14/1884 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 23.12.2008 Прийняття

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р. (судді – Іоннікова І.А., Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Приватна справа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач-2 просить залишити без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2008 р.

Позивач та відповідач-1 не скористались наданим правом на участь у суді касаційної інстанції.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.12.2008 р. у зв’язку з хворобою судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 14/1884, призначеної до розгляду на 23.12.2008 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О.В., судді – Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2000 р. позивачем відповідно до біржової угоди був придбаний у ВАТ "Взутекс" автовеломайданчик загальною площею 2160 кв.м.

У своїй позовній заяві позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 156 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 69/1А від 28.09.2007 р., укладений між Хмельницькою міською радою та Торговим приватним підприємством "Оптторг", оскільки придбаний ним автовеломайданчик є нерухомим майном і власністю позивача та в зв’язку з цим він має право на отримання в оренду земельної ділянки площею 2160 кв.м., яка знаходиться під належним йому автовеломайданчиком. Разом з цим, частина земельної ділянки площею 156 кв.м., що розташована під належним позивачу автовеломайданчиком була надана Хмельницькою міською радою в оренду відповідачу - 2 відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2007 р.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що земельна ділянка надана торговому приватному підприємству "Оптторг" в оренду відповідно до рішення Хмельницької міської ради № 29 від 25.04.2007 р. Вказане рішення Хмельницької міської ради оспорювалось позивачем в судовому порядку та рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 14/629-Н від 05.12.2007р., яке набрало законної сили, позивачу було відмовлено в задоволені позову.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних вимог, позивач не навів законних та обґрунтованих підстав для визнання недійсним спірного договору, за умов чинності рішення Хмельницької міської ради № 29 від 25.04.2007 р.

Слід зазначити, що, суди підставно врахували факти встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 14/629-Н від 05.12.2007 р. Зокрема враховано, що земельна ділянка у формі і розмірі визначеному в схемі до біржової угоди від 29.12.2000 р., не могла бути надана в користування товариству "Приватна справа", так як дана земельна ділянка не перебувала у користуванні ВАТ "Взутекс" - продавця за біржовою угодою. Вказаним судовим рішенням встановлений факт того, що рішенням Хмельницької міської ради № 19 від 18.11.2004 р., ТОВ "Приватна справа" була надана в оренду земельна ділянка площею 1725 кв.м., під придбаним ним автовеломайданчиком. Цим же рішенням Хмельницької міської ради була надана в оренду торговому приватному підприємству "Оптторг" земельна ділянка площею 156 кв.м., під будівництво магазину продовольчих товарів.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, суди дійшли правомірного висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 28.09.2007 р., є продовженням орендних правовідносин, що виникли між Хмельницькою міською радою та торговим приватним підприємством "Оптторг" на підставі прийняття Хмельницькою міською радою рішення № 19 від 18.11.2004 р.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача та правомірно відмовив у задоволенні позову.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника відповідача-2 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.