Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 35/3- 6/346
04.10.06
За позовом Iнституту вугільних технологій
До відповідача 1 Київської міської державної адміністрації
До відповідача 2 Акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго"
Про визнання частково недійсним договору на право тимчасового
довгострокового користування землею на умовах оренди
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача
Від відповідача 1 не з'явились
Від відповідача 2
Обставини справи:
До господарського суду м. Києва звернулось з позовом Iнститут
вугільних енерготехнологій до Київської міської державної
адміністрації та акціонерної енергопостачальної компанії
(далі -АЕК) "Київенерго" про визнання недійсним договору на право
тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди
на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у м. Києві від 15.01.99 в
частині надання відповідачу-2 в користування земельної ділянки
площею 200 кв. м. (виїзд на вул. Андріївську) та визнання
недійсним додатку до договору на право тимчасового довгострокового
користування землею на умовах оренди на вул.
Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у м. Києві від 15.01.99 в частині
надання відповідачеві-2 в користування земельної ділянки,
визначеної на плані тимчасового землекористування кутами поворотів
межі № 15-16-17-18-19-20-21-22-23-15, площею 200 кв. м. (виїзд на
вул. Андріївську).
Під час розгляду справи позивачем було подано доповнення до
позовної заяви, відповідно до яких останній просить суд визнати
недійсним додаток (план тимчасового землекористування) до договору
від 15.01.99 на право тимчасового довгострокового користування
землею на умовах оренди, укладеного між Київською міською
державною адміністрацією та відповідачем-2, в частині надання
відповідачу-2 в користування земельної ділянки, визначеної на
плані тимчасового землекористування номерами кутів поворотів межі
13-24,13.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка не
відводилась позивачу в порядку, передбаченому чинним на той час
Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР (відведення не було
передбачено проектом відведення земельної ділянки, затвердженого
розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1384
від 09.09.97), а тому договір в цій частині суперечить
законодавству.
Рішенням суду від 11.06.04 позов було задоволено частково.
Зокрема, було визнано недійсним додаток (план тимчасового
землекористування) до договору на право тимчасового
довгострокового користування землею на умовах оренди від 15.01.99,
укладеного між Київською міською державною адміністрацією та
акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", в частині
надання відповідачу-2 в користування земельної ділянки, визначеної
на плані тимчасового землекористування кутами поворотів межі №
17-18-19-20-21-22-23,17 та припинено його дію на майбутнє. Крім
того, було вирішено стягнути з відповідачів на користь позивача по
21,25 грн. державного мита та 29,5 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення було видано накази від 22.06.04.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.09.04 апеляційну скаргу відповідача-2 було залишено без
задоволення, а рішення -без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.05
касаційну скаргу відповідача 2 було задоволено частково, рішення
господарського суду від 11.06.04 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 23.09.04 скасовано та
передано справу на новий розгляд.
Підставою для скасування судових рішень стало не з'ясування
місцевим та апеляційним господарськими судами всебічно, повно та
об'єктивно обставин справи. Зокрема, як зазначив касаційний суд,
судами не з'ясовано, чи порушує договір права позивача, оскільки
не досліджено підстави виникнення у науково-технічного центру
вугільних технологій, правонаступником якого є позивач, права
користування спірною земельною ділянкою, та не досліджено, чи
набув позивач після реорганізації у встановленому порядку права її
користування.
Під час нового розгляду позивач уточнив позовні вимоги.
Зокрема, він просить визнати недійсним додаток (план тимчасового
землекористування) до договору на право тимчасового
довгострокового користування землею на умовах оренди від 15.01.99,
укладеного між відповідачем 1 та позивачем, в частині надання
позивачеві в користування земельної ділянки, визначеної на плані
тимчасового землекористування кутами поворотів межі №№
17-18-19-20-21-22-23,17.
Підстави визнання недійсним додатку залишились незмінними.
З метою з'ясування обставин, які пов'язані з фактичним
встановленням меж та розмірів земельної ділянки, судом була
призначена геодезична експертиза, проведення якої доручено
Київському науково-дослідному інститут судових експертиз з
залученням фахівців Київського державного підприємства геодезії,
картографії, кадастрових та геоінформаційних систем
"Київгеоінформатика". Провадження у справі 10.06.2005 зупиненню до
проведення експертизи.
У зв'язку з проведенням експертизи 30.08.2006 провадження у
справі було поновлено.
Відповідач-2 позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на
те, що позивачем не доведено факту виникнення у його попередників
права на оспорювану земельну ділянку.
