ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2008 р.
№ 36/93
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого,
судді
Разводової С.С. (доповідач по справі),
суддів
Самусенко С.С., Грека Б.М.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Стабіл-Груп"
на
рішення
господарського суду м. Києва від 19.03.08р.
у справі
№ 36/93
за
позовом
ОСОБА_1,
ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4 ОСОБА_5
до
ВАТ
"Бавовнянка", РВ Фонду державного майна України по м. Києву, Фонд державного майна
України
третя особа
ОСОБА_6
про
визнання
частково недійсним договору приватизації
За участю представників сторін
від скаржника Солодаренко М.А. дор. від 01.12.08р.,
від позивача ОСОБА_7. дов-ті,
від відповідача Коваленко Ю.І. дов. № 80 від 13.10.08р., Тарасова К.А. дов. № 378 від 19.05.08р.,
від третьої особи не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4; ОСОБА_5звернулися до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Бавовнянка"; Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву; Фонду державного майна України про визнання частково недійсним договору приватизації.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2008 року у справі № 36/93 (суддя Трофименко Т.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 191 від 22.08.1995р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Організацією орендарів Київського орендного підприємства "Бавовнянка", в частині відчуження гуртожитку АДРЕСА_1
Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ "Стабіл-Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2008 року у справі № 36/93 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 16.02.1995р. № 157-Пр організації орендарів Київського орендного підприємства "Бавовнянка"на підставі заяви на приватизацію від 31.01.1995р., реєстраційний номер № 224, було видано дозвіл на приватизацію Київського орендного підприємства "Бавовнянка".
Відповідно до розпорядження № 206-р в червні 1995 року було затверджено План приватизації майна орендного підприємства "Бавовнянка"(відповідно до ст. 14 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств").
Крім того, суд встановив, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Організацією орендарів Київського орендного підприємства "Бавовнянка"22.08.1995р. укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 191 в частині відчуження гуртожитку АДРЕСА_1підлягає визнанню недійсним у зв'язку з наступними обставинами.
До складу приватизаційного майна (відповідно до акту оцінки, що підтверджується також актом прийому-передачі № 264 від 05.04.1996р.) увійшов в тому числі і гуртожиток АДРЕСА_1у м. Києві.
Місцевий господарський суд вказав, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, укладаючи оспорюваний договір, не мало право включати до складу майна, що приватизоване, гуртожиток пАДРЕСА_1оскільки не володіло повноваженнями на вчинення таких дій.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції, яка діяла на час приватизації, приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.
Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції, яка діяла на момент приватизації, встановлено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Судом встановлено, що на час приватизації гуртожиток перебував на балансі організації орендарів Київського орендного підприємства "Бавовнянка".
Суд першої інстанції зазначив, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу державного майна у продавця (Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву) не було правових підстав включати до складу майна, що приватизується, спірний гуртожиток, адже гуртожиток як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) .
Судова колегія зазначає, що висновок суду, що договір купівлі-продажу державного майна N 191 від 22.08.1995р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і організацією орендарів Київського орендного підприємства "Бавовнянка"в частині продажу гуртожитку, що знаходиться пАДРЕСА_1в м. Києві, суперечить ч. 2 ст. 3, ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"(в редакції, яка діяла на час приватизації), порушує житлові права громадян - жильців гуртожитку на приватизацію житлового фонду, передбачені ст. 9 Житлового кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним, є законним і обґрунтованим.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, ко легія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111-5, 111-7, 111-9 -- 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:-
1. Касаційну скаргу ТОВ "Стабіл-Груп" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.03.08р. по справі № 36/93 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.С. Разводова Судді С.С. Самусенко Б.М. Грек