ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
12.12.2006 Справа № 4/17
За позовом Громади Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників, с. Калини Тячівського району
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
"Форум", м. Ужгород
про стягнення суми 142 012 грн. на відшкодування витрат в
зв'язку з ремонтом приміщення заготпункту в с. Калини Тячівського
району,
Судова колегія в складі:
Головуючий суддя : В.В. Мокану
суддя : I.В. Iвашкович
суддя : В.М.Тисянчин
представники:
Позивача -Кохман М.В., довіреність б/н від 17.02.2004 року
Відповідача - Аспапов О.О., директор
СУТЬ СПОРУ: Громадою Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників, с. Калини Тячівського району заявлено позов до
відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Форум", м.
Ужгород про стягнення суми 142 012 грн. на відшкодування витрат в
зв'язку з ремонтом приміщення заготпункту в с. Калини Тячівського
району.
В судовому засіданні 06.12.2006 року, у якому брав участь
також представник позивача -Куцин П.П., доручення б/н від
07.02.2006 року, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до 12.12.2006 року до 11 години 30 хвилин.
Представники позивача підтримали позовні вимоги, які
обгрунтовують посиланням на ст. ст.128, 148, 469 Цивільного
кодексу України (в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року), ст. ст. 334,
1212, 1213 діючого Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема,
стверджують, що релігійна громада Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників є добросовісним набувачем майна, щодо якого
заявлено позов про відшкодування витрат на його поліпшення.
Набуття права власності громадою пов'язують з наступними фактами:
протоколом загальних зборів релігійної громади від 20.11.2000 року
доручено вірнику
продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року у справі № 4/17
Куцину П.П. придбати приміщення заготпункту в с. Калини, вул.
Шевченко на своє ім'я з наступним переоформленням під будинок
молитви; дорученням від 20.11.2000 року просвітер громади
уповноважив Куцина П.П. викупити будинок; розпискою від 20.11.2000
року підтверджено одержання Куциним П.П. із каси Церкви 11 тис.
грн. для придбання будинку; придбавши будинок Куцин П.П. передав
його громаді для переобладнання під молитовний будинок.
Наголошують, що позивач як добросовісний набувач майна, в період з
2001 по 2002 роки провів ремонтно-будівельні роботи по його
відновленню з цільовим призначенням під молитовний будинок, при
цьому здійснив невідокремлювані поліпшення, які підлягають
відшкодуванню при втраті ним права власності.
Відповідач проти позову заперечив, пославшись на відсутність
у релігійної громади статусу добросовісного набувача, оскільки
його право власності не оформлялось відповідними
правовстановлюючими документами; громадою не подано жодного
документального доказу в установленому законом порядку, який би
підтверджував, що дії Куцина П.П. були спрямовані в інтересах
громади відповідно до протоколу загальних зборів громади.
Стверджує і про відсутність доказів володіння позивачем будівлею,
оскільки договір оренди від 05.06.2002 року між Куцином П.П. і
релігійною громадою укладено всупереч забороні, накладеній згідно
з ухвалою Тячівського районного суду від 19.02.2002 року у справі
№ 367/02, яка скасована ухвалою від 29.07.2004 року. Крім того,
відповідач заперечив час ведення будівельних робіт, наголосивши на
застосованому Тячівським районним судом забезпеченні позову
вищевказаною ухвалою від 19.02.2002 року шляхом арешту і заборони
відчуження будівлі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін,
суд встановив:
26.02.2001 року між громадянкою Аспаповою Н.М., як продавцем
та гр. Куцин П.П., як покупцем, укладено договір купівлі-продажу
основної будівлі заготпункту, що знаходиться в с. Калини,
вул.Шевченка,1"а".
