826/8440/17 Про визнання протиправною бездіяльності ДФС щодо збільшення суми податку на додану вартість, на яку Банк має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму задекларованого Банком податкового кредиту; зобов`язання ДФС збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Банк має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - 19.12.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (головуючий суддя Григорович П.О., судді: Аблов Є.В., Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "БТА Банк" (далі - позивач, Банк) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності ДФС щодо збільшення суми податку, на яку Банк має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму задекларованого Банком податкового кредиту у рядку 10.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року, прийнятої органами ДФС 11 квітня 2017 року; зобов`язання ДФС збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Банк має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: збільшити загальну суму податку за отриманими Банком податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в Реєстрі (пункт 1 витягу з системи електронного адміністрування ПДВ) на суму 78 766 459,64 грн. (задекларованого Банком податкового кредиту на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року, прийнятої органами ДФС 11 квітня 2017 року).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Банк зазначав, що внаслідок допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо незбільшення суми податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, за прийнятими без зауважень уточнюючими розрахунками, порушено його права та законні інтереси.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також проаналізувавши положення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, статей 198, 199, пунктів 200-1.1, 200-1.3 статті 200-1, пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), прийшли до висновку щодо наявності у Банку права на відображення в системі електронного адміністрування ПДВ суми 78 766 460,00 грн. як такої, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі зазначає, що Банком та судами попередніх інстанцій помилково ототожнено поняття розрахунку коригування до податкової накладної та уточнюючого розрахунку, хоча положеннями пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) та абзацу 2 пункту 10 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (569-2014-п) (далі - Порядок №569), не передбачено подання уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 року для збільшення реєстраційної суми на суму від`ємного значення ПДВ.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди встановили, що рішенням Господарського суду м.Києва від 21 березня 2012 року у справі №5011-35/2645-2012 за позовом Банку до ТОВ "ГМСІ", третя особа - АТ "БТА Банк" (Казахстан) про стягнення 464351520,77 грн., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2012 року, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки - будівлю готелю та бізнес-центру за адресою: м.Київ, вул.Жилянська, 75 (літера А) за ціною 800 598 007,00 грн. (далі - предмет іпотеки), яка належить ТОВ "ГМСІ", шляхом визнання права власності на зазначений предмет іпотеки за Банком.

На підставі вказаних судових рішень за позивачем зареєстровано право власності на предмет іпотеки загальною площею 33 422,70 кв.м, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 28 травня 2012 року №34292091.

Відповідно до податкової накладної від 16 травня 2012 року №89, виписаної ТОВ "ГМСІ" на користь Банку, вартість предмета іпотеки становить 800 598 007,00 грн., у тому числі ПДВ - 133 433 001,17 грн.

Зазначений предмет іпотеки оприбуткований позивачем як необоротний актив на відповідну суму його вартості (далі - необоротний актив).

Згідно з даними бухгалтерської довідки №1 від 05 квітня 2017 року у травні 2012 року суму вартості вищевказаного необоротного активу включено до рядку 10.2 розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість (назва рядка "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які не є об`єктом оподаткування…"). Податковий кредит Банк планував використати в момент продажу відповідного необоротного активу.

Зважаючи на те, що необоротний актив частково був переданий в оренду (використовувався в оподатковуваних ПДВ операціях), а частково використовувався в адміністративних цілях під офіс Банку, керуючись вимогами статті 199 ПК України, у липні 2015 року Банк подав уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року, в якому до податкового кредиту включив суму ПДВ у розмірі 46 261 221,34 грн., яка становить частку у розмірі 34,67% від загальної суми ПДВ (133 433 001,17 грн.), тобто згідно даного уточнюючого розрахунку Банк відніс до податкового кредиту ту частку ПДВ, яка відповідає частці використання необоротних активів в оподатковуваних ПДВ операціях Банку.

У серпні 2016 року Банком здійснено поділ необоротного активу та зареєстровано право власності на два окремі об`єкти (Об`єкт 1 та Об`єкт 2). Об`єкт 1 (групу приміщень загальною площею 3222,70 кв.м) Банк продовжив використовувати в адміністративних цілях (під власний офіс), тобто в частково оподатковуваних ПДВ операціях, а Об`єкт 2 (групу приміщень загальною площею 30200 кв.м) - повністю здавав в оренду, тобто використовував виключно в оподатковуваних ПДВ операціях.

