4/322-ПД-06 Про визнання договору про спільну діяльність недійсним - Текст документа

Сутність справи: Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 18/ТХ від 28.07.2006р., укладеного між Херсонським морським торговельним портом, приватним підприємством "Стивідорна компанія "Херсонський морський термінал" та компанією "Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ" з огляду на те, що цей договір не відповідає вимогам чинного законодавства, моральним засадам суспільства, а також порушує права трудового колективу Херсонського морського торговельного порту, оскільки при укладенні оспорюваний договір не погоджено з первинною профспілковою організацією Херсонського морського торговельного порту.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що оспорюваний договір не відповідає ст.9 Закону України "Про колективні договори та угоди" (3356-12) , пунктам 2.27, 2.30, 2.31 Галузевої угоди на 2006-2009 роки та пунктам 2.18, 2.19 колективного договору Херсонського морського торговельного порту, згідно з яким адміністрація порту повинна узгоджувати з профкомом проекти реструктуризації порту.

Укладений між сторонами договір про спільну діяльність передбачає проведення реструктуризації морського порту, оскільки в користування передається майже все майно порту, чим змінюється структура підприємства, його управління, організаційно-правова форма.

В порушення Галузевої угоди та колективного договору, морський порт при укладенні договору про спільну діяльність, не погодив його з первинною профспілковою адміністрацією.

Херсонський морський торговельний порт є державним підприємством і все його майно є державною власністю. В порушення п.5 Декрету Кабінета Міністрів України "Про управління майном, що знаходиться у власності держави" № 8-92 (8-92) від 15.12.1992р., яким заборонено державним підприємствам передавати безоплатно закріплене за ними майно, відповідач-1 на підставі пункту 5.6 оспорюваного договору безоплатно передав майно морського порту в користування іншим особам.

Відповідно до пункту 1 ст.203 ЦК України (435-15) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір про спільну діяльність передбачає, що інвестор (відповідач-3) переважну частину інвестицій переведе у порт в 2008 р., при цьому сторони будуть здійснювати спільну діяльність на обладнанні порту та отримувати прибутки не вкладаючи коштів у підприємство.

Відповідач-1 - Херсонський морський торговельний порт (далі порт) позов повністю визнав і просить його задовольнити з тих підстав, що договір про спільну діяльність не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений керівником порту без узгодження з уповноваженою особою Міністерства транспорту і зв'язку України.

Керівником порту договір укладено з перевищенням повноважень та без проведення належного аналізу його (договору) умов, що підтверджується довідкою, складеною за наслідками перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача-1 Контрольно-ревізійним управлінням Міністерства транспорту і зв'язку України від 28.08.2006р. № 14-1-03/26 та актом перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідач-2 - приватне підприємство "Стивідорна компанія "Херсонський морський термінал" (далі підприємство) позов не визнає як такий, що не грунтується на чинному законодавстві.

Зазначає, що оспорюваний договір в процесі укладення портом було погоджено з Міністерством транспорту та зв'язку України (лист № 5000/16/10-06 від 27.07.2006р.).

Договір про спільну діяльність відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (436-15) та статті 205 ЦК України (435-15) набув чинності з дати його підписання сторонами - 28.07.2006р.

Згідно з пунктом 1 Iнструкції про порядок здійснення державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України №125 від 30.01.1997р., договір про спільну діяльність зареєстрований в управлінні зовнішньоекономічних зв'язків та міжнародного співробітництва Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації 30 серпня 2006р. за реєстраційним № 1330-1-10.

14 серпня 2006р. на підставі двостороннього акту приймання-передачі майна за договором порт передав, а підприємство, як сторона, уповноважена на ведення спільних справ учасників, прийняло у спільне користування учасників виключно для цілей спільної діяльності на термін дії договору без права розпорядження майно згідно з досягнутою у договорі домовленістю. 16 серпня 2006р. було складено акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Відповідно до статей 62, 67 Господарського кодексу України (436-15) , підприємство як самостійний суб'єкт господарювання здійснює свої відносини з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності на основі договорів, при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідач-3 - компанія "Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ" (далі компанія) позов не визнає. Обгрунтовуючи підстави, за наявності яких не погоджується з заявленою вимогою, посилається на те, що позивач не вказує жодної обставини, яка б свідчила про порушення відповідачами прав або охоронюваних інтересів позивача як суб'єкта підприємницької діяльності або як іншого органу, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, який має право на звернення за захистом прав до господарського суду.

Позивач не є учасником господарських правовідносин, що склалися внаслідок укладення договору про спільну діяльність, а сам договір ніяким чином не стосується прав та охоронюваних законом інтересів первинної профспілкової організації порту.

Повноваження позивача щодо представництва інтересів його членів стосуються лише відносин, які за своєю правовою природою не є господарськими.

