15/332-ПН-07 Про визнання права власності на повітряну лінію електропередач - 17.12.2008 Прийняття

У серпні 2007року позивач - ТОВ "Райагропроменерго" звернулося до господарського суду з позовом до Селянського фермерського господарства "Арго" (відповідача) про визнання права власності на повітряну лінію електропередач ПЛ 10КВ для підключення змонтованої електроустановки КТП 160 від опори № 26 джерела постачання ПС 35/1О кВ "Грушівка" до електромережі, що знаходиться на землях Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області на підставі ст. ст. 331, 392 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.06.08 (суддя Клепай З.В.) в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване відсутністю передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання права власності за позивачем на вище зазначене майно.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.08.08 (судді: головуючого - Колодій Н.А., Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.) рішення господарського суду залишено без зміни з тих же підстав.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 331, 392 ЦК України, ст. 76 Земельного кодексу України, вимоги Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від 27.07.1999р. №179 (v0179241-99) та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28 (z0417-96) , просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 331 ЦК України визначає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 31.01.05 між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" та Селянським (фермерським) господарством "Арго" було укладено договір № 01690, відповідно до умов якого фермерське господарство прийняло на себе зобов'язання провести ремонт ПЛ-10 кВф-1794 джерела живлення ПС 35/10 кВ "Грушівка" (інвентарний номер 05653) в с.Приморське Скадовського району Херсонської області.

02.02.2005 р. між ТОВ "Райагропроменерго" та СФГ "Арго" був укладений договір підряду №06, згідно з яким позивач зобов'язався виконати електромонтажні роботи по монтажу КТП-160 і ВЛ-10 кВ відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої Замовником або складеною підрядником.

Позивач збудував повітряну лінію електропередач на землях Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області від опори 26 до опори 2, від опори 55 до опори 64, встановив трансформаторну підстанцію КТП-100-10 та виконав підвіску проводів по раніше існуючим опорам від опори 2 до опори 55.

Як встановлено проведеною у справі судовою будівельно-технічною експертизою з точки зору фізичних властивостей збудована лінія електропередач –передавальні пристрої, передаючи електроенергію до трансформаторної підстанції, є спеціалізованим нерухомим майном.

Судовими рішеннями у справах № 10/379-05 від 10.02.2006 р. та № 14/233-06 від 06.11.2006 р., встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем у справі були виконані роботи по монтажу КТП-160 і ВЛ-10 кВ на загальну суму 39991,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актом виконаних робіт №16 за квітень 2005 р. Вказана сума була сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 10.02.2005 р., № 1 від 03.02.2005 р., № 2 від 03.02.2005 р., № 31 від 10.03.2005 р., № 1 від 01.04.2005 р., № 34 від 25.04.2005 р., № 36 від 29.04.2005 р. на загальну суму 45223,28 грн.

Рішенням у справі № 14/323-06 від 06.11.2006 р. встановлено, що поза межами укладеного сторонами договору підряду № 06 від 02.02.2005 р. та узгодженого кошторису позивачем були виконані роботи на суму 16786,70 грн., тобто побудовано повітряну лінію електропередач ПЛ 10КВ для підключення змонтованої електроустановки КТП 160 від опори № 26 джерела постачання ПС 35/1О кВ "Грушівка" до електромережі.

Відповідно до ДБН В.2.5-16-99 "Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів електричних мереж" власнику і забудовнику об'єкта електричних мереж надаються у постійне користування земельні ділянки, які є складовою частиною території охоронної зони електричних мереж, що встановлена "Правилами охорони електричних мереж", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. №209 (209-97-п) .

Позивач не надав доказів того, що йому для будівництва спірного майна була в установленому законом порядку надана у постійне користування земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Стаття 376 ЦК України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Згідно положення, передбаченого частиною третьою ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто необхідними умовами узаконення самочинно побудованого об'єкту є відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення та постанова господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судових інстанцій, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України