ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                             РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     "05" липня 2006 р.
     Справа № 10/257/06
                           м. Миколаїв
 
     Позивач:  ВАТ  ЕК  "Миколаївобленерго"  (54017,   м.Миколаїв,
вул.Громадянська,   40;   поштова   адреса:   54055,   м.Миколаїв,
вул.Чигрина, 94)
 
     Відповідач:    ЗАТ    "Миколаївська     суднобудівна     верф
"Меридіан"(54011, м.Миколаїв, вул.Iндустріальна, 1)
 
     Суддя Горобченко Д.М.
 
     ПРЕДСТАВНИКИ:
 
     Від позивача: не з'явились.
 
     Від відповідача: Слісаренко О.I., дов. № 25  від  05.06.06р.,
Ліптуга Т.I., дов. № 30 від 05.07.2006р.
 
     ПРО:   позов   поданий   про   стягнення   14197,   56   грн.
заборгованості за спожиту електроенергію.
 
     Позовні   вимоги   мотивовані    невиконанням    відповідачем
договірних зобов'язань у частині  оплати  поставленої  електричної
енергії.
 
     Відповідач у наданих суду відзивах № 26 від 23.06.2006р. та №
30 від 03.07.2006р. позовні вимоги заперечив, в задоволені  позову
просить відмовити.
 
     Розглянувши  матеріали   справи,   заслухавши   представників
відповідача, господарський суд встановив:
 
     01.12.2005р. між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (далі-Позивач) та
ЗАТ "Миколаївська  суднобудівна  верф  "Меридіан"(далі-Відповідач)
був укладений договір № 44/6246 на постачання електричної  енергії
(далі  -Договір),  за   умовами   якого   позивач   зобов'язувався
забезпечити  відповідачеві  постачання  електричної   енергії,   а
останній -своєчасно проводити оплату отриманої  електроенергії  та
виконувати інші договірні умови.
 
     Пунктом   5.2.   Договору   визначено   відповідальність   за
перевищення встановлених величин споживання.
 
     Як  зазначає  позивач,  відповідач  у  лютому  2006р.  спожив
електричної енергії понад договірну величину на  69324  кВт.г.,  в
підтвердження чого вказує на звіт за лютий 2006р.
 
     03.03.2006р.  відповідно   до   ч.   5   ст.   26   ЗУ   "Про
електроенергетику"  ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
          ,  п.п.  6.14,  6.16  ПКЕЕ   на
підставі  Договору,  звіту  відповідача  був  складений  акт   про
перевищення договірної величини  споживання  електричної  енергії,
розраховано відповідачеві обсяг спожитої електричної енергії понад
договірну граничну величину споживання у двократній  вартості,  що
склало 14197,  56  грн.,  виписано  повідомлення  про  перевищення
договірної величини споживання та виставлений  додатковий  рахунок
на оплату двократної вартості, який станом на час розгляду  справи
відповідачем не сплачений.
 
     Відповідач заперечив  позовні  вимоги,  вказуючи  на  те,  що
Договір укладався як тимчасовий строком на один місяць, при  цьому
відповідач  є  безобліковим  споживачем,  тобто   таким,   що   не
обладнаний  розрахунковими  засобами   обліку   та   контролю   за
електроспоживанням,  у  зв'язку  з  чим  він  не   мав   технічної
можливості  контролювати  своє  поточне  споживання  та  своєчасно
провадити відповідні корегування у позивача.
 
     Крім того, відповідач зазначає,  що  п.  5.2.  Договору  щодо
сплати споживачем двократної вартості різниці фактично спожитої та
договірної величини  суперечить  вимогам  законодавства,  оскільки
умовами Типового договору, які є обов'язковими, це не передбачено.
 
     Дослідивши матеріали справи та надані  докази,  господарський
суд дійшов висновку  про  відмову  у  задоволені  позовних  вимог,
виходячи з наступного.
 
     Статтею  179  Господарського   кодексу   України   ( 436-15 ) (436-15)
        
передбачено, що майново-господарські зобов'язання,  які  виникають
між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів,
є  господарсько-договірними  зобов'язаннями,  при  цьому   Кабінет
Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть
рекомендувати   суб'єктам    господарювання    орієнтовні    умови
господарських    договорів,     а     у     визначених     законом
випадках -затверджувати типові договори.
 
     Пунктом 3 ст. 184 Господарського кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        
передбачено,  що  укладання  господарський  договорів  на   основі
типових  договорів  повинно  здійснюватись  з  додержанням   умов,
передбачених ст. 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        , не
інакше  як  шляхом  викладення  договору  відповідно  до   правил,
встановлених   нормативно-правовими   актами   щодо   застосування
типового договору.
 
     Постачання електричної енергії здійснюється  згідно  ЗУ  "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         , Порядку постачання  електричної
енергії споживачам, затвердженому Постановою КМУ від  09.04.2002р.
№ 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
        , Правил  користування  електричною  енергією,
затверджених Постановою НКРЕЕ від 31.07.1996 № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
         .
 
     Правилами користування електричною енергією  передбачено,  що
ці Правила регулюють  взаємовідносини,  які  виникають  в  процесі
продажу  і  купівлі  електричної  енергії  між   виробниками   або
постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному
ринку електричної енергії). Дія цих  Правил  поширюється  на  всіх
юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
 
     Договір укладений між сторонами  на  строк  в  три  місяці  з
01.12.2005р. до 28.02.2006р.
 
     Додаток №  4  до  Правил  користування  електричною  енергією
містить  форму  Типового   договору   про   тимчасове   постачання
електричної енергії без засобів обліку.
 
     Умовами зазначеного Типового договору не  передбачено  сплату
за перевищення договірних величин споживання  електричної  енергії
двократної  вартості  різниці  фактично  спожитої  та   договірної
величини.
 
     Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , сторони,
які  беруть  участь  у  справі,  обгрунтовують  свої   вимоги   та
заперечення поданими суду доказами, кожна сторона повинна  довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
 
     Статтею 83 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          передбачено  право  суду
визнати недійсним  повністю  чи  у  певній  частині  пов'язаний  з
предметом спору договір, який суперечить законодавству.
 
     На підставі викладеного, ст.ст. 179, 184, 202  Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        , ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , - господарський суд
 
                         В И Р I Ш И В :
 
     1. В задоволені позову відмовити повністю.
 
     2.  Визнати  недійсним  п.  5.2.  Договору  №   44/6246   від
01.12.2005р.,  укладеного  між   ВАТ   "Миколаївобленерго"та   ЗАТ
"Миколаївська суднобудівна верф "Меридіан".
 
 
 
     Суддя
 
 
 
     Д.М.Горобченко