Позовна заява не містить чіткої вказівки на норми чинного законодавства, яке порушено відповідачами при укладенні оспорюваного договору.

Положення Галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв'язку України та профспілкою робітників морського транспорту України на 2006-2009 роки, на які посилається позивач, стосуються зобов'язань власника стосовно заходів щодо запобігання банкрутству.

Нормативне визначення поняття "реструктуризація" повинно тлумачитись згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , відповідно до статті 1 якого реструктуризація підприємства це "здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу [...], на зміну форми власності, управління, органазіційно-правової форми ...".

Жодне положення договору про спільну діяльність та дії відповідачів по здійсненню такої діяльності не передбачають і не містять ознак реструктуризації порту.

На підставі визначеного у пунктах 4.4.2, 5.4, 5.6, 5.11 договору № 18/ТХ та додатку № 2 до нього правового статусу майна порту - воно належало, належить і буде належати державі, залишається під контролем відповідача-1 та продовжує використовуватись ним спільно з іншими учасниками.

Отже, здійснення внеску у спільну діяльність ніяким чином не може бути визнане реструктуризацією.

Питання забезпечення спільної діяльності кваліфікованим персоналом покладено на відповідача-2 - підприємство та не стосується позивача та трудового колективу відповідача-1, жодне положення договору не передбачає перехід працівників до іншого підприємства, як зазначає позивач.

Не погоджується також компанія з твердженням позивача щодо порушення учасниками при укладенні договору пункту 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) .

З посиланням на приписи ч.5 ст.626, ст.1132, ст.1139 ЦК України (435-15) зазначає, що договір про спільну діяльність є відплатним, учасники взяли зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку. Положення 6.8 -6.10 договору встановлюють порядок нарахування та сплати частини прибутку від спільної діяльності.

Крім того, зміст та умови договору погоджено з Міністерством транспорту та зв'язку України - органом, уповноваженим управляти майном.

Не погоджуючись з твердженням позивача, що договір про сумісну діяльність не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки переважна частина інвестицій буде переведена у 2008р., а учасники працюватимуть на обладнанні порту, отримуватимуть прибутки, не вкладаючи коштів, зазначає, що порядок внесення вкладів учасників договору відповідає вимогам статті 1133 ЦК України (435-15) ; додаток № 5 до договору регламентує напрямки використання інвестицій, при цьому при здійсненні модернізації та розвитку інфраструктури враховані максимально короткі строки та можливість забезпечити одночасно з такою модернізацією збільшення вантажообігу.

Не заперечуючи того факту, що частка відповідача-3 у спільній діяльності складає 59,2726 відсотків від загального розміру вкладів у спільну діяльність, звертає увагу на той факт, що частка відповідача-3 від загального прибутку при внесенні у повному обсязі інвестицій у 2006р. буде становити 3,64 відсотка, у 2007р. - 25,46 відсотків, і після внесення інвестицій у повному обсязі складатиме 59,2726.

Позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом м.Києва справи № 6/643 за позовом заступника генерального прокурора України в інтересах Міністерства транспорту та зв'язку України до ДП "Херсонський морський торговельний порт", фірми "Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ" і приватного підприємства "Стивідорна компанія "Херсонський морський термінал" про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 18/ТХ від 28.07.06р. Ухвалою господарського суду м. Києва до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено Первинну профспілкову організацію Херсонського морського торговельного порту. Розгляд справи призначено на 15 травня 2007р.

Таким чином як зазначає позивач, по одному і тому ж предмету спору розглядається дві справи двома різними судами по яких учасниками спорів є одні і ті ж особи лише з різними статусами сторін.

Позивачем подано також клопотання про призначення судово-економічної експертизи з метою з'ясування питань, що потребують спеціальних знань таких як зміни структури підприємства, його управління, організаційно-правової форми, переходу працівників порту до іншого підприємства, реструктуризації порту.

Відповідач-1 підтримав заявлені клопотання.

Відповідач-2 та відповідач-3 з заявленими клопотаннями не погоджуються посилаючись на те, що справа має розглядатися судом в межах заявлених позовних вимог, а саме, визнання недійсним договору про спільну діяльність. В процесі розгляду справи позивач не заявляв клопотання про зміну підстав та предмету позову або збільшення позовних вимог.

Статтею 215 ЦК України (435-15) встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України (435-15) . Судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмету доказування у справі.

Не погоджуючись з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи з тим же предметом і за участю тих самих сторін, відповідач-2 та відповідач-3 зазначають, що стаття 79 ГПК України (1798-12) встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких господарський суд зупиняє провадження у справі.

Суд відхиляє заявлені клопотання, зважаючи на те, що вирішення питання про недійсність правочину, пов'язане з його правовою оцінкою та з'ясуванням правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду і не потребує спеціальних знань.

