805/3703/17-а Про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в області внести відомості щодо включення особи до списків осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, та надати довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України - 21.12.2022 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суддя Голуб В.А.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (головуючий суддя Сухарьок М.Г., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі також - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача внести відомості щодо включення його до списків осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції з 21 липня 2014 року по 28 жовтня 2014 року, та надати довідку про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 23 березня 1995 року по 28 жовтня 2014 року проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ МВС України. На момент звільнення позивач обіймав посаду начальника Червоногвардійського РВ Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 1558 від 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 був відряджений у зв`язку зі службовою необхідністю до Дружківського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області в період з 21 липня 2014 року по 19 серпня 2014 року.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Донецькій області № 1651 від 23 вересня 2014 року термін відрядження було продовжено ще на 30 діб з 19 серпня 2014 року до 17 вересня 2014 року.

Відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" (1682-18) наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовтня 2014 року № 2253 о/с позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас Збройних Сил).

16 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва Головного управління Національної поліції в Донецькій області з проханням роз`яснити, чи має він право на отримання статусу учасника бойових дій як такий, що брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом № 113зі/12/01-2017 від 30 травня 2017 року надало відповідь, в якій зазначено, що за обліками ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та перевіркою наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України відсутні відомості щодо включення позивача до списків осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області та відсутні відомості щодо його безпосередньої участі в АТО.

Вважаючи, що Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області протиправно не включено його до списків осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, у відповідності до п. 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (413-2014-п) (далі - Порядок №413). Перебування ж позивача у відрядженні на території м. Дружківки Донецької області в період з 21 липня 2014 року по 28 жовтня 2014 року не свідчить про залучення останнього до безпосередньої участі в антитерористичній операції, оскільки у вказаний період він лише виконував свої посадові обов`язки.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що був відряджений для подальшого проходження служби до Дружківського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, а згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1275-2015-р) м. Дружківка (Дружківська міська рада) входить до переліку населених пунктів, де здійснювалася АТО. Таким чином, позивач наголошує на протиправності не включення його до списків осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідач у відзиві на касаційну проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є: Конституція України (254к/96-ВР) , Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - Закон №3551-ХІІ (3551-12) ), Порядок №413 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин).

Статтею 5 Закону № 3551-XII регламентовано, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, визначений Порядком №413.

Згідно п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається:

- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;

- працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень); документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.

Відповідно до п. 6 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов`язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Згідно із п. 8 Порядку №413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

З огляду на вказані законодавчі положення, статус учасника бойових дій у відповідності до приписів Порядку №413 надається особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведено у пункті 4 Порядку №413.

Як вже було зазначено в цій постанові, наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 1558 від 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 був відряджений у зв`язку зі службовою необхідністю до Дружківського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області в період з 21 липня 2014 року по 19 серпня 2014 року. Наказом начальника Головного управління МВС України в Донецькій області № 1651 від 23 вересня 2014 року термін відрядження було продовжено ще на 30 діб з 19 серпня 2014 року до 17 вересня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій констатовано та вбачається з матеріалів справи, що заступником начальника Управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 видано довідку, в якій зазначено, що згідно з витягами з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) у період з 21 липня 2014 року по 28 жовтня 2014 року колишній працівник Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей з метою виконання службових (бойових) завдань, не значиться.

У довідці № 22л.к. від 06 листопада 2017 року, виданій членом ліквідаційної комісії Дружківського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_3, вказано, що під час проходження служби в Дружківському міському відділі полковник міліції ОСОБА_1 виконував свої функціональні обов`язки, однак у відрядження за межі м. Дружківка Донецької області не виїжджав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, що станом на день надання позивачу відповіді Головним Управлінням Національної поліції (30 травня 2017 року), за обліковими даними ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області та перевіркою наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України відсутні відомості щодо включення ОСОБА_1 до списку осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області та щодо безпосередньої його участі в АТО.

Враховуючи відсутність інших доказів на підтвердження факту залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО (в даному випадку - у м. Дружківка Донецької області), не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.