640/16325/20 Про визнання протиправними та скасування розпоряджень Кабінету міністрів України Про звільнення особи з посади голови Державного агентства резерву України; наказів Державного агентства резерву України Про оголошення розпорядження КМУ про звільнення особи з посади голови Державного агентства резерву України; зобов`язання вчинити певні дії - 14.12.2022 Прийняття

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), Державного агентства резерву України (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну та доповнення предмета позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-Р (519-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 522-р (522-2020-р) "Про тимчасове покладання виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України на ОСОБА_2";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства резерву України від 15.05.2020 № 161-К "Про кадрові питання", яким оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-Р (519-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 522-р (522-2020-р) "Про тимчасове покладання виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України на ОСОБА_2" та припинено виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України ОСОБА_1 15.05.2020 відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства резерву України № 264-К від 21.08.2020 "Про звільнення ОСОБА_1";

- визнати протиправним та скасувати запис № 23 від 21.08.2020 в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державного агентства резерву України з 16.05.2020.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує щодо протиправності оскаржуваних ним наказів, оскільки такі порушують його права, свободи та інтереси. Наголошує, що в порушення вимог чинного законодавства, Прем`єр-міністром України подання до Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з посади Голови Державного агентства резерву України не вносилось. Проект рішення Кабінету Міністрів України щодо звільнення Голови Державного агентства резерву України не готувався Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося у порядку, визначеному статтею 87-1 Закону України "Про державну службу", на підставі подання відповідного міністра, а саме, подання Міністра Мінекономіки України, через якого відповідно до законодавства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Держрезерву. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження позивача щодо порушення відповідачем-1 процедури прийняття оскаржуваного ним рішення щодо його звільнення є необґрунтованими та такими що спростовуються матеріалами справи.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-Р (519-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України". Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства резерву України від 15.05.2020 № 161-К "Про кадрові питання" в частині оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-Р (519-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України" та припинення виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України ОСОБА_1 15.05.2020 відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу". Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства резерву України № 264-К від 21.08.2020 "Про звільнення ОСОБА_1". Визнано протиправним та скасовано запис № 23 від 21.08.2020 в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Зобов`язано Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державного агентства резерву України з 16.05.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачами в межах спірних правовідносин не було зазначено будь-яких підстав, щоб довести, що такий крайній захід у вигляді звільнення позивача з посади міг бути застосованим за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі призначення нового Прем`єр-міністра України та Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Відповідачами взагалі не було жодним чином обґрунтовано, які саме дії та/або бездіяльність позивача як голови Державного агентства резерву України стали підставою для його звільнення з займаної посади, окрім лише того факту, що в Україні було змінено Прем`єр-міністра та Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, що свідчить про відсутність застосування індивідуального підходу та оцінки саме поведінки позивача для застосування такого наслідку як звільнення з займаної посади.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі відповідач-1 з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог не погоджується, вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації Урядом повноважень, передбачених статтею 87-1 Закону України "Про державну службу", у сукупності з положеннями статей 150, 152 Конституції України, зокрема під час прийняття розпорядження Уряду від 13.05.2020 № 519-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України".

Позиція інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги

9. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 29.11.2022 на 14 год 30 хв.

11. 29.11.2022 розгляд адміністративної справи відкладено на 14.12.2022.

12. У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Представник позивача у судовому засідання заперечував проти доводів касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

14. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 1142-р (1142-2019-р) "Про призначення ОСОБА_1 Головою Державного агентства резерву України" позивача призначено Головою Державного агентства резерву України з 29.11.2019 строком на п`ять років з оплатою праці відповідно до законодавства, встановивши випробування строком на три місяці.

15. 02.12.2019 Державним агентством резерву України видано наказ № 168-к "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України".

16. Міністром Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ім`я Прем`єр-міністра України направлено лист від 07.05.2020 № 2202-14/29399-01 з проханням внести подання Кабінетові Міністрів України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного агентства резерву України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу". До вказаного розпорядження було додано біографічну довідку ОСОБА_1 та проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного агентства резерву України".

17. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-р (519-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного агентства резерву України" відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу" звільнено позивача із займаної посади.

18. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 522-р "Про тимчасове покладення виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України на ОСОБА_2" (522-2020-р) тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Державного агентства резерву України, виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України покладено на заступника Голови зазначеного Агентства ОСОБА_2 .

19. Кабінетом Міністрів України 13.05.2020 прийнято розпорядження № 525-р "Про необхідність призначення на вакантну посаду Голови Державного агентства резерву України".

20. Наказом Державного агентства резерву України від 15.05.2020 № 161-к "Про кадрові питання" оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-р (519-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного агентства резерву України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 522-р "Про тимчасове покладення виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України на ОСОБА_2" (522-2020-р) та припинено виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України ОСОБА_1 15.05.2020 з одночасним зарахуванням за штат Державного агентства резерву України.

21. Наказом Державного агентства резерву України від 21.08.2020 № 264-к звільнено ОСОБА_1 21.08.2020 відповідно до частини шостої статті 87-1 Закону України "Про державну службу".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України призначає на посаду: державних секретарів міністерств, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, відповідно до законодавства про державну службу; перших заступників і заступників міністрів - за поданням Прем`єр-міністра України.

Звільнення зазначених осіб здійснюється Кабінетом Міністрів України в порядку та з підстав, передбачених законами України "Про Кабінет Міністрів України" (794-18) , "Про центральні органи виконавчої влади" (3166-17) , "Про державну службу".

24. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 §7 розділу 2 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (950-2007-п) (далі - Регламент), на своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові питання, питання присудження премій та призначення стипендій Кабінету Міністрів.

25. Відповідно до пункту 1, 2 §16 глави 1 розділу 3 Регламенту пропозиції Прем`єр-міністрові щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, встановленому розділами 4-7 цього Регламенту.

Порядок денний засідання Кабінету Міністрів складається з таких розділів: концептуальні засади реалізації державної політики; акти законодавства; кадрові питання; звіти та питання контролю; питання, що містять інформацію з обмеженим доступом.

26. Згідно з пунктом 1 §17 глави 1 розділу 3 Регламенту схвалений Прем`єр-міністром проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів та матеріали до нього Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання в електронній формі із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 24 години до початку засідання, а у разі проведення позачергового засідання надає їх до початку або в ході засідання. Матеріали з кадрових питань надаються учасникам засідання в день засідання перед його початком.

27. Пунктом 1 §19 глави 2 розділу 3 Регламенту передбачено, що на засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем`єр-міністр, а в разі відсутності Прем`єр-міністра за його дорученням - Перший віце-прем`єр-міністр або віце-прем`єр-міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом повноважень.

28. Пунктом 4 § 20 глави 2 розділу 3 Регламенту встановлено, що з кадрових питань доповідає на засіданні Міністр Кабінету Міністрів.

29. Відповідно до пунктів 1, 2 § 30 глави 1 розділу 4 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

30. Згідно з абзацом 1 пункту 4 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Міністром Кабінету Міністрів.

31. Відповідно до пункту 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

32. Абзацом 1 пункту 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

33. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній станом на 05.07.2019) посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади: зокрема, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників.

34. Пунктом 54 Закону України від 19.09.2019 № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами): доповнено статтею 87-1 такого змісту:

"Стаття 87-1. Додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення

1. Крім підстав, передбачених статтею 87 цього Закону, суб`єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії "А" з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

2. Державні службовці, зараховані за штат відповідно до частини першої цієї статті, продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом, виконуючи обов`язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу. Граничний строк такого перебування становить шість місяців з дня звільнення з посади відповідно до частини першої цієї статті.

3. Умови оплати праці державних службовців, зазначених у частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, погодженою з відповідним суб`єктом призначення, державний службовець за його згодою може бути переведений на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії "Б" у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

5. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державному службовцю не запропоновано переведення відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.

6. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державний службовець тричі відмовився від переведення на іншу посаду відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, без виплати вихідної допомоги".