Зупинити провадження у справі господарський суд вправі з підстав, установлених законом. Стаття 79 ГПК України (1798-12) встановлює перелік підстав, за наявності яких суд вправі зупинити провадження у справі. Наведена позивачем підстава для зупинення провадження (порушення двома різними судами справ по одному і тому ж предмету спору з участю тих самих сторін) під визначений Законом перелік підстав не підпадає.

З тих же підстав не підлягає задоволенню клопотання позивача про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 01.11.2006р. по справі № 4/322-ПД-06, якою порту, було відмовлено у задоволенні клопотань про забезпечення позову та залучення до участі у справі відділення Фонду державного майна України по Херсонській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Двадцять восьмого липня 2006р. між відповідачами у справі укладено договір №18/ТХ про спільну діяльність (договір простого товариства) предметом якого було зобов'язання об'єднати вклади учасників та без створення юридичної особи спільно діяти з метою розвитку портової інфраструктури; впровадження сучасних технологій перевалки та зберігання вантажів, забезпечення якості роботи та обслуговування клієнтів на рівні сучасних портів; проведення перевалки вантажів, навантажувально-розвантажувальних робіт, залучення додаткового вантажопотоку та отримання прибутку.

У пунктах 3.1, 4.3.1, 5.5, 5:6 договору № 18/ТХ його учасники досягли домовленості щодо того, що на весь термін дії цього договору ведення спільних справ учасників покладається на підприємство (відповідач-2) та здійснюється ним в обсязі, межах та відповідності до положень цього договору та вимог чинного законодавства України; внести у спільну діяльність свій вклад у тому складі, розмірі та порядку, як це визначено у додатку № 3 до цього договору; майно учасників, що об'єднується як вклади для здійснення спільної діяльності за цим договором та використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю цих учасників, спільною частковою власністю учасників не стає, та обліковується кожним учасником відповідно до стандартів та вимог такого обліку. Після припинення цього договору зазначене майно підлягає обов'язковому поверненню учасникам, які його внесли у порядку, визначеному цим договором; майно порту, що зазначене у додатку № 2 до цього договору, передається підприємству як стороні, уповноваженій на ведення спільних справ учасників у спільне використання учасниками виключно для цілей спільної діяльності сторін на термін дії договору без права розпорядження ним. Передача майна підтверджується оформленням підприємством двостороннього акту приймання-передачі. Зазначена передача майна не змінює правового статусу цього майна, зазначене майно є державною власністю та закріплено за портом на праві повного господарського відання, а також залишається обліковуватись на балансі порту.

Позивачем заявлено позов про визнання договору про спільну діяльність недійсним з огляду на те, що його укладено без погодження з первинною профспілковою організацією, що є порушенням приписів Закону України "Про колективні договори та угоди" (3356-12) , а також Галузевої угоди на 2006-2009 р. р. та колективного договору порту на 2006-2009 роки.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов таким, що не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Відповідно до положень статті 1 ГПК України (1798-12) підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 2.20 колективного договору на 2006-2009 роки Херсонського морського торговельного порту, укладеного між адміністрацією і уповноваженим органом трудового колективу порту в особі комітету профспілки, останній зобов'язався представляти права та інтереси працівників у відносинах з адміністрацією в ході приватизації, реструктуризації, реорганізації, санації та ліквідації суб'єктів господарювання, передачі об'єктів в оренду, з державної до комунальної власності, продажу та відчуження майна. В свою чергу адміністрація порту зобов'язалася узгоджувати з профкомом проекти програм реструктуризації підприємства, а також переліки майна, що підлягає продажу, передачі в оренду, комунальну власність, та майна, на базі якого будуть створені нові юридичні особи, філії, представництва.

Зазначені пункти кореспондують з пунктами 2.30, 2.31, 2.33 Галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв'язку України і Профспілкою робітників морського транспорту України на 2006-2009 роки.

Статтею 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) передбачено, що професійні союзи створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Статтею 19 цього Закону встановлено право профспілок на представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів своїх членів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. Тобто, повноваження позивача щодо представництва його членів стосуються лише відносин, які за своєю правовою природою не є господарськими.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України (436-15) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Укладений договір, його цілі та мета спрямовані і пов'язані з господарською діяльністю сторін - суб'єктів господарювання.

Позивач не є учасником правовідносин, що виникли внаслідок укладеного договору.

За своїм правовим змістом, виходячи з цілей та мети, наслідків господарської діяльності, договір про сумісну діяльність не передбачає реструктуризації порту, продажу або передачу в оренду, комунальну власність майна, та майна, на базі якого будуть створені нові юридичні особи, філії, представництва, що згідно положень колективного договору та Галузевої угоди потребує узгодження з профкомом.