Таким чином, Банк змінив напрямок використання частини необоротного активу й замість часткового використання в оподатковуваних ПДВ операціях почав використовувати Об`єкт 2 виключно в оподатковуваних ПДВ операціях.

01 листопада 2016 року позивач звернувся до ДФС із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому просив роз`яснити порядок застосування пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) при оподаткуванні ним необоротних активів (безпосередньо вищезазначених об`єктів) та порядок обрахунку реєстраційної суми.

Листом ДФС від 30 березня 2017 року №6556/5/99-99-15-03-02-15 позивачу надано відповідну податкову консультацію.

11 квітня 2017 року Банком подано податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок за серпень 2016 року та включено до колонки Б рядку 10.1 податковий кредит у розмірі 78 766 460,00 грн., розрахований пропорційно до загальної площі приміщення необоротного активу (33 422,70 кв.м) за вирахуванням вже використаної частки, що не був включений до податкового кредиту у зв`язку зі зміною напрямку використання Об`єкту 2 (здача повністю в оренду - оподатковувана операція).

Цей уточнюючий розрахунок був прийнятий податковим органом, що підтверджується квитанціями №1 та №2 від 11 квітня 2017 року.

Банком 11 квітня 2017 року сформовано витяг з системи електронного адміністрування ПДВ щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11340603, проте, виходячи зі змісту останнього, сума податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з поданим уточнюючим розрахунком автоматично збільшена не була.

Водночас, у період з 25 квітня 2017 року по 09 червня 2017 року ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 червня 2017 року №635/26-15-14-06-01/14359845, в якому не зазначено жодних зауважень щодо декларування ПДВ та визначення позивачем податкового кредиту за операціями з необоротними активами, як і не встановлено будь-яких відхилень.

Вважаючи протиправною бездіяльність податкового органу щодо збільшення суми податку, на яку Банк має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму задекларованого податкового кредиту у рядку 10.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року, прийнятої органами ДФС 11 квітня 2017 року, Банк звернувся до суду з позовом у даній справі.

Як визначили суди, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України (254к/96-ВР) , ПК України (2755-17) , Порядком №569.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Підпунктом 14.1.191. пункту 14.1. статті 14 ПК України (в редакції станом на травень 2012 року) було передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як зазначено в узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання банками заставного майна, затвердженій наказом Міндоходів України від 22 листопада 2013 року №700, для банківської установи, у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), право застави припиняється, операція з оприбуткування об`єкта застави на баланс заставоутримувача розглядається податковим законодавством як операція з придбання, подальші дії банківської установи з таким об`єктом є операціями з постачання власного майна, а не майна заставодавця.

На момент набуття Банком права власності на предмет іпотеки (необоротний актив) стаття 198 ПК України визначала, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (підпункти "а", "б" пункту 198.1 статті 198 ПК України).

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивачем стягнення на предмет іпотеки) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Отже, для банків не застосовувався строк давності у 365 днів щодо податкового кредиту, пов`язаного із набуттям права на заставне майно, оскільки таке право зберігалось до моменту продажу майна. Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII (71-19) до ПК України (2755-17) були внесені зміни й, зокрема, абзаци третій-п`ятий пункту 198.6. статті 198 замінені абзацами третім-шостим такого змісту: "Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

З урахуванням вказаного Закону, пунктом 198.5. статті 198 ПК України регламентовано, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Разом з тим, за змістом абзацу 6 пункту 198.5. статті 198 ПК України у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 199 ПК України в разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з пунктом 36 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, що не були включені до складу податкового кредиту до 1 липня 2015 року при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких до 1 липня 2015 року були визначені податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у редакції, що діяла до 31 січня 2015 року, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися після 1 липня 2015 року повністю або частково в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

У пункті ж 200-1.1 статті 200-1 ПК України закріплено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України визначено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?перевищ. Згідно вказаного пункту показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників ?НаклОтр та ?НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

При цьому, пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України передбачено, що порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Порядком №569 функції адміністратора системи електронного адміністрування ПДВ покладено на відповідача (ДФС).

Згідно з пунктом 13 Порядку №569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Проаналізувавши зміст наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли переконання, що операція з набуття банківською установою права на заставне майно за своїм правовим режимом прирівнюється до операції з придбання товарів та підлягає оприбуткуванню на баланс заставоутримувача.

