Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У березні 2008 р. прокурор звернувся в суд позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.07.2007 р., укладеного між підприємством "Вимпел" та ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" з застосуванням наслідків недійсності правочину.

В обгрунтування позову прокурор посилався на те, що постановою Вищого господарського суду від 26.02.2008 р. у справі за № 20-4/419 скасовано рішення господарського суду м.Севастополя від 21.12.006 р., яким було визнано дійсним договір № 14/03-06/01/1 від 24.03.2006 р., укладений між Міністерством оборони України та підприємством "Вимпел", а також визнано за останнім право власності на причал № 248 площею 146,4 м2, розташований на території військового містечка № Б-1 в м.Севастополь, Балаклавська бухта.

Таким чином, продавець на час вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу не був власником майна, що було предметом договору купівлі-продажу та не мав стосовно цього майна необхідного обсягу дієздатності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2008 р. (суддя Жукова А.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 р. (головуючий –Котлярова О.Л., Антонова І.В., Видашенко Т.С.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.07.2007 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що підстави для визнання договору купівлі-продажу, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України відсутні, прокурор мав звернутися з позовом про витребування майна згідно з вимогами ст. 388 ЦК України, але відповідачі є добросовісними набувачами, а тому спірне майно не може бути від них витребувано.

Проте, до таких висновків господарські суди дійшли внаслідок неправильної юридичної оцінки зібраних у справі доказів, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, та неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, право власності відповідача –підприємства "Вимпел" на причал площею №248 площею 146,4 м2, розташований на території військового містечка №Б-1 м.Севастополь, Балаклавська бухта, було визнано рішенням господарського суду м.Севастополя від 21.12.2006 р., яким також було визнано дійсним договір № 14/03-06/01/1 від 24.03.2006 р. про викуп (компенсацію пайової участі) (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.03.2006 р. № 14/3-06/01 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів господарсько-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1№ Б-1 (АРК, м. Севастополь, Балаклавська бухта, причал № 248), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін, укладений між Міністерством оборони України та підприємством "Вимпел" 24.03. 2006 р.

Вказане рішення було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2008 р. і при новому розгляді справи рішенням господарського суду м.Києва від 25.04.2008 р. у справі за № 37/92 в задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки договір про викуп паю був укладений між сторонами у простій письмовій формі, то наслідком її згідно ч.1 ст. 220 ЦК України є нікчемність договору викупу.

Отже, підприємство "Вимпел" не набуло статусу власника щодо спірного нерухомого майна, а тому відповідно до правил ст. 658 ЦК України не мало права продавати його ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг", тобто договір купівлі-продажу від 16.07.2007 р., укладений між підприємством "Вимпел" та ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" відповідно до правил ч.1 ст. 215 ЦК України є недійсним, як такий, що за змістом суперечить ЦК України (435-15) , зокрема, ст. 658 ЦК України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до спірних відносин ч.1 ст. 215 ЦК України зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Посилання суду щодо необхідності застосування до спірних відносин правил ст. 388 ЦК України є взагалі безпідставними, оскільки даний позов не є віндикаційним і вимоги прокурором про витребування майна з чужого незаконного володіння не заявлялись, а питання в чиєму фактичному володінні перебуває спірне майно не було предметом судового дослідження.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

Оскільки судами повно і всебічно встановлені обставини справи, проте їм дана неправильна юридична оцінка та допущені помилки в застосуванні нормам матеріального права, суд вважає можливим постановити нове рішення, яким задовольнити позов частково, визнавши договір купівлі-продажу від 16.07.2007 р., укладений між підприємством "Вимпел" та ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" недійсним.

Що стосується позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину, то в цій частині необхідно відмовити, оскільки вони не стосуються Міністерства оборони України та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, в інтересах яких заявлено позов прокурором.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2008 р. у справі за № 2-13/5918-2008 скасувати та постановити нове рішення, яким позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до підприємства "Вимпел", товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу причалу № 248 площею 146,4 м2, розташованого в м.Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, від 16.07.2007 р., укладений між підприємством "Вимпел" та ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" .

В решті позову відмовити.