ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
                             РIШЕННЯ
 
     28.09.2006 Справа № 11/196
 
     За  позовом  Обласного  дитячого  туберкульозного   санаторію
"Човен", с.Керецьки Свалявського району
 
     до відповідача Приватного підприємства "Левтер",  с.Березники
Свалявського району
 
     про розірвання договорів та стягнення 2942,44 грн.
 
     Суддя Л.М.Якимчук
 
                          Представники:
 
     від позивача:  Попелич  М.Й.  -  представник,  доручення  від
06.07.2006
 
     від відповідача: Варга М.М. -директор
 
     СУТЬ  СПОРУ:  Позивач  -  обласний   дитячий   туберкульозний
санаторій "Човен"  звернувся  до  суду  з  позовом  до  приватного
підприємства  "Левтер"  про  розірвання   договорів   оренди   від
24.02.2004 №1 будівлі ферми і №2 - приміщення їдальні та стягнення
2942грн. 44коп. заборгованості по  орендній  платі  і  за  харчові
відходи.
 
     Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що  починаючи  з
травня 2005 року відповідач систематично порушував  строки  сплати
орендної плати, яку відповідно до ч.6 п.5  договорів  зобов'язався
щомісячно,  але   не   пізніше   15   числа   наступного   місяця,
перераховувати орендодавцю,  а  з  лютого  2006  року  взагалі  не
виконує умови договорів.
 
     Орендарю 18.05.2006 було направлено пропозицію про дострокове
розірвання договорів, відповідно до ст.188 Господарського  кодексу
України  ( 436-15 ) (436-15)
        .  Про  результати  розгляду  даної  пропозиції
орендар у встановлені строки не повідомив.
 
     Відповідач у відзиві  на  позовну  заяву  позовні  вимоги  не
визнав  з  мотивів,  викладених  у  ньому.  Зокрема   вказав,   що
пропозиція про розірвання договору не є повідомленням про  відмову
від договору, крім того  він  не  отримував  від  позивача  жодних
пропозицій про дострокове розірвання договорів.
 
     На  день  звернення  позивача  до  суду  у  нього   не   було
заборгованості з орендної плати та плати за відходи протягом трьох
місяців підряд, а відтак норми ст.782  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          не
можуть застосовуватись, а на день  подачі  відзиву  заборгованість
взагалі відсутня.
 
     Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
із сторін у разі істотного  порушення  договору  другою  стороною.
Iстотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга
сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала
при укладенні договору.
 
     У даному випадку  позивачеві  не  було  завдано  відповідачем
істотної шкоди.
 
     Законом України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
         передбачено, що договір оренди  може  бути  достроково
розірваний за рішенням суду у  разі  невиконання  сторонами  своїх
зобов'язань. У  даному  випадку  мало  місце  неналежне  виконання
відповідачем  зобов'язання  у  зв'язку  зі   скрутним   фінансовим
становищем. За дане прострочення позивач вправі  скористатись  ч.2
ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     У запереченні на відзив позивач вказує, що у постанові Вищого
господарського  суду  України  "Про  судовий  розгляд  спорів,  що
пов'язані з договорами оренди" сказано: "У ч.3 ст.291  ГК  України
( 436-15 ) (436-15)
         передбачена можливість застосування додаткових  підстав
для дострокового розірвання договору оренди згідно з  відповідними
нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        . Однією  з  найбільш
поширених таких  підстав  є  передбачена  ч.1  ст.782  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         - невнесення  орендної  плати  протягом  трьох  місяців
підряд".
 
     Відповідно до ст.188  ГК  України  ( 436-15 ) (436-15)
          він,  позивач,
надіслав відповідачу 18 травня 2006 року пропозицію про розірвання
договорів.
 
     За лютий  місяць  відповідач  повинен  був  розрахуватися  не
пізніше 15 березня, але ні в березні, ні в квітні, ні до 15 травня
2006 року відповідач  не  розрахувався.  Крім  того  не  сплачував
орендну плату ні в січні, ні в лютому.  Оплату  проведено  за  всі
місяці тільки в червні-липні (за лютий -13.07.2006). Згідно Закону
України  "Про  платіжні  системи  та  переказ  коштів  в  Україні"
( 2346-14 ) (2346-14)
         -переказ коштів - рух певної суми коштів  з  метою  її
зарахування на рахунок отримувача або  видачі  йому  в  готівковій
формі (п.1.24).
 
