ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2023 року
м. Київ
справа №802/85/17-а
касаційне провадження № К/9901/41796/18, № К/9901/41793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Смілянця Е.С., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.) та Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2017 (головуючий суддя Вільчинського О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Смілянця Е.С., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.) у справі №802/85/17-а за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) до Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі у тексті - податковий орган, відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 20219-0000 на суму 19 827, 30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає про те, що Калинівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 №20219-0000, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичної особи" у розмірі 19 827, 30 грн. На переконання позивачки вказане рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2017 задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 05.07.2016 № 20219-0000 на суму 19 827, 30 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що між позивачем та Хмільницькою міською радою був укладений договір про оренду вказаної земельної ділянки, однією із умов якого був зокрема і розмір орендної плати, при цьому враховуючи що зміни або додаткові угоди у встановленому законом порядку, встановленому ЦК України (435-15) не здійснювалися, орендодавцем неправомірно змінено умови договору шляхом внесення правлень у розмір орендної плати, а відповідачем в свою чергу протиправно винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення, яким визначено обов`язок позивача сплатити заборгованість, яка фактично виникла внаслідок неправомірних дій орендодавця.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2017.
Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 05.07.2016 № 20219-0000 у частині податкового зобов`язання на суму 13 322, 88 грн.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір орендної плати - це сума, що є обрахунком 3% від розміру нормативного-грошової оцінки конкретної земельної ділянки зокрема у випадку наявності такої оцінки.
Позивачка не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2017.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що при обрахунку орендної плати під час перевірки податковим органом було протиправно визначено базу оподаткування взявши за основу нормативну грошову, що затверджена рішенням 12 сесії Хмільницької міської ради 7 скликання №305 від 04.05.2016 "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки надані у користування на умовах оренди громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та для городництва у відповідності до рішення 80 сесії міської ради 6 скликання №2261 "Затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Хмільника".
Також зазначає, що судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, зміни в договори оренди в частині встановлення орендної плати не вносилися.
Крім того, не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач також подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Калинівська ОДПІ керувалась чинним на той момент рішенням Хмільницької міської ради 12 сесії 7 скликання від 30.05.2016 №305, яким було встановлено розмір орендної плати у сумі 19 827, 30 грн.
Відзиви сторін на касаційні скарги до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2017 відкрито касаційні провадження у справі.
20.03.2018 касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) (у редакції, що діє з 15.12.2017) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду прийняв касаційні скарги до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 10.01.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 03.03.2012 між громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - орендар) та Хмільницькою міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1000, 0 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (далі у тексті - Договір).
Договір зареєстрований відділом Держкомзему у м. Хмільнику 14.10.2012 за №051090004000144.
Згідно з пунктом 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до 01 вересня та складає 115 грн 74 коп на рік, що становить 0,09 % від нормативної грошової оцінки землі та підлягає щорічній індексації відповідно до коефіцієнту індексації, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Рішенням 12 сесії Хмільницької міської ради 7 скликання від 04.05.2016 №305 "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки надані у користування на умовах оренди громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та для городництва у відповідності до рішення 80 сесії міської ради 6 скликання №2261 "Затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Хмільника" вирішено:
"Внести зміни в п. 11 Договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1 ), громадянці Російської Федерації, зареєстрованої у АДРЕСА_1, площею 1000, 0 кв м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Встановити орендну плату у розмірі 19 827, 30 грн (660 910, 00 * 3%) щорічно, яка підлягає щорічній індексації відповідно до коефіцієнту індексації відповідно до коефіцієнту індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади з питань земельних відносин".
05.07.2016 Калинівською об`єднаної державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення №202019-0000, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" у розмірі 19 827, 30 грн.
Згідно з квитанцією №116 від 25.07.2016 позивачем внесено плату у розмірі 115, 74 грн відповідно до умов Договору від 02.03.2012.
02.09.2016 відповідачем прийнято податкову вимогу №28486-02, згідно з якою за ОСОБА_1 станом на 01.09.2016 рахується податковий борг в сумі 19 595, 82 грн.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо прийняття зазначених актів індивідуальної дії, позивачка звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (2755-17) , який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Землекористувачами, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України (2755-17) .
Відповідно до пунктів 286.1, 286.2 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
За приписами підпункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Тобто, законодавцем визначено нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
З аналізу наведених норм ПК України (2755-17) можна зробити висновок, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України (2755-17) вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України (2755-17) над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Згідно матеріалів справи, під час визначення відповідачем суми податкового зобов`язання (19 827, 30 грн) було враховано, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивач (земельна ділянка площею 1000, 0 кв м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ) складає 660 910, 00 грн відповідно до рішення 12 сесії міської ради 7 скликання від 04.05.2016 № 305.
Разом з тим, 31.08.2016 року рішенням 21 сесії міської ради 7 скликання від 04.05.2016 № 483 у вказане рішення було внесено зміни, шляхом уточнення розміру нормативно грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, а саме змінено розмір нормативно грошової оцінки з 660 910, 00 грн на 214 134, 84 грн, що як наслідок вплинуло на розмір орендної плати, який змінився з 19 827, 30 грн на 6 504, 42 грн.
Отже, позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, у розмірі саме 6 504, 42 грн, що складає 3% від її нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 216 814, 02 грн.
Відповідач правомірно нарахував позивачу податкове зобов`язання у розмірі 6 504, 42 грн, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове рішення підлягає скасуванню в частині надмірно нарахованого податкового зобов`язання у сумі 13 322, 88 грн.
Таким чином, оскільки висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 та Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 та касаційна скарга Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 - без змін.
Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова