4/2548-27/350 Про стягнення заборгованості за невиконання умов оплати наданих послуг за договором автомобільного перевезення вантажу - Текст документа

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України (1798-12) .

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ПП ОСОБА_1., м.Рівне до ПП ОСОБА_2, м.Жидачів про стягнення 24589,27 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав.

Справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України (1798-12) за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

04.10.2006 року між ПП ОСОБА_1., м.Рівне та ПП ОСОБА_2, м.Жидачів укладено договір доручення.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України (435-15) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до п.1.1 даного договору позивач зобов'язався від імені і за рахунок відповідача здійснювати наступні юридичні дії: заключати договори з третіми особами (виконавцями) для організації міжнародних перевезень вантажів, а також проводити повний розрахунок з виконавцями з коштів отриманих від довірителя.

Згідно додатку до цього договору, а саме замовлення до договору від 04.10.2006 року позивач мав завантажити автомобіль 05-06.10.2006 року у м.Парма (Iталія) та здійснити перевезення вантажу маршрутом: Парма-Дніпропетровськ. Вартість перевезення становить 3650 євро, що еквівалентно 23477,16 грн. станом на 04.10.2006 року.

На виконання умов договору від 04.10.2006 року, а саме п.1.1. позивач заключив договір-заявку з третьою особою -ТзОВ "Кооімекс-Україна" про здійснення останнім автомобільного перевезення вантажу по маршруту: м.Парма (Iталія) -м.Дніпропетровськ (Україна).

12.10.2006 року автомобіль, здійснюючи рейс Парма-Дніпропетровськ прибув на місце вивантаження в м.Дніпропетровську на територію ПП "Дар". Факт перетину кордону підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №НОМЕР_1.

У відповідності до п.1.1. договору доручення від 04.10.2006 року позивач проводить повний розрахунок з виконавцем з коштів, отриманих від відповідача. Розрахунок повинен був здійснюватися при розвантаженні у м.Дніпропетровську -дана умова зазначена в замовленні до договору від 04.10.2006 року та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.1. визначено, що за виконання послуг повіреним довіритель здійснює оплату у валюті виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного на підставі отриманих рахунків протягом 10 днів з дня їх отримання, ящо інше не обумовлене в заявці.

Пунктом 1 ст.530 ЦК України (435-15) визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін). Відповідно до умов договору відповідач мав виконати своє зобов'язання при розванаженні автомобіля в м.Дніпропетровську, а саме 12.10.2006 року.

Відповідно до умов договору та додатку до договору від 04.10.2006 року та ст.509 ЦК України (435-15) , п.1 ст.307 ГК України (436-15) відповідач не виконав своє зобов'язання, несплативши за перевезення вантажу встановлену плату, а саме 3650 євро, що еквівалентно 23477,16 грн.

На виконання вимог ст.315 ГК України (436-15) 17.10.2006 року відповідачу був надісланий претензійний лист з вимогою розрахуватися за перевезення, яке було здійснене по маршруту м.Парма -м.Дніпропетровськ. Відповідач претензію залишив без відповіді, кошти не сплатив.

У зв'язку з цим, станом на 20.11.2006 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 3650 євро, що еквівалентно 23477,16 грн.

Відповідно до п.5.1. договору та ч.3 ст. 549 ЦК України (435-15) позивачем нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 426,45 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ч.2 ст.625 ЦК України (435-15) інфляційні втрати в розмірі 610,40 грн. та 3% річних, що становлять 75,26 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу (436-15) України (436-15) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення з урахуванням уточнення позовних вимог.

Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України (1798-12) .

Керуючись ст.193, 307, 315 ГК України (436-15) , ст.ст. 509, 526, 549, 625, 627, 638, 639 ЦК України (435-15) , ст.ст. 43, 49, 54-57, 82, 84, 85,121 ГПК України (1798-12) , суд -

В И Р I Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2, Львівська обл., м.Жидачів, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ЛФ ВАТ "Мегабанк", МФО 385413, ідент.код НОМЕР_3) на користь приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рівне, АДРЕСА_2 (р/р НОМЕР_4 в Ощадбанку м.Рівне, МФО 333368, ідент.код НОМЕР_5) -23477,16 грн. основного боргу, 426,45 грн. пені, 610,40 грн. інфляційних втрат, 75,26 грн. 3% річних, 245,89 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.