     Переказ вважається  завершеним  з  моменту  зарахування  суми
переказу на рахунок одержувача або її  видачі  йому  в  готівковій
формі" (п.30.1).
 
     Як видно з банківської виписки борг за  березень  зарахований
на рахунок позивача 16.06.06, тобто  і  тут  є  несплата  орендної
плати 3 місяці підряд.
 
     Заява відповідача про те, що йому не  надсилалася  пропозиція
про розірвання договорів безпідставна, оскільки 18.05.06 позивачем
надіслана пропозиція за №56  від  18.05.06  (квитанція  додана  до
позовної заяви), а  19.05.06  йому  надіслано  претензію  на  суму
2414,85грн. за № 57.
 
     Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених
представників сторін, суд
 
     ВСТАНОВИВ:
 
     Між сторонами у спорі 24 лютого 2004 року  укладено  договори
оренди  нерухомого  майна,  що  належать  до  спільної   власності
територіальної
 
     громади села Березники Свалявського району, зокрема №  1  -на
оренду будівлі ферми та №2 - підвальних приміщень для використання
під  їдальню.  Приміщення   передані   відповідачу   згідно   акту
приймання-передачі від 26.04.2004.
 
     Відповідно до  пунктів  5.6  договорів  орендар  зобов'язаний
щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором  орендну
плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.
 
     Договори укладені строком на п'ять років -  з  01.04.2004  до
01.04.2009.
 
     Позивач  просить  достроково  розірвати  зазначені  договори,
посилаючись на те, що відповідач з травня 2005  року  систематично
порушував строки орендної плати, а з лютого 2006 року  взагалі  не
виконує умови договорів.
 
     Пропозицію про  дострокове  розірвання  договорів  направлено
відповідачу 18.05.2006, що  підтверджується  поштовою  квитанцією.
Однак, відповіді від відповідача позивач не одержав.
 
     Орендар протягом лютого-травня 2006 року проводив  розрахунки
з орендної плати з порушенням встановленого договорами строку.
 
     Зокрема, згідно виписки  банку,  за  лютий  2006  року  кошти
надійшли на рахунок орендодавця 13.07.2006 (перераховані 13.07.06,
квитанція  №  10/175),  за  березень  -  16.06.06  (квитанція  від
14.06.06 №0/12), за квітень - 27.06.06 (квитанція від  20.06.06  №
0/22), за травень - 06.07.06 (квитанція від 04.07.06 № 8/9).
 
     Оскільки нерухоме майно, яке передано в оренду знаходиться  у
комунальній власності територіальної громади села, то  до  спірних
правовідносин застосовуються  норми  Закону  України  "Про  оренду
державного і комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
        , а також  параграф  5
глави 80 Господарського кодексу України  ( 436-15 ) (436-15)
          та  глава  58
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     Відповідно до припису частини 3 статті 18 Закону України "Про
оренду  державного  і  комунального  майна"  ( 2269-12 ) (2269-12)
        ,  орендар
зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному  обсязі.
А згідно з частиною 3 статті 26 цього ж Закону, на  вимогу  однієї
із сторін,  договір  оренди  може  бути  достроково  розірвано  за
рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань, та з
інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
 
     Згідно зі ст.291 Господарського кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,
договір оренди може бути розірваний за згодою  сторін.  На  вимогу
однієї з сторін, договір оренди може бути достроково розірваний  з
підстав, передбачених Цивільним кодексом  України  для  розірвання
договору найму в порядку, встановленому статтею  188  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , яка передбачає, що у разі, якщо  сторони  не  досягли
згоди щодо розірвання договору, або у разі неодержання відповіді у
встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір
на вирішення суду.
 
     За змістом частини 2 статті 651  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
        , договір може бути змінено або  розірвано  за  рішенням
суду на  вимогу  однієї  із  сторін  у  разі  істотного  порушення
договору  другою  стороною  та  в  інших  випадках,   встановлених
договором  або  законом.  Iстотним  є  таке   порушення   стороною
договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона  значною
мірою
 
     позбавляється того, на що вона  розраховувала  при  укладенні
договору  стаття  610  Цивільного   кодексу   України   ( 435-15 ) (435-15)
        
визначає,  що  порушення  зобов'язання  є  його  невиконання   або
виконання  з  порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання
(неналежне виконання).
 
     Однією  з  підстав  розірвання  договору  найму   на   вимогу
наймодавця,  передбачених  ст.783   ЦК   України   ( 435-15 ) (435-15)
        ,   є
користування річчю наймачем всупереч договору.
 
     Сплата орендної  плати  відповідачем  протягом  лютого-травня
2006 року з значним порушенням  строків,  передбачених  договорами
свідчить про неналежне їх виконання останнім, тобто про  порушення
умов договорів оренди,  а  тому  вимоги  позивача  про  дострокове
розірвання договорів оренди є  обгрунтованими  і  правомірними,  а
отже підлягають до задоволення.
 
     Окрім того, позивач просить стягнути  з  відповідача  борг  у
сумі 2489,77грн. за оренду приміщень, 420грн. - за харчові відходи
згідно доповнення до договору оренди  №1  від  01.05.2004  та  32,
67грн. пені за прострочення платежу за період 16.03 -  14.06.2006.
Зазначена позовна вимога підлягає задоволенню частково.
 
     Зокрема, у стягненні орендної плати за березень 2006  року  у
сумі 458,71грн. та 84грн. за харчові відходи  належить  відмовити,
оскільки оплата здійснена до подачі позовної заяви до суду  (позов
подано 16.06.2006 оплата проведення 14.06.2006 - квитанція №0/12).
 
     Належить відмовити  також  у  стягненні  433,66грн.  орендної
плати за червень 2006 року та 84грн. за харчові  відходи,  так  як
строк оплати згідно  договору  встановлений  до  15.07.2006  і  до
подачі позовної заяви до суду ще не настав, а у  процесі  розгляду
справи відповідач провів оплату (11.07.06).
 
     Пеня, нарахована за період з  16.03.06  по  14.06.06  у  сумі
32,67грн. за прострочку платежу, відповідно до пункту 3 договорів,
з  дотриманням  вимог  ст.  232  Господарського  кодексу   України
( 436-15 ) (436-15)
         та ст.258 Цивільного кодексу України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  тому
підлягає стягненню.
 
     Провадження  у  справі  щодо  стягнення  решти  суми   позову
належить припинити на підставі пункту 1-1  ст.  80  Господарського
процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          (відсутній  предмет
спору), оскільки борг погашений  у  процесі  розгляду  справи,  що
підтверджується  поштовими  квитанціями  про  приймання  поштового
переказу,  поданими  відповідачем  та  виписками  банку,  поданими
позивачем.
 
     З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 80
п.1-1,  82-85  Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                             ВИРIШИВ:
 
     1. Позов задоволити частково.
 
     2. Розірвати договори оренди  від  24.02.2004  №1  -  будівлі
ферми та №2 - приміщення їдальні, укладені  між  обласним  дитячим
туберкульозним санаторієм "Човен", с.Керецьки Свалявського  району
та  приватним  підприємством  "Левтер",  с.Березники  Свалявського
району.
 
     3. Стягнути з приватного підприємства  "Левтер"  (с.Березники
Свалявського району, код: 30708965) на користь обласного  дитячого
туберкульозного санаторію "Човен" (с.Керецьки Свалявського району,
код 01992280) 32,67грн. пені, а також 150,28грн.  у  відшкодування
витрат по оплаті державного мита, 94,40грн. у відшкодування витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
     Видати наказ позивачу.
 
     4. У стягненні 1060,37грн. відмовити.
 
     5. В іншій частині позову провадження у справі припинити.
 
     6. Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Суддя Л.М.Якимчук