м. Херсон
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрссоюз", м. Херсон
відповідача- 4: Дочірнього підприємства "Облгазпостач"
закритого акціонерного товариства МК "Содружество", м. Херсон
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача: Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Херсон
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача: Херсонське державне бюро технічної
інвентаризації, м. Херсон
третя особа-3 без самостійних вимог на боці відповідача
ОСОБА_2, м. Херсон
про визнання угоди недійсною та визнання права власності на
майно
за участю:
представників сторін:
від позивача - Крутієнко О.С. паспорт МО 097930 від 17.04.96
від відповідача-1:не прибув
від відповідача-3: не прибув
від відповідача- 4: не прибув
від третьої особи -1: не прибув
від третьої особи-2: не прибув
Багатогалузеве приватне підприємство "Авто-Стоп" (позивач)
звернувся до суду про визнання недійсними договору купівлі-продажу
від 29.09.05, який був укладений ліквідатором ТОВ "Авто-Стоп-2"
ОСОБА_3 та ТОВ " Енерго-Лан".
В ході розгляду справи позивач, відповідно до ст.22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, збільшив позовні вимоги і просив визнати
недійсним договір купівлі-продажу від 18.10.05, укладений між ТОВ
"Енерго-Лан" і ТОВ "Укрроссоюз" (торгівельно-адміністративна
будівля і комплекс СТО за адресою м. Херсон, пр-кт Сенявіна,33) та
договір купівлі - продажу від 18.10.05, укладеного між ТОВ
"Енерго-Лан" і ДП "Херсонгазпостач". Ухвалою від 02.03.06
додаткові позовні вимоги були прийняті до розгляду та додатково
залучені в якості відповідача -3 та 4 товариство з обмеженою
відповідальністю "Укрроссоюз" та дочірнє підприємство
"Облгазпостач" ЗАТ МК "Содружество".
В ході розгляду справи сторона у справі-ТОВ " Енерго-Лан"
заявила клопотання про залучення до розгляду справи фізичної особи
ОСОБА_2в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, оскільки розгляд цієї справи впливає на права та
законні інтереси зазначеної особи.
В зв'язку з необхідністю залучити до розгляду справи фізичну
особу в якості третьої особи суд ухвалою від 20.03.06 провадження
у справі припинив, оскільки спори, де третьою особою є фізична
особа, не підвідомчі господарським судам.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
16.06.06 зазначена ухвала була скасована, справа направлена на
розгляд по суті до суду.
Постановою Вищого господарського Суду України від 19.09.06
касаційна скарга на постанову ЗАГС була відхилена.
Розпорядженням голови Херсонського господарського суду від
23.10.06 справа на розгляд була передана судді Немченко Л.М.
В ході розгляду справи позивач знову на підставі ст.22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
збільшив та змінив позовні вимоги та просив,
окрім заявлених вимог, додатково визнати за ним право власності на
першу чергу СТО з кафе-баром на 16 місць і АЗС по пр. Сенявіна,33
у м. Херсоні.
Ухвалою від 21.11.06 суд визнав гр. ОСОБА_2 у справі третьою
особою, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору
на боці відповідача.
Від позивача 06.12.06 надійшла заява про підтримання позовних
вимог про визнання за ним права власності на першу чергу СТО з
кафе-баром на 16 місць і АЗС по пр. Сенявіна,33 у м. Херсоні. В
зв'язку з цим просить у справі визнати належним відповідачем
товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Стоп-2", решту
відповідачів просить визнати третіми особами на боці відповідача,
які не заявляють самостійні вимоги. Суд задовольняє клопотання.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки спір про
визнання права власності на першу чергу СТО з кафе - баром на 16
місць і АЗС по пр-т Сенявіна,33 у м. Херсоні був розглянутим у
справі № 15/32. За цим рішенням встановлено юридичний факт, що БПП
"Авто-Стоп" передано майно СТО, кафе-бар та АЗС в якості
додаткового внеску до статутного фонду ТОВ " Авто-Стоп-2". Таким
чином, це майно стало власністю ТОВ
"Авто-Стоп-2". В зв'язку з цим відповідно до ст.35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вищевказані факти встановлені рішенням
господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в якому беруть ті самі сторони.
Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін,
суд
в с т а н о в и в:
БПП "Авто-Стоп" звернувся до суду про визнання за ним права
власності на першу чергу СТО з кафе - баром на 16 місць і АЗС по
пр. Сенявіна,33 у м. Херсоні.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що
між БПП "Авто-Стоп" і ТОВ "Авто-Стоп -2" були укладені угоди від
01.11.96 та від 01.02.97, згідно з умовами яких, позивач передав
відповідачу, в якості додаткових внесків спірне майно.
З огляду наданих угод від 01.11.96 та 01.02.97 суд дійшов
висновку, що вони не свідчать про передачу спірного майна - першої
черги СТО з кафе -баром на 16 місць і АЗС по пр. Сенявіна,33 у м.
Херсоні, оскільки в них зазначено, що передачі підлягають основні
фонди по накладній, а також матеріали та запчастини по балансовій
вартості с послідуючим їх поверненням після внесення ЗАТ МК
"Содружество" своєї долі. В угоді від 01.02.97, окрім зазначеного
вище, передачі підлягали також малоцінні, швидкозношувані
предмети, товари, будівельні матеріали, а також будівельні
матеріали, що знаходилися в капітальному будівництві.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав додатки до угод (накладні), на які є
посилання в угодах і з яких би можливо було встановити яке саме
майно підлягає передачі за умовами договору.
