Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008

зі справи № 18/217(02-4-18/200)

за позовом заступника прокурора міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва (далі –ДПІ), м. Київ,

до Національного банку України (далі –НБУ), м. Київ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (далі –Підприємство)

про визнання недійсною індивідуальної ліцензії,

за участю представників:

ДПІ – Гримальського А.Ю.,

НБУ –Сологуб О.М.,

Підприємства –не з'явився,

Генеральної прокуратури України –Савицької О.В.,

Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі ДПІ з позовом про визнання недійсною індивідуальної ліцензії від 20.04.2006 № 352 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією з 14.02.2006 до 22.02.2006.

Ухвалою названого суду від 14.02.2008 (суддя Мандриченко О.В.) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) з посиланням на підвідомчість даного судового спору адміністративним судам України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий суддя, судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) ухвалу господарського суду міста Києва від 14.02.2008 скасовано, а матеріали позовної заяви передано до місцевого суду для розгляду по суті.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що НБУ при видачі індивідуальних ліцензій не здійснює владних управлінських функцій стосовно ДПІ.

На виконання згаданої постанови апеляційного суду ухвалою суду першої інстанції від 09.06.2008 порушено провадження у справі. Ухвалою місцевого суду від 15.08.2008 до участі в справі залучено Підприємство як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та припинити провадження у справі. Своє прохання скаржник мотивує тим, що на час прийняття оспорюваного судового рішення він не був залучений до участі у справі, хоча саме йому НБУ видано ліцензію, на визнанні якої недійсною наполягає позивач. Водночас суд апеляційної інстанції, на думку Підприємства, безпідставно визнав підвідомчою господарським судам справу адміністративної юрисдикції.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників ДПІ, НБУ та Генеральної прокуратури України, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Підприємство, яке на момент прийняття господарським судом апеляційної інстанції оспорюваної постанови не було учасником даного судового процесу, звернулося з касаційною скаргою в порядку статті 107 ГПК України, посилаючись на те, що зазначена постанова стосується прав і обов'язків скаржника, а тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 111-10 ГПК України підлягає безумовному скасуванню.

За приписами статті 107 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, мають право подати касаційну скаргу, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав та обов'язків. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в судовому рішенні має міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Судове рішення є таким, що стосується прав та обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині судового рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права щодо судового провадження.

Таку правову позицію викладено і в інформаційному листі Верховного Суду України від 21.07.2008 № 3.1-2008.

Водночас Підприємство, обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 111-10 ГПК України (згідно з якими порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарських судів, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі), залишило поза увагою те, що: по-перше, на даний час відсутнє рішення господарського суду по суті спору, а тому доводи скаржника стосовно можливості порушення його прав внаслідок визнання недійсною згаданої ліцензії мають умовний характер; по-друге, ним оскаржується процесуальний документ (постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008), прийнятий господарським судом до порушення провадження у справі, що на цій стадії судового процесу виключало можливість вирішення судом апеляційної інстанції питання про залучення Підприємства до участі в справі.

З огляду на викладене підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 не вбачається.

Керуючись статтями 107, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 зі справи № 18/217(02-4-18/200) залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" –без задоволення.