ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
21.08.06 р. Справа № 44/242пн
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
(представник ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1) до суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (представник до
судового засідання не з'явився), про стягнення пені та штрафу за
несвоєчасне виконання зобов'язання щодо передачі предмету оренди
на загальну суму 51'500 грн., а також про витребування у суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на користь
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 площею
228,5 м2,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
(далі - Орендар) 12.07.06 року звернувся до суду з позовом до
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (далі -
Орендодавець) про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне
виконання зобов'язання щодо передачі предмету оренди на загальну
суму 51'500 грн. за договором найму нежитлового приміщення від
20.05.06 року (далі - Договір), а також про витребування у
Орендодавця нежитлового приміщення літ.А-2, розташованого за
адресою АДРЕСА_1 площею 228,5 м2 (далі - Приміщення). Позовні
вимоги Орендаря грунтуються на неналежному виконанні Орендодавцем
умов Договору у частині обов'язку вчасно передати позивачеві
предмет оренди для тимчасового платного користування Приміщенням.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у
повному обсязі та надав суду для звірення оригінали деяких
документів, якими обгрунтовані позовні вимоги.
Представник Орендодавця до судового засідання не з'явився, не
зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового
засідання, що підтверджено поштовим повідомлення № НОМЕР_2, однак
суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі
матеріалами, оскільки ненаданий суду відзив не може істотно
вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім
того, надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що суд має задовольнити
позовні вимоги частково, виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та
обов'язки Орендаря та Орендодавця, суд дійшов висновку, що
укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю
правовою природою є договором майнового найму (оренди), який
підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
З боку Орендодавця Договір підписаний представником ОСОБА_4,
якому Орендодавець в порядку статей 237, 244 і 245 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
надав право розпоряджатися Приміщенням (продавати,
обмінювати, здавати у найом, заставляти) протягом трьох років на
умовах та за ціну за розсудом ОСОБА_4, - шляхом видачі довіреності
№ НОМЕР_3 на бланку НОМЕР_4, засвідченої приватним нотаріусом
ОСОБА_5 Суду не надано доказів скасування вказаної довіреності на
момент укладення Договору, тому, виходячи з наявних матеріалів
справи, суд вважає, що ОСОБА_4 20.05.06 року мав відповідні
повноваження на укладення Договору від імені Орендодавця.
Право власності Орендодавця на Приміщення визначене рішенням
виконавчого комітету Калінінської районної у місті Донецьку ради
від 10.05.06 року № НОМЕР_5 "Про оформлення права власності на
будинок кафе з більярдним залом та комп'ютерним класом,
розташований за адресою АДРЕСА_1", тобто в розумінні статті 761 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
Орендодавець має необхідну компетенцію щодо
передання Приміщення у найом.
Таким чином, в силу статті 758 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а також
пунктів 1.1, 3.1 та 4.1 Договору Орендодавець зобов'язався надати
протягом одного місяця з моменту підписання Договору, а Орендар -
прийняти у строкове платне користування строком на 11 місяців
нерухоме майно Приміщення, з оплатою орендної плати у розмірі
1'000 грн. на місяць.
Згідно пункту 3.1 Договору, відповідач має передати
Приміщення Орендарю в строк не більше одного місяця з моменту
підписання Договору, таким чином, право вимагати передачі
наймачеві предмету найму, передбачене умовами Договору, а також
статтями 765-766 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, виникло 21.06.06 року -
наступного дня після закінчення календарного місяця, який минув з
моменту укладення Договору.
Жодних доказів щодо незгоди відповідача з необхідністю
виконання власних зобов'язань за Договором, або доказів передачі
Орендареві Приміщення - суду не надано. Таким чином, майнове
зобов'язання Орендодавця перед Орендарем щодо передачі предмету
найму на момент прийняття рішення - не виконане, на порушення норм
статей 525 та 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які передбачають, що
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться, причому одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається.
Нормами пункту 9.3 Договору за несвоєчасне виконання
зобов'язання Орендодавця стосовно передачі наймачеві Приміщення
передбачений штраф у розмірі 50'000 грн., що відповідає приписам
статей 549-550 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. З огляду на вказані вище
обставини, суд вважає вимогу щодо стягнення зазначеного штрафу
обгрунтованою доказово та юридично, через що задовольняє вимоги в
цій частині.
Прострочення передачі Приміщення Орендареві тягне за собою
також і зобов'язання Орендодавця сплатити пеню у розмірі 10%
місячної орендної плати за кожен день прострочення. Наразі, суд
вважає вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1'500 грн. за
невиконання протягом 15 днів зобов'язання передачі Приміщення
такими, що суперечать закону, оскільки згідно статті 549 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках
від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а
підставою для застосування пені є лише прострочення виконання
грошового зобов'язання.
Свобода договору, визначена як загальний принцип цивільного
права згідно частини 3 статті 6 та статті 627 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, не має абсолютного характеру, тобто сторони певним
чином обмежені у власній волі щодо визначення умов Договору.
Зокрема, норми частини 3 статті 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зазначають, що сторони в Договорі не можуть відступити від
положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для
сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх
змісту (цебто, якщо відповідна норма ЦК є імперативною).
Норми статті 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які визначають саме
поняття пені, як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день
прострочення виконання, є нормами імперативними, тобто такими, які
не можуть змінюватися на розсуд учасників цивільних правовідносин.
З огляду на наведене, умови пункту 9.3 Договору, які
передбачають стягнення пені за неналежне виконання негрошового
зобов'язання, є такими, що прямо суперечать нормі статті 549 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка встановлює юридичне поняття "пеня", через
що суд з власної ініціативи в порядку статей 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 та статті
217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнає недійсною другу половину пункту
9.3 Договору в редакції мовою оригіналу "...а также пеню за каждый
день просрочки передачи в размере 10% от суммы арендной платы в
месяц..." - оскільки зазначена частина пункту 9.3 Договору
суперечить змісту ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, через що суд відмовляє
позивачеві у стягненні з Орендодавця пені у розмірі 1'500 грн.
Втім, недійсність окремої частини Договору (другої половини
пункту 9.3) в порядку статті 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не тягне за
собою недійсності усього Договору, оскільки суд вірогідно
припускає, що цей правочин був би вчинений і без включення до
нього недійсної частини.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне
порушення Орендодавцем умов Договору, а також норм ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та
правила виконання договорів найму (оренди).
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на сторони пропорційно розміру
задоволених вимог.
На підставі ст.ст.6, 203, 215, 217, 237, 244, 245, 525-526,
549-550, 627, 759-786 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, керуючись ст.ст.22,
33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Частково задовольнити позов суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення штрафу за
несвоєчасне виконання зобов'язання щодо передачі предмету оренди у
розмірі 50'000 грн., а також про витребування у суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на користь
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 площею
228,5 м2.
Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_3 передати суб'єкту підприємницької
діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 на правах тимчасового
користування згідно умов договору від 20.05.06 року нежитлове
приміщення літ.А-2, розташоване за адресою АДРЕСА_1 площею 228,5
м2.
Визнати недійсною другу половину пункту 9.3 договору найму
нежитлового приміщення від 20.05.06 року, укладеного між суб'єктом
підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та суб'єктом
підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 в редакції
мовою оригіналу: "...а также пеню за каждый день просрочки
передачи в размере 10% от суммы арендной платы в месяц...".
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_3 на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1 суму неустойки 50'000 грн., а також відшкодування
сплаченого державного мита у розмірі 585 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
114,56 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене
через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку
протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному
порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної
сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.