Представники відповідач-1 під час нового розгляду справи у
удові засідання не з'явились, про причини неявки суд не
повідомили, у зв'язку з чим суд вважає за можливе відповідно до
ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вирішити спір за наявними
матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та
матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача
та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких
грунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши в
сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і
вирішення спору по суті, суд встановив:
15.01.1999 між Київською міською державною адміністрацією та
АЕК "Київенерго"було укладено договір на право тимчасового
довгострокового користування землею на умовах оренди
(далі -Договір), предметом якого є надання відповідачем-1 в
тимчасове користування відповідачу-2 строком на 25 років земельної
ділянки загальною площею 0,3874 га згідно з планом
землекористування, що є додатком до Договору.
Метою надання земельної ділянки є будівництво відповідачем-2
з подальшою експлуатацією фізкультурно-оздоровчого комплексу на
вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у Подільському районі м. Києва.
Підставою для укладення вказаного Договору стало
розпорядження Київської міської державної адміністрації від
09.09.1997 № 1384 "Про надання державній акціонерній
енергопостачальній компанії "Київенерго"земельних ділянок для
будівництва з подальшою експлуатацією фізкультурно-оздоровчого
комплексу на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у Подільському
районі", яким було затверджено проект відведення земельних ділянок
державній акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго"для
будівництва з подальшою експлуатацією фізкультурно-оздоровчого
комплексу на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у Подільському
районі.
На час прийняття вказаного розпорядження та укладення
Договору порядок набуття і реалізації прав на землю
регламентувався Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР від 18.12.1990
в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХII "Про внесення
змін і доповнень до Земельного кодексу ( 2196-12 ) (2196-12)
Української
РСР"(далі -Земельний кодекс ( 2768-14 ) (2768-14)
). Також станом на
15.01.1999 (укладення Договору) був чинний Закон України "Про
оренду землі"№ ( 161-14 ) (161-14)
161-ХIV від 06.10.1998.
Відповідно до вказаних законодавчих актів, підставою для
укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної
ділянки, що перебуває у комунальній власності, є рішення
орендодавця, якими є сільські, селищні, міські ради (ст. 19
Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР, ст.ст. 5, 7 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
) .
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами
відведення цих ділянок (ч. 7 ст. 19 Земельний кодекс ( 2768-14 ) (2768-14)
).
Таким чином розміри та площа земельної ділянки, визначеної на
плані тимчасового землекористування, що є додатком до Договору,
повинна відповідати затвердженому розпорядженням Київської міської
державної адміністрації № 1384 від 09.09.1997 проекту відведення
земельних ділянок державній акціонерній енергопостачальній
компанії "Київенерго"для будівництва з подальшою експлуатацією
фізкультурно-оздоровчого комплексу на вул. Набережно-Хрещатицькій,
13-15 у Подільському районі.
У той же час, відповідно до висновку № 1970/1971 судової
будівельно-технічної експертизи від 08.08.2006, проведеної за
дорученням суду (ухвала від 30.11.2005) Київським
науково-дослідним інститутом судових експертиз, земельна ділянка
площею 323,99 кв.м., яка визначена на плані тимчасового
користування № 8537117 з кутами поворотів 17-18-19-20-21-22-23-17,
в площу передбачену для виділення від забудову ФОК АЕК
"Київенерго"за адресою: м. Київ, вул.. Набережно-Хрещатицька,
13-15 у Подільському районі не входить.
Отже, орендодавцем не приймалось рішення про надання вказаної
ділянки відповідачу-2 у користування на умовах оренди.
Однак, незважаючи на це, суд не знаходить підстав для
задоволення позову виходячи з наступного.
Зокрема, підстави звернення до господарського суду визначені
ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Доведення обставин щодо порушення оспорюваним Договором прав
позивача, в силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, покладається на
останнього.
З огляду на викладене, на позивача покладено обов'язок
доведення факту наявності у нього права користування спірною
земельною ділянкою, яке порушено діями відповідачів.
Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування, виникнення права
користування земельною ділянкою повинно бути підтверджено
позивачем доказами, з якими закон пов'язує виникнення прав на
землю.
Позивач -Iнститут вугільних технологій, створений на базі
Науково-технічного центру вугільних енерготехнологій НАН та
Мінпаливенерго України згідно з постановою Президії Національної
академії наук України від 20.11.2002 № 273 та спільним наказом
Національної академії наук України та Міністерства палива та
енергетики України від 24.12.2002 № 464/752, та є правонаступником
всіх майнових, фінансових та інших прав і зобов'язань
Науково-технічного центру вугільних енерготехнологій НАН та
Мінпаливенерго України.
Таким чином, відповідно до ст. 34 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, чинному на тай час, мала
місце реорганізація Науково-технічного центру вугільних
енерготехнологій НАН та Мінпаливенерго України шляхом перетворення
в Iнститут вугільних технологій.
В свою чергу, Науково-технічний центр вугільних
енерготехнологій НАН та Мінпаливенерго було створено спільним
наказом Президії НАН України та Міністерства енергетики та
електрифікації України № 20 та № 29 від 12.02.1996 на базі
Відділення високотемпературного перетворення енергії Iнституту
проблем енергозбереження НАН України.