Також, враховуючи етапність виникнення спірних правовідносин та беручи до уваги положення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ПК України (2755-17) , право банківської установи на формування податкового кредиту при одержанні права власності на заставне майно здійснюється на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від платника податку, та зберігається до продажу такого майна або може бути реалізовано за правилом "першої події" у порядку пункту 198.2 статті 198 ПК України.

Таким чином, суди визначили, що при отриманні у власність від ТОВ "ГМСІ" на підставі судового рішення й відповідно до податкової накладної від 16 травня 2012 року №89 предмета іпотеки, оприбуткованого позивачем як необоротний актив, у нього виникло право на формування податкового кредиту, яким він не скористався за правилом "першої події", а отже таке право було пролонговано до моменту продажу вказаного активу в порядку пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Разом з тим, виходячи з викладених вище правових норм, зокрема, пунктів 198.5, 198.6 статті 198, статті 199 ПК України (у редакції Закону від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ (71-19) ) та пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) , законодавством було регламентовано право банківської установи як платника ПДВ включити до податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки суми ПДВ, нараховані до 01 липня 2015 року, яке не обмежено строком давності.

Така правова позиція викладена ДФС в індивідуальній податкові консультації, наданій Банку за його зверненням з приводу формування податкового кредиту за операціями з необоротним активом, отриманим шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у 2012 році.

Крім того, як відмітили суди, системний аналіз положень пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) та пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України свідчить, що податковим законодавством передбачено право платника ПДВ врахувати у складі реєстраційної суми від`ємне значення, задеклароване в декларації з ПДВ за червень 2015 року, тобто податковий кредит, право на який виникло до вказаного періоду за умови його підтвердження відповідною податковою накладною.

Виходячи з цього, суди звернули увагу на те, що після здійснення позивачем часткового використання необоротного активу в рамках його господарської діяльності, тобто зміни напрямку використання, ним було застосовано пропорційне віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в порядку статті 199 ПК України, у зв`язку з чим у липні 2015 року подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року, в якому до податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 46 261 221,34 грн., яка становить частку 34,67% від загальної суми ПДВ (133 433 001,17 грн.) необоротного активу.

В наступному, враховуючи поділ необоротного активу на два об`єкти, один з яких позивач продовжив використовувати в адміністративних цілях, тобто в операціях, частково оподатковуваних ПДВ, а другий - виключно в оподатковуваних ПДВ операціях, він відповідно змінив напрямок використання частини необоротного активу, у зв`язку із чим 11 квітня 2017 року подав податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2016 року, включивши до колонки Б рядку 10.1 податковий кредит у розмірі 78 766 460,00 грн., розрахований пропорційно до загальної площі приміщення необоротного активу (33 422,70 кв.м) з вирахуванням вже використаної частки, що раніше не був включений до податкового кредиту через зміну напрямку використання другого об`єкту.

При цьому, вказаний уточнюючий рахунок був прийнятий та зареєстрований податковим органом, що підтверджується квитанціями від 11 квітня 2017 року №1 та №2.

Також, як було встановлено судами, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем та вже вказувалось в цій постанові, у період з 25 квітня 2017 року по 09 червня 2017 року ГУ ДФС у м.Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 червня 2017 року №635/26-15-14-06-01/14359845, в якому, в свою чергу, не зазначено жодних зауважень щодо декларування ПДВ та визначення позивачем податкового кредиту за операціями з необоротними активами, як і не встановлено відхилень.

Відтак, суди дійшли переконання щодо наявності у позивача права на відображення в системі електронного адміністрування ПДВ суми 78 766 460,00 грн. як такої, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, твердження податкового органу про те, що у відповіді на запит позивача про надання податкової консультації (лист від 30 березня 2017 року) ним вказано, що для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування), складені, починаючи з 01 липня 2015 року, суди визнали необґрунтованими, адже вони лише фрагментарно та односторонньо відображають зміст вищезазначеного листа, в якому ДФС, окрім іншого, застережила, що під час обрахунку вказаних показників також використовуються розрахунки коригування (починаючи з липня 2015 року), зареєстровані в ЄРПН до податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року, а під час обрахунку ?Накл використовуються показники, визначені пунктами 34, 34-1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) .

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.