УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
12.12.2006 Справа № 2/245
За позовом Виноградівської митниці, м. Виноградів
До відповідача акціонерного товариства "Євроцентр", м. Рахів
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача -Комунальне підприємство "Бюро
технічної інвентаризації" Рахівської районної ради, м. Рахів
Про визнання права власності на споруду авто гаражів
загальною площею 108кв.м. розміщених за адресою: м. Рахів, вул.
Привокзальна, придбаної згідно угоди від 25.08.1994р.
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Пензов С.В. -представник за дорученням
№01-54/3-1447 від 06.04.06р.
від відповідача - Бариський В.П. -заступник директора,
представник за дорученням
№49 від 20.11.06р.
Бариська Я.О. -юрист, представник за дорученням
№48 від 20.11.06р.
від третьої особи - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: визнання права власності на споруду авто гаражів
загальною площею 108кв.м. розміщених за адресою: м. Рахів, вул.
Привокзальна, придбаної згідно угоди від 25.08.1994р.
В засіданні суду 06.12.2006р. за згодою представників в
порядку вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом було оголошено перерву до 12.12.2006
року для надання можливості сторонам подати суду докази в
обгрунтування своїх доводів та заперечень .
Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в
повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві,
посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у
підтвердження своїх доводів вказує на те, що сторонами шляхом
укладення відповідної угоди було здійснено відчуження на користь
позивача об'єкту нерухомості за певну визначеною угодою суму та
передано за відповідним актом прийому-передачі. Вважає, що за
таких підстав позивач з моменту передачі такої речі набув права
власності на неї, користується нею з того часу, що загалом складає
біля 10 років та є підставою для задоволення позовних вимог в
повному обсязі. Доводи відповідача про несплату позивачем вартості
об'єкту, визначеною актом прийому-передачі та угодою сторін шляхом
здійсненої індексації основних засобів заперечує, оскільки вважає,
що на момент передачі речі у відповідача ще не виникло право на
здійснення такої індексації, умовами договору здійснення якої
передбачалось провести станом на кінець 1994 року.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року по справі №2/245
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог в
повному обсязі по мотивах, викладених у поданому суду письмовому
поясненні на позов. Вважає, що умовами договору сторони визначили
необхідність встановлення вартості відчужуваного об'єкту з
врахуванням проведеної індексації основних засобів, яка відповідно
була здійснена відповідачем на момент оформлення відповідного акту
прийому-передачі будівлі та який містив в собі вже проіндексовану
вартість об'єкту, яку позивач на той момент відмовився сплатити та
даний акт прийому-передачі підписати. В підтвердження викладеного
подав оригінал акту прийому-передачі, в якому відсутній жоден з
трьох підписів позивача у справі та печатка митниці, тобто вважає,
що позивач таким чином відмовився від укладення даного договору.
Перебування на балансі митниці спірного об'єкту не вважає
беззаперечною ознакою набуття права власності на нього, оскільки
вважає, що позивач відмовився від виконання взятих на себе
зобов'язань за договором купівлі-продажу, так як визначену актом
суму вартості майна на сьогоднішній день, не дивлячись на
відповідного листа відповідача від 28.05.1999р. з вимогою
здійснити дії з приводу узгодження факту передачі майна, так і не
сплатив.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Між сторонами, а саме акціонерним науково-виробничим
об'єднанням "Євроцентр", м. Рахів (правонаступником якого
являється АТ "Євроцентр") та Рахівською митницею, м. Рахів
(правонаступником якої являється Виноградівська митниця внаслідок
проведеної реорганізації) 25.08.1994 року було укладено договір
щодо продажу санітарно-побутового корпусу загальною площею
108кв.м. на привокзальній площі м. Рахів.
За умовами договору, зокрема, пункту 2, продавець, тобто
відповідач по справі, продає покупцеві, тобто позивачу у справі,
за кошти вищевказану будівлю по балансовій вартості станом на
01.07.1994п. в сумі 535,5млн.крб. з врахуванням наступної
індексації цін до кінця року, згідно розрахунку вартості та
виставленого рахунку, в термін до 31.12.1994р. Предмет даної
угоди, як стверджується представниками сторін, з моменту її
укладення було фактично надано позивачу для використання та
проведення реконструкції. 18 січня 1995 року сторонами було
укладено акт прийому-передачі будівлі санітарно-побутового
корпусу, вартість якої на момент оформлення даного акту вже склала
28488600000крб.
Позивач вказує на доведеність позовних вимог матеріалами
справи та посилається на фактичне користування майном з дати
укладення договору, постановки його на баланс митниці, здійснення
амортизаційних відрахувань та не доведеністю відповідачем поданих
ним заперечень.
Аналізуючи доводи сторін стосовно виникнення у позивача права
власності на нерухоме майно, суд констатує наступне.
Чинним на момент укладення договору купівлі-продажу об'єкту
нерухомості законодавством, зокрема, статтею 128 Цивільного
кодексу УРСР (в редакції 1963р. З наступними змінами та
доповненнями) право власності (право оперативного управління) у
набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше
не передбачено законом або договором. Водночас, визначений даною
статтею момент виникнення права власності у набувача може бути
змінений умовами договору, тобто може бути приурочений до якогось
подальшого моменту, наприклад, до моменту повного погашення
покупцем купівельної ціни. В даному випадку умовами договору було
визначено порядок здійснення розрахунку за придбаний об'єкт та
передбачено право покупця, тобто позивача, розпочати проведення
реконструкції придбаного
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року по справі №2/245
приміщення з часу підписання даної угоди. Фактично, сторонами
не заперечується факт користування позивачем приміщенням з моменту
підписання даної угоди, однак, відповідачем заперечується факт
виникнення у позивача права власності на будівлю з таких підстав.
Iнструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у
містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою
Заступником Міністра комунального господарства Української РСР
В.Романов 31 січня 1966 р., погодженою Заступником Голови
Верховного суду Української РСР Р.Сіденко 15 січня 1966 р.
(Iнструкція втратила чинність на підставі Наказу
Держжитлокомунгоспу №56 ( z0031-96 ) (z0031-96)
від 13.12.95) передбачено
необхідність здійснення реєстрації будинків з обслуговуючими їх
будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського
типу Української РСР при їх відчуженні, яка здійснюється бюро
технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів
трудящих. Згідно розділу II даної Iнструкції об'єктами реєстрації
є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці,
провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації,
розуміється один будинок з приналежними до нього службовими
будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній
земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці,
провулку, площі.
Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному
господарству №56 ( z0031-96 ) (z0031-96)
від 13.12.1995р., зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за №31/1056 "Про
затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого
майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб"
встановлено, що дані Правила розроблені з метою впровадження
державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого
майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та
утриманням, встановлюють порядок державної реєстрації об'єктів
нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних
осіб та є обов'язковими для виконання всіма міністерствами,
відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та
місцевого самоврядування, підприємствами, установами і
організаціями.
Згідно вимог вищевказаних нормативних актів державну
реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснюють державні
підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів
державної виконавчої влади на підставі відповідних
правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників
нерухомого майна. До об'єктів нерухомого майна, що підлягають
державній реєстрації, віднесено жилі будинки (домоволодіння)
розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером
по вулиці, площі, провулку; нежилі будинки, дачі, садові будинки,
гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового
та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках;
вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього
будинку); квартири багатоквартирних будинків. Належні до вказаних
об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих
об'єктів.
Придбаний позивачем об'єкт не являється допоміжною спорудою,
а тому, відповідно до вимог вищевказаного та чинного на момент
укладення договору купівлі-продажу законодавства, право власності
на нього виникає у набувача за договором тільки з моменту
реєстрації переходу прав, а не в момент його фактичної передачі.
Такої реєстрації позивачем проведено не було.
Водночас, сторонами після підписання договору купівлі-продажу
так і не було досягнуто згоди стосовно визначення ціни об'єкта та
не сплачено суму, що вказана відповідачем в акті прийому-передачі,
який відповідно до даних позивача у справі, є підписаний з його
боку та являється одним з доказів у підтвердження заявлених ним
позовних вимог (поданий в матеріали справи відповідачем оригінал
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 12.12.2006 року по справі №2/245
даного акту від 18.01.1995р. не містить даних стосовно його
підписання представниками позивача), а відповідно, не підтверджує
доводів позивача у справі про отримання відповідного майна та
сплати визначеної угодою суми його вартості. Не можуть слугувати
доказом сплати визначеної сторонами вартості майна умови самого
договору, оскільки пунктом 2 такого угоду було укладено сторонами
з відкладальною умовою, що передбачала собою визначення вартості
майна станом на 31.12.1994р. з врахуванням послідуючої індексації
основних засобів. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України
№34 від 17.01.1995р ( 34-95-п ) (34-95-п)
. "Про проведення індексації
основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань
на повне їх відновлення в 1995 році" було передбачено, що
індексація основних засобів проводиться до 20 лютого станом на
01.01.1995р. за індексами, визначеними Міністерством статистики на
1 жовтня 1994 року.
З огляду на такі обставини відповідачем при складанні акту
прийому-передачі 18.01.1995р. та надісланні відповідного
розрахунку було враховано проведення вищевказаної індексації
основних засобів на 01.01.1995р., тобто на кінець 1994 року -
початок 1995 року, та вказано вже збільшену суму вартості об'єкту.
Однак, позивачем визначена відповідачем до оплати сума не була
сплачена та доказів про її врегулювання позивачем суду не подано,
незважаючи на те, що поданим відповідачем розрахунком
передбачалось узгодження сторонами вартості реалізації майна в
межах 20-25% від балансової вартості. Листом №76 від 28.05.1999
року відповідач повідомляв позивача про необхідність узгодження
питання стосовно оформлення факту передачі майна та сплати його
вартості, однак, листом №340 від 23.06.1999 року митним постом
"Рахів", що є складовою частиною позивача, було повідомлено про
те, що компетенція розгляду спірних питань, вказаних в даному
листі, належить Закарпатській митниці в м. Виноградово. Iнших
доказів, що слугували б підставою намагання позивача узгодити
спірну ситуацію, суду не подано.
Посилання позивача на довготривале користування майном,
перебування його на балансі та здійснення амортизаційних
відрахувань на його відновлення не можуть бути взяті судом до
уваги як достатні, оскільки перебування відповідного майна на
балансі не є безспірною ознакою набуття права власності на нього.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не
підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82 -85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
СУД ВИРIШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя О.Ф. Ремецькі