Відповідно до статуту Науково-технічний центр вугільних
енерготехнологій НАН та Мінпаливенерго останній створений у
порядку реорганізації Відділення високотемпературного перетворення
енергії Iнституту проблем енергозбереження НАН України і є
правонаступником всіх майнових, фінансових та інших прав і всіх
зобов'язань попередника.
Отже, в даному випадку також мало місце реорганізація
відповідно до ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
.
Згідно зі статутом Відділення високотемпературного
перетворення енергії Iнституту проблем енергозбереження НАН
України, останнє створено Президією Академії наук України
постановою від 03.10.197 № 392 як відокремлений суб'єкт наукової,
адміністративної та господарської діяльності при Iнституті
електродинаміки АН України, згідно з постовою Президії АН України
від 07.04.1998 № 138 введено до складу Iнституту проблем
енергозбереження АН України із збереженням статусу, встановленого
постановою № 392 від 03.10.1979, та є юридичною особою.
Момент реорганізації підприємства закон (ч. 4 ст. 34 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
) пов'язував з
моментом виключення його з Державного реєстру України.
В свою чергу, реорганізація юридичної особи, в силу ст. 37
Цивільним кодексом УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, є однією з підстав припинення
юридичної.
Однак, реорганізація юридичної особи шляхом перетворення не
призводить до припинення юридичної особи виходячи з наступного.
Перетворення підприємства полягає у переході від одного
підприємства до іншого, що тільки виникло, всіх майнових прав і
обов'язків попередника (ч. 7 ст. 34 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
), тобто тягне за собою тільки
внесення змін до Державного реєстру України про назву (що включає
і організаційно-правову форму) підприємства, а не виключення його
вказаного реєстру.
Даний висновок (щодо неприпинення юридичної особи внаслідок
перетворення) підтверджується приписами ст. 37 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка серед підстави припинення юридичної особи
відносили до останніх реорганізацію шляхом злиття, поділу або
приєднання, та не містила даних щодо перетворення юридичної особи.
За таких обставин, оскільки реорганізація підприємства шляхом
перетворення не призводить до припинення підприємства, в разі
виникнення у попередника права користування земельною ділянкою до
його правонаступника при перетворенні переходить у тому числі і
вказане право.
На час утворення Відділення високотемпературного перетворення
енергії Iнституту проблем енергозбереження НАН України земельні
відносини регулювались Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР від
08.07.1970.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР
від 08.07.1970 право короткострокового тимчасового користування
землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку
в користування. Право довгострокового тимчасового користування
землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою
Міністрів Української РСР (ч. 3 ст. 20 Земельним кодексом
( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР від 08.07.1970).
Таким чином, допустимим доказом у розумінні ч. 2 ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що підтверджує виникнення у Відділення
високотемпературного перетворення енергії Iнституту проблем
енергозбереження НАН України права користування спірною земельною
ділянкою, є зазначені документи.
Вказані документи позивачем суду не подані.
18.12.1990 було прийнято новий Земельний кодекс ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР від
18.12.1990 у редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХII
"Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу ( 2196-12 ) (2196-12)
Української РСР"право власності або право постійного користування
землею посвідчується державними актами, які видаються і
реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами
народних депутатів.
Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах
оренди, оформляється договором (ст. 24 Земельного кодексу
( 2768-14 ) (2768-14)
).
Отже, факт виникнення у позивача чи його попередників права
на оспорювану земельну ділянку повинен бути підтверджено
відповідним актом чи договором, які, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є доказами порушення діями відповідачів прав
позивача на неї.
Зазначених документів позивачем суду також не подано.
В свою чергу, надані позивачем документи: паспорт земельної
ділянки по вул. Андріївській, 19 Подільського району, реєстровий №
8537106, складений в 1994 році, у якому зазначено, що земельна
ділянка 0,9391 га надається користувачу - Відділенню
високотемпературного перетворення енергії Iнституту проблем
енергозбереження НАН України у безстрокове володіння, а також
документи щодо узгодження меж землекористування та питань по
проектуванню, будівництву фізкультурно-оздоровчого комплексу
відповідача-2, не можуть бути прийняті судом як допустимий доказ,
оскільки в силу закону (Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР від
08.07.1970 та Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР від 18.12.1990 у
редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХII "Про внесення
змін і доповнень до Земельного кодексу ( 2196-12 ) (2196-12)
Української
РСР") не є документами, що посвідчують права на земельну ділянку.
За таких обставин позивачем не доведено порушення
оскаржуваним Договором його прав, у зв'язку з чим позов
задоволенню не підлягає.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 34, 43,
82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
В И Р I Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Суддя
С.А. Ковтун
Рішення підписано 15 листопада 2006 року.