РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 45/518
25.10.06
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкар"
До:
Державного територіально-галузевого об'єднання
"Південно-західна залізниця"
Про
стягнення 39676,72 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники
позивача:
Лецитин Р.В., дов. від 24.07.2006 б/н
відповідача:
Пантелійчук О.В., дов. від 23.10.2006 № 1401-НЮ
Суть спору: стягнення боргу у сумі 39676,72 грн. за договором
від 16.02.2005 № ПЗ/НХ-05371/НЮ, з яких 26295,12 грн. основного
боргу, 4906,68 -пені, 4149,37 грн. неотриманого доходу, 1735,48
грн. -збитків від інфляції, 2590,07 грн. процентів за користування
чужими грошовими коштами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив
відповідачеві товар на суму 26295,12 грн., а відповідач за
вказаний товар не розрахувався.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача в
частині стягнення основного боргу в сумі 26295,12 грн. визнав, а
проти задоволення вимог про стягнення пені, неотриманого доходу,
збитків від інфляції, процентів за користування чужими грошовими
коштами заперечив та зазначив, що позивач строк оплати не
порушував.
Ухвалою від 29.09.2006 порушено провадження у справі №
45/518, та призначено її до розгляду на 25.10.2006.
В судовому засіданні 25.10.2006 за згодою сторін, оголошено
вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача,
дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
16.02.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір №
ПЗ/НХ-05371/НЮ (далі -Договір). За умовами цього договору
постачальник (позивач) зобов'язувався поставити замовнику
(відповідачу) товар, а замовник (відповідач) зобов'язувався
прийняти та оплатити цей товар.
Відповідно до п. 7.2. Договору позивач зобов'язаний здійснити
оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня його
отримання. Днем отримання товару вважається день підписання
сторонами або їх уповноваженими представниками акту
прийому-передачі товару.
Згідно п. 9.1., 9.5 Договору прийом товару здійснюється
відповідачем у відповідності з Iнструкцією № П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
від 15.06.1965 "О порядке приемки продукции
производственно-технического назначения и товаров народного
потребления по количеству", а підтвердженням про одержання товару
відповідачем є акт прийому-передачі товару, підписаний
уповноваженими представниками сторін.
В пункті 11.2. Договору передбачено, що у разі порушення
строків оплати відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі
подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен
день прострочки, включаючи день оплати.
Позивач за накладною від 14.06.2005 № 253 поставив
відповідачеві товар на загальну суму 26295,12 грн., представник
відповідача за довіреністю від 14.06.2005 серія ЯКЗ № 545814
прийняв вказаний товар.
Позивач листами від 02.08.2005, від 09.09.2005, від
16.11.2005 звертався до відповідача з вимогами про оплату
поставленого товару.
Спір між сторонами виник внаслідок того, що позивач вважає,
що відповідач повинен сплатити на його користь 39676,72 грн. за
поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій, а відповідач
проти цих вимог заперечує, та вказує що строк виконання
зобов'язання за договором не настав, оскільки між сторонами не
підписано акту-прийому передачі товару, тому вимоги позивача є
безпідставними.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків
(ст. 11, 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), які мають виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, договору (ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), а одностороння
відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо у
зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із змісту п. 7.2., 9.1., 9.5. Договору сторони
визначили наступний строк виконання зобов'язання відповідача по
оплаті поставленого товару: 15 банківських днів з дня поставки
товару, яким вважається день підписання сторонами Договору акту
прийому-передачі товару.
Позивачем не надано суду доказів того, що між сторонами
Договору складався та підписувався акт приймання-передачі товару,
посилання на який міститься в п. 7.2., 9.1., 9.5. Договору.
Отже позивачем не доведено факту настання строку для початку
обрахування 15 банківських днів для оплати відповідачем
зазначеного товару. Відповідно строк виконання зобов'язань
відповідача по оплаті за товар, поставлений за Договором, не
настав.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача
26295,12 грн. основного боргу є необгрунтованими, матеріалами
справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Визнання позивачем позову в частині стягнення основного боргу
в сумі 26295,12 грн., викладене у відзиві на позовну заяву, судом
не може бути прийнято на підставі ст.ст. 22, 58, 78 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
виходячи з наступного. По-перше, представник позивача
Пантелейчук О.В., яка підписала відзив на позовну заяву, згідно
довіреності від 23.10.2006 № 1401-НЮ не уповноважена на визнання
позову; по-друге, таке визнання позову порушує права відповідача,
оскільки строк виконання зобов'язання відповідачем по сплаті
основного боргу не настав.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 4906,68 -пені,
1735,48 грн. -збитків від інфляції, 2590,07 грн. процентів за
користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день
прострочення виконання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник,
який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення.
В ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має
право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування
чужими грошовими коштами.
Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого
товару за Договором не настав, і відповідно відповідач
зобов'язання по оплаті поставленого товару не порушував, то
підстави для стягнення 4906,68 - пені, 1735,48 грн. - збитків від
інфляції, 2590,07 грн. процентів за користування чужими грошовими
коштами відсутні.
Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача
4906,68 -пені, 1735,48 грн. -збитків від інфляції, 2590,07 грн.
процентів за користування чужими грошовими коштами матеріалами
справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4149,37 грн.
неотриманого доходу, то згідно ст. 225 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
до складу збитків, що підлягають відшкодуванню
особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема,
включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим
суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених
матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок
порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток
(втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала
право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою
стороною.
Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків у вигляді
додаткових витрат та у вигляді не отриманого прибутку є порушення
відповідачем умов зобов'язання, або вчинення господарського
правопорушення та причинний зв'язок між таким порушенням
зобов'язання та збитками
Крім того, виходячи із змісту ст. 22 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, позивач має право на відшкодування упущеної
вимоги, яку він міг би реально отримати за звичайних оставин.
Позивач в обгрунтування розміру неотриманого доходу посилався на
середньорічну відсоткову ставку по довгостроковим депозитним
вкладам юридичних осіб у банку "Фінанси та кредит", у розмірі 15 %
річних. Проте позивач не надав суду доказів того, що позивач за
звичайних обставин здійснює діяльність по відкриттю депозитних
рахунків, та не надав доказів того що планував грошові кошти,
отримані від реалізації товару за Договором, внести на депозитний
рахунок. Таким чином, позивач не довів можливість отримання за
звичайних умов доходу, який він вважає упущеною.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання відповідача
перед позивачем не настав, і відповідач не порушував строків
виконання зобов'язання, то підстави для стягнення неотриманого
доходу відсутні. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача
4149,37 грн. неотриманого доходу матеріалами справи не
підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати по
оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення
судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя С.Балац
Дата підписання 06.11.2006