ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
10.08.06 р. Справа № 44/180
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" (представник Бережний Р.В. довіреність 146/102
від 30.06.06 року), до відкритого акціонерного товариства по
газифікації та газопостачанню "Донецькміськгаз" (представник
Ковальов С.В. довіреність 05/4346 від 03.08.06 року) про стягнення
заборгованості за поставлений природний газ з урахуванням індексу
інфляції, трьох процентів річних, а також неустойки за несвоєчасне
виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 1'114'009,74
грн.,
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) звернулася до
суду з позовом про стягнення суми боргу за поставлений природний
газ 708'759,25 грн., суми інфляційного зростання суми боргу
195'532,59 грн., трьох процентів річних 135'846,15 грн., а також
пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 73'871,75
грн. до відкритого акціонерного товариства по газифікації та
газопостачанню "Донецькміськгаз" (далі - Покупець). Позовні вимоги
Постачальника грунтуються на неналежному виконанні умов договору
на постачання природного газу № 06/04-218 від 24.02.04 року
(далі - Договір) та простроченні відповідачем грошового
зобов'язання, яке виникло з поставки природного газу загальною
вартістю 2'444'728,98 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні
вимоги у повному обсязі та надав заперечення проти відзиву
Покупця.
Представник відповідача в судовому засіданні письмово
заперечив проти вимог позову, зазначивши, що за Договором сторони
не дійшли згоди по всіх істотних його умовах, що підтверджується
протоколом розбіжностей до Договору та протоколом узгодження
розбіжностей до Договору, через що Договір є неукладеним, а
позовні вимоги, обгрунтовані умовами Договору - є безпідставними.
Відповідач також зазначив, що позивач не звертався до Покупця з
письмовою вимогою щодо оплати боргу за отриманий газ, тому у
відповідача не виникло зобов'язання сплатити грошову суму
позивачеві.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27 липня 2006
року до 10 серпня 2006 року.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Постачальника не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Оцінивши Договір, з яким позивач пов'язує власні позовні
вимоги, суд дійшов висновку, що зазначений правочин за своїм
змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який
підпадає під правове регулювання норм статей 264-271 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
та статті 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Протоколом розбіжностей до Договору від 18.03.04 року сторони
встановили неузгодження пунктів 2.1, 5.2, 6.2 та 6.3 Договору, які
стосуються обсягу поставки природного газу в 2004 році, порядку
розрахунків за отриманий газ, відповідальності за несвоєчасне
виконання грошового зобов'язання та періоду нарахування неустойки.
В розумінні частини 1 статті 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
всі
зазначені умови Договору, по яких сторони не дійшли згоди, є
істотними, оскільки ці умови стосуються предмету Договору, а також
це умови, щодо яких за заявою сторони має бути досягнуто згоди
(сторони самостійно визначили ці умови Договору, як обов'язкові).
Протоколом узгодження розбіжностей до Договору від 29.03.04
року сторони не дійшли спільної домовленості по всіх
вищезазначених істотних умовах Договору, про що свідчать позначки
на цьому протоколі та лист Покупця № 32/1398 від 19.05.04 року.
Посилання позивача щодо підписання сторонами протоколу узгодження
розбіжностей до Договору від 29.03.04 року та завірення його
печатками, що начебто свідчить про узгодження суперечностей за
Договором, судом до уваги не береться, оскільки про незгоду
Покупця зі змістом пунктів 2.1, 5.2, 6.2 та 6.3 Договору прямо
свідчить і зміст самого протоколу узгодження розбіжностей, і
матеріали подальшого листування.
З огляду на наведене, суд вважає, що згідно норм статті 638
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та частини 8 статті 181 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
Договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, як
юридичний факт. Доказів монопольного становища Постачальника на
певному ринку, які б в порядку частини 7 статті 181 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
дозволили би вважати Договір укладеним в редакції
Покупця - суду не надано.
У зв'язку з означеним, суд вважає, що позовні вимоги
Постачальника, обгрунтовані виключно умовами Договору - не можуть
бути задоволені через неправильне обрання позивачем підстав
позову, а заяви про вихід суду за межі позовних вимог -
зацікавлена особа не надала.
Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільні права та
обов'язки сторін у справі виникли в порядку частини 1 статті 11 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
з дій юридичних осіб, які в силу загальних
начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права
і обов'язки.
Постачальник здійснив встановлення правовідносин з Покупцем
не в письмовій формі, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які
виразилися у фактичній передачі Покупцеві в період січня-грудня
2004 року природного газу об'ємом 625'777 м3 вартістю 2'444'728,98
грн., що підтверджується дванадцятьма двосторонніми актами
приймання-передачі природного газу від 29.02.04 року, 29.02.04
року, 31.03.04 року, 30.04.04 року, 31.05.04 року, 30.06.04 року,
31.07.04 року, 31.08.04 року, 30.09.04 року, 31.10.04 року,
30.11.04 року та 31.12.04 року, наданими позивачем та залученими
до справи.
Покупець виразив волю на встановлення правовідносин також
конклюдентно, шляхом часткового зарахування зустрічних грошових
вимог на загальну суму 1'735'969,73 грн., що підтверджено
позивачем у позові та у арифметичному розрахунку.
Зважаючи на вказане, дослідивши матеріали, які підтверджують
волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що
фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою
природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове
регулювання норм статей 655-697 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, в силу статті 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
Продавець зобов'язався передати природний газ вартістю
2'444'728,98 грн. у власність Покупця, а Покупець зобов'язався
прийняти майно і сплатити за нього зазначену суму. Документи, які
б свідчили про незгоду Покупця з належністю виконання
Постачальником своїх зобов'язань за правочином, або докази повної
оплати суми боргу - суду не надавалися.
Оскільки сторонами не було письмово визначено строку
виконання зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу, то,
за правилами частини 2 статті 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, обов'язок
Покупця повністю оплатити отриманий природний газ виникає по
закінченні семиденного строку після пред'явлення позивачем
письмової вимоги на оплату. Водночас, суду не надано жодних
доказів пред'явлення відповідачеві письмових вимог на оплату
природного газу до моменту подання до суду позову.
Таким чином, вимоги позивача щодо сплати суми боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, пені за несвоєчасне виконання грошового
зобов'язання, а також трьох процентів річних з простроченої суми,
на підставі статей 536, 549-550, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- є
необгрунтованими доказово, оскільки позивач не довів, що
відповідач порушив строк виконання грошового зобов'язання.
Відсутність письмового договору щодо неустойки тягне за собою
нікчемність цього правочину неустойки в силу статті 547 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що зайвий раз доводить безпідставність вимог
Постачальника щодо стягнення пені, оскільки за висновком суду
Договір є неукладеним.
Статтею 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено імперативну
норму, за змістом якої суб'єкт підприємницької діяльності
(Постачальник) вправі звернутися до господарського суду з позовом
за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів, а також для вжиття запобіжних заходів.
Водночас, позивач не довів суду те, що його право було порушене та
що в порядку частини 2 статті 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у
відповідача на момент подання позову до суду виникло зобов'язання
сплатити позивачу грошову суму за поставлений газ у розмірі
708'759,25 грн.
З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог слід
відмовити через неправильне обрання позивачем підстав позову та
через відсутність у позивача на момент подання позову права
грошової вимоги до відповідача за поставлений газ на суму
708'759,25 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на позивача.
Клопотання позивача щодо витребування судом від відповідача
даних про його рахунки не може бути задоволене судом, оскільки
означене клопотання жодним чином не пов'язане з предметом спору.
На підставі ст.ст.525, 526, 530, 536, 549-551, 614, 624, 625
та 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Відмовити у задоволенні позову дочірньої компанії "Газ
України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до
відкритого акціонерного товариства по газифікації та
газопостачанню "Донецькміськгаз" про стягнення заборгованості за
поставлений природний газ з урахуванням індексу інфляції, трьох
процентів річних, а також неустойки за несвоєчасне виконання
грошового зобов'язання у загальному розмірі 1'114'009,74 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене
через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку
протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному
порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної
сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.