Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Прохоров С.А.

суддя Кононова О.В.

суддя Хачатрян В.С.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гладирь В.М., дор. № 5001/520 від 25.12.2006 року відповідача - Виноградова Н.Н., дов. № 37 від 01.12.2006 року

розглянувши справу за позовом ВАТ "Харківгаз" м. Харків

до ТОВ "ТБ "Люботинська птахофабрика", смт. Манченки

про стягнення 12697,24 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору № 11П-39ГК від 28.12.2005 року на постачання природного газу в сумі 12697,24 грн., а також зобов"язати відповідача підписати додаткову угоду №1 до договору №11П-39ГК.

15.08.2006 року відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти поданого позивачем позову заперечує в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві.

16.08.2006 року позивачем було подано письмові пояснення, в яких позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях та просить суд їх задовольнити.

05.09.2006 року позивачем було подано до суду письмові обгрунтування позовних вимог, в яких позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

05.12.2006 року позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК "Газ України".

Колегія суддів в судовому засіданні 07.12.2006 року, дослідивши матеріали справи та надане позивачем клопотання про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК "Газ України" дійшла висновку про відсутність правових підстав для такого залучення відповідно до ст. 27 ГПК України (1798-12) , тому відмовила в його задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позивачем позову заперечує з мотивів викладених у відзиві та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, дійшла висновку щодо необгрунтованості та безпідставності заявлених позовних вимог через наступне.

28.12.2005 р. між ВАТ "Харківгаз" (позивач), та ТОВ "Торгівельний будинок Люботинська птахофабрика" (відповідач) був укладений договір № 11П-39ГК на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам, які є платниками податку на додану вартість (надалі - Договір). Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язався передавати у власність Відповідача природний газ, а Відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Відповідач здійснював попередню оплату відповідно до умов Договору на підставі виставлених рахунків.

Згідно пункту 4.2. Договору: "Ціна, що вказана в даному договорі, визначається на день його підписання і може змінюватися відповідними рішеннями компетентних державних органів України та наказами НАК "Нафтогаз України". У разі зміни ціни, нова ціна приймається сторонами до виконання без складання додаткової угоди, про що "Постачальник" письмово інформує "Споживача".

Підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає постанову НКРЕ від 16.02.2006 року №176 (v0176227-06) " Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів" (набула чинності з 20.02.2006 року) та наказ НАК "Нафтогаз України" №115 від 16.02.2006 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.598,599 ЦК України (435-15) зобов"язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом; зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем додано до матеріалів справи копії банківських виписок, що підтверджують належне виконання умов договору щодо сплати спожитого в січні-лютому 2006 року природного газу.

Відповідно до умов ст. 654 ЦК України (435-15) Позивач та Відповідач уклали 28.02.2006 року,(тобто після набрання чиності постанови НКРЕ від 16.02.2006 року №176 (v0176227-06) " Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів") Угоду про розірвання Договору № 11П-39ГК від 28.12.2005 року.

У пункті 3 Угоди встановлено, що зобов'язання та права сторін за Договором припиняються з моменту набрання чинності цією Угодою. Пункт 2 Угоди встановлює момент набрання чинності, яким є 28.02.2006 року.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України (435-15) зміна або розірвання Договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України (435-15) правовим наслідком розірвання Договору є припинення зобов'язань сторін.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України (435-15) моментом розірвання Договору вважається дата досягнення домовленості про розірвання Договору, тобто дата підписання Угоди про розірвання Договору, а саме 28.02.2006 року.

Як доказ інформування відповідача про зміну тарифів за договором позивач посилається на лист вих.№709 від 23.02.2006 року, отриманий відповідачем згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення 03.03.2006 року, тобто після розірвання сторонами основного договору № 11П-39ГК від 28.12.2005 року. Належних доказів інформування споживача про зміну ціни газу за основним договором позивачем суду не надано.

Таким чином на момент звернення позивача з позовом до господарського суду між сторонами припинено договірні зобов"язання за договором № 11П-39ГК від 28.12.2005 року, відповідачем свої зобов"язання в частині повної оплати спожитого природного газу виконано в повному обсязі, а отже не вбачається правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12697,24 грн. та зобов"язання відповідача підписати додаткову угоду №1.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача не обгрунтованими, такими, що не грунтуються на вимогах діючого законодавства та поданих суду доказах, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , -

ВИРIШИЛА:

В задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.