Надані копії актів приймання-передачі №
4,10-15,19,21,23,25,31,33,35,37,38,40,47-50,52,54-56,59,65,68,77,9
8, частина яких складалась 01.11.96, а інша частина 01.02.97, не
можуть бути належним доказом передачі саме спірного майна (першої
черги СТО з кафе - баром на 16 місць і АЗС по пр. Сенявіна,33 у м.
Херсоні), оскільки із актів видно, що передавалась в більшій
частині товари народного вжитку, нерухомість ( будинок-кіоск,
споруда АЗС), однак в актах не зазначені їх місцеперебування та
підстава передачі. Тобто із актів не витікає, що передавалось
майно, яке знаходиться за адресою: м. Херсон, пр-т Сенявіна,33.
та, що воно передавалось саме в межах угод від 01.11.96 та
01.02.97 Крім того, майно передавалось не у власність, а
тимчасово, без права та розпорядження.
Відповідно до ст.316 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності є
право особи на річ (майно), яке воно здійснює в відповідності до
закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власнику належить
право володіння, використання та розпорядження своїм майном.
Таким чином, як витікає зі змісту наведеної статті та оглядом
встановлених фактів, навіть якщо позивач надав належні докази
передачі спірного майна за угодами від 01.11.06 та 01.02.97 за їх
умовами він не набув прав власника в повному обсязі в розумінні
ст.317 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ос кільки за умовами угод він не
отримав права розпоряджатися майном.
Суд дійшов висновку, що на підставі угод від 01.11.96 та
01.02.97 у позивача право власності на спірне майно не виникло.
Відповідно до ст.328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності
набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, угод.
Свідоцтво на право власності, яке надає позивач як доказ
наявності такого права, не є правовстановлюючим документом в
розумінні ст.328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а тільки констатує, що на
день його видачі у позивача існувало право власності на спірне
майно на підставі, визначеній законом -рішенням господарського
суду Херсонської області у господарській справі № 15/32 від
28.01-01.02.02, яке було переглянуте за нововиявленими обставинами
та 28.03.03 постановою Запорізького апеляційного господарського
суду скасовано, а у справі постановлене нове рішення, згідно якого
в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Суд спростовує заперечення відповідача щодо існування рішення
господарського суду у справі № 15/32 за цим же предметом спору між
тими ж сторонами і розглядає справу по суті, оскільки відповідно
до п.2 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі
припиняється, якщо є рішення господарського су ду або іншого
органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір
між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Як витікає із матеріалів справи № 15/32, позивач свої вимоги
обгрунтував іншими підставами - будівництвом власними силами
спірного майна.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що спір про той же
предмет між тими ж сторонами, однак за різних підстав підлягає
розгляду по суті.
Крім того, відповідно до ст.257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальний термін позовної давності встановлюється у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа дізналася чи
могла дізнатися про порушення свого права.
Як витікає із матеріалів справи, рішення господарського суду,
на підставі якого він набув права власності на спірне майно у
справі № 15/32 скасовано 28.03.03
Таким чином, перебіг строку позовної давності починається з
28.03.03 і закінчується 28.03.06.
Позивач збільшив позовні вимоги у справі щодо визнання права
власності на спірне майно в межах провадження у справі №
14/19-пд-06 ( rs173475 ) (rs173475)
14.11.06, тобто, поза межами строку
позовної давності.
На підставі встановлених обставин та здійснивши аналіз
чинного законодавства суд дійшов до висновку про відмову в
задоволенні позовних вимог.
В частині позовних вимог про визнання недійсними договорів
позивач пояснив, що до вказаних договорів він є третя особа, в
зв'язку з цим він не має права звертатися з позовом про визнання
угод недійсними, в яких вона не приймала участі, в зв'язку з чим у
нього відсутній предмет спору з підприємствами - сторонами у
зазначених договорах, в зв'язку з цим він просить припинити
провадження у справах через відсутність предмету спору.
Таким чином, у позивача до відповідачів - товариства з
обмеженою відповідальністю "Енерго-Лан", товариства з обмеженою
відповідальністю "Укрроссоюз", до відповідача-4: дочірнього
підприємства "Облгазпостач" ЗАТ МК
"Содружество" відсутня певна матеріально - правова вимога, що
кореспондується зі способами захисту прав, що перелічені у ст.16
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Тобто, у нього відсутні вимоги до
зазначених відповідачів щодо визнання правочину недійсним,
визнання права на майно, припинення дії, яка порушує право,
відновлення становища, яке існувало до порушення та інше.
При таких обставинах суд в частині позовних вимог про
визнання недійсним договорів провадження припиняє.
На підставі викладеного, керуючисьп.1-1 ст.80 ст.82,84,85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
в и р і ш и в:
1. Визнати товариство з обмеженою відповідальністю
"Енерго-Лан", товариство з обмеженою відповідальністю
"Укрроссоюз", дочірнє підприємство "Облгазпостач" ЗАТ МК
"Содружество" в якості третіх осіб без самостійних вимог на боці
відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
2. Позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів
купівлі-продажу від 18.10.05, укладений між ТОВ "Енерго-Лан" і ТОВ
"Укрроссоюз" та договір купівлі -
продажу від 18.10.05, укладеного між ТОВ "Енерго-Лан" і ДП "
Херсонгазпостач", договору купівлі - продажу від 29.09.05, який
був укладений ліквідатором ТОВ "Авто-Стоп-2" ОСОБА_3 та ТОВ "
Енерго-Лан" припинити провадження.
3.Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
20.12.2006р.