35. Постановою Кабінету Міністрів України 08.10.2014 № 517 (517-2014-п) затверджено Положення про Державне агентство резерву України (далі - Положення № 517), відповідно до пункту 1 якого Державне агентство резерву України (Держрезерв) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

36. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 298 (298-2012-п) (далі - Порядок № 298), керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник, керівник центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

37. Згідно із пунктом 7 Порядку № 298 пропозиції Прем`єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого органу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

38. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів статті 87-1 Закону України "Про державну службу", зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 640/8299/20. У вказаній справі Верховним Судом досліджувалося питання щодо підстави припинення державної служби та звільнення позивача із займаної посади вищого корпусу державної служби.

40. При розгляді цієї справи Верховним Судом з аналізу наведених правових норм зроблено висновок, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

41. До категорії "А" (вищий корпус державної служби) належать посади, зокрема (але не виключно), керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників, призначення на які здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу строком на п`ять років, якщо інше не передбачено законом.

42. З наведеного висновується, що звільнення з посади вищого корпусу державної служби не пов`язується лише зі спливом п`ятирічного строку, на який особа призначена, у разі якщо законом передбачені інші додаткові правові підстави для такого звільнення.

43. Так, 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) , що набрав чинності 25.09.2019, яким було внесено численні зміни до низки законодавчих актів, зокрема й до Закону України "Про державну службу".

44. Окрім іншого, вказаним Законом внесено зміни до статті 83 Закону України "Про державну службу", яка визначає перелік підстав для припинення державної служби.

45. Таким чином пункт 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" в частині підстави для припинення державної служби "за ініціативою суб`єкта призначення" доповнено фразою: "статті 87, 87-1цього Закону", замість: "стаття 87 цього Закону".

46. Тобто Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) було доповнено Закон України "Про державну службу" статтею 87-1 з назвою "Додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення" та розширено перелік підстав припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення.

47. Верховний Суд вказав, що зазначена правова норма була чинною як на момент внесення подання про звільнення позивача із займаної посади, так і на час прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України.

48. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

49. Суд зазначив, що з 06.03.2021 Закон України "Про державну службу" діє в редакції, в якій виключено статтю 87-1 Закону України "Про державну службу".

50. Разом з тим, Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

51. Таким чином, усі нормативно-правові та підзаконні акти застосовуються судом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

52. Верховний Суд дійшов висновку, що стаття 87-1 Закону України "Про державну службу" була застосована до позивача саме під час її дії і щодо правовідносин, які існували після її прийняття, ця норма є чіткою, не викликає сумніву в її тлумаченні по іншому, що узгоджується з вказаною конституційною нормою та принципом правової визначеності. Також Суд не знайшов у змісті статті 87-1 Закону України "Про державну службу" врегулювання спірних відносин, яке б вказувало на її суперечність статтям 22, 38, 64 Конституції України, а також не знайшов норми Конституції України (254к/96-ВР) як норми прямої, яка б по-іншому врегульовувала ці відносини.

53. Беручи до уваги наведений висновок Верховного Суду, сформований у аналогічних правовідносинах, Суд зазначає, що оскільки Закон України №117-ІХ від 19.09.2019 "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) , яким доповнено Закон України "Про державну службу" статтею 87-1, набрав чинності 25.09.2019, положення вказаної норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які мали місце у травні 2020 року, адже стаття 87-1 Закону України "Про державну службу" на час виникнення спірних правовідносин була чинною.

54. Суд звертає увагу на те, що 04.03.2020 Верховною Радою України прийнято постанову №515-IX, якою відповідно до пункту 12 частини першої статті 85 та частини другої статті 114 Конституції України, ОСОБА_3 призначено Прем`єр-міністром України.

55. Міністром Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ім`я Прем`єр-міністра України направлено лист від 07.05.2020 № 2202-14/29399-01 "Щодо звільнення Голови Державного агентства резерву України" з проханням внести подання Кабінету Міністрів України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного агентства резерву України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу" з додатком проекту відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного агентства резерву України". А спірним у справі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-р (519-2020-р) ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державного агентства резерву України.