Рішенням Тячівського районного суду від 13.05.2002 року
вищезазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним та
визнано право власності за ТОВ "Форум" на будівлю заготпункту,
зобов'язано Аспапову Н.М. повернути Куцину П.П. 10 660 грн.,
отриманих по договору купівлі-продажу.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від
12.09.2002 року рішення суду від 13.05.2002 року в частині
визнання права власності за ТОВ "Форум" на будівлю заготпункту в
с. Калини, вул.Шевченка,1"а" скасовано та в позові відмовлено з
посиланням на те, що таке право за останнім підтверджено
правовстановлюючими документами, тому встановлення такого права в
судовому порядку не грунтується на законі. В частині визнання
договору купівлі-продажу недійсним, рішення залишено без змін,
зобов'язано Аспапову Н.М. повернути Куцину П.П. 10 660 грн., а
Куцина П.П. - повернути ТОВ "Форум" будівлю - заготівельний пункт
в. с. Калини, вул.Шевченка,1"а".
З матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання рішення
Тячівського районного суду по поверненню будівлі заготпункту ТОВ
"Форум" відбулося 27.05.2004 року в примусовому порядку.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року у справі № 4/17
Аналізуючи аргументи позивача щодо наявності у нього статусу
добросовісного набувача, який відповідно до ст. 148 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 року) та п. 4 ст. 390
діючого Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
має право на
відшкодування витрат на здійснені невідокремлювані поліпшення у
сумі, на яку збільшилась вартість майна, суд констатує наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2001 року його
сторонами були фізичні особи громадяни Аспапова Н.М. та Куцин П.П.
За зазначеним договором, вчиненим гр. Куцином П.П. від власного
імені у власних інтересах, засвідченим в нотаріальному порядку,
право власності набув гр. Куцин П.П., про що здійснено також
реєстраційний напис Тячівського районного державного підприємства
технічної інвентаризації на договорі як правовстановлюючому
документі. Будь-якої інформації про те, що укладаючи договір
купівлі-продажу Куцин П.П. діяв від імені або в інтересах
релігійної громади договір не містить.
Посилання позивача на протокол загальних зборів членів церкви
від 20.11.2000 року, яким Куцину П.П. доручено купити будівлю
заготпункту в с. Калини, вул. Шевченка для проведення богослужінь
та зареєструвати на нього з послідуючим переоформленням будинку на
Будинок Молитви для громади, та на доручення від 20.11.2000 року,
видане гр. Куцину П.П. і Геврі В.I., яким зазначених осіб
уповноважено викупити будинок для громади, не може бути визнано
достатнім підтвердженням факту набуття релігійною громадою права
власності на будівлю заготпункту, оскільки договір купівлі-продажу
не оформлявся на користь третьої особи - релігійної громади
відповідно до ст. 160 Цивільного кодексу України (в редакції 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року), наступного переоформлення права власності
внаслідок відчуження будівлі від Куцина П.П. на користь релігійної
громади не відбулось.
Твердження позивача про фактичну передачу будівлі Куцином
П.П. релігійній громаді, що на його думку, мало наслідком перехід
права власності, слід визнати помилковим, оскільки доказом набуття
права власності на об'єкт нерухомості є правовстановлюючий
документ, з реєстрацією якого цивільне законодавство пов'язує
визнання державою фактів виникнення, передачі та припинення права
власності. Перелік правовстановлюючих документів до затвердження
Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на
нерухоме майно наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002
року № 7/5 ( z0157-02 ) (z0157-02)
, зареєстрованим в Мінюсті України
18.02.2002 року за № 157/6445, визначався Iнструкцією про порядок
державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна,
що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб,
затвердженою наказом Державного Комітету будівництва, архітектури
та житлової політики № 121 від 09.06.1998 року ( z0399-98 ) (z0399-98)
,
зареєстрованою в Мінюсті України 26.06.1998 року за № 399/2839.
Позивачем не подано суду документів, підтверджуючих набуття
релігійною громадою права власності на будівлю заготпункту. За
таких умов у позивача не виникало і право змінювати нерухоме майно
без дозволу власника.
Водночас, суд констатує відсутність у позивача і статусу
добросовісного володільця, оскільки правомірність володіння
релігійною громадою будинком заготпункту матеріалами справи не
доведена. Договір оренди від 05.06.2002 року, за яким Куцин П.П.
як власник передав будинок в с. Калини, вул.Шевченка,1"а" в оренду
громаді Церкви Християн Віри Євангельської П'ятидесятників, як
орендарю, посвідчений сільським головою с. Калини Тячівського
району, укладено сторонами під час дії встановлених ухвалою
Тячівського районного суду від 19.02.2002 року арешту і заборони
на відчуження. Крім того, на момент укладення договору оренди
існувало рішення Тячівського районного суду від 13.05.2002 року,
яким договір
продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року у справі № 4/17
купівлі-продажу від 26.02.2001 року між гр. Аспаповою Н.М. і
Куциним П.П. був визнаний недійсним; передача будівлі в оренду
відбулась до остаточного вирішення судового спору щодо законності
правовстановлюючого документу орендодавця, при цьому п. 2 договору
передбачалися обов'язки орендаря виготовити технічну документацію
на реконструкцію приміщення, розпочати ремонт та переоформити за
собою земельну ділянку біля будинку, а п. 5 власник протиправно
гарантував, що об'єкт оренди не перебуває під забороною.
Знаючи про встановлені обмеження щодо об'єкту нерухомості
позивач невправі був здійснювати будівельні роботи.
Заслуговують на увагу і аргументи відповідача щодо
недоведеності часу проведення будівельних робіт. Первинні
документи, на підставі яких експертом зроблено висновок про дату
ведення робіт (02.07.2001 року), у переважній більшості є
внутрішніми односторонніми документами, проте, дозвіл на виконання
будівельних робіт № 26, наданий громаді Церкви Християн Віри
Євангельської П'ятидесятників відділом містобудування та
архітектури Тячівської районної державної адміністрації, датовано
28.03.2003 року (арк. спр. № 144, т. 1), технічна документація на
розташування Церкви Християн Віри Євангельської в приміщенні
колишнього заготпункту в с. Калини, вул. Шевченка, 1 "а" складена
28.03.2003 року (арк. спр. № 143, т. 1).
Аналізуючи обставини набуття позивачем права користування
земельною ділянкою суд констатує неправомірність звернення гр.
Куцин П.П. до Калинської сільської ради з завою про добровільну
відмову на користь громади Церкви Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників від користування земельною ділянкою під будівлею,
щодо якої його правовстановлюючий документ - договір
купівлі-продажу визнано судом недійсним; невідповідність
законодавству рішень Калинської сільської ради від 30.12.2002 року
про закріплення земельної ділянки за релігійною громадою та від
28.02.2003 року № 76 про відведення земельної ділянки і передачу
земельної ділянки в оренду на 49 років громаді Християн Віри
Євангельської П'ятидесятників, зокрема, ст. 120 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, яка регламентує перехід права на земельну
ділянку при переході права на будівлю і споруду.
Відповідно до ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України. Отже, набуття позивачем права
користування земельною ділянкою на підставі договору оренди
земельної ділянки від 31.03.2003 року (арк. спр. 56, т. 3) суд
вважає неправомірним, оскільки право власності на будівлю до
позивача не перейшло.
Посилання позивача на ст. 469 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 року) суд до уваги не приймає, з
огляду на те, що зазначеною нормою передбачено право особи, яка
одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з
того часу, з якою вона зобов'язана повернути доходи. Ця норма
кореспондується з нормою ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 року), відповідно до якої володілець,
як добросовісний, так і недобросовісний, має право вимагати від
власника відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно з
того часу, з якого власникові належать доходи від майна. Проте,
предметом позову не є необхідні витрати на майно, позивачем
вимагається відшкодування витрат на зроблені поліпшення майна, які
неможливо відокремити.
З огляду на встановлену судом відсутність у позивача статусу
добросовісного набувача (володільця) будівлі колишнього
заготпункту в с. Калини, вул. Шевченка, 1 "а" та інші дослідженні
судом обставини суд не знаходить підстав для задоволення позову.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року у справі № 4/17
Керуючись ст. ст. 148, 160, 469 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 року), ст. ст. 390, 1214 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 120 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
СУД ВИРIШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 12.12.2006 року
лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно
до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та підписано 18.12.2006 року.
Головуючий суддя В.В. Мокану
Суддя I.В.Iвашкович
Суддя В.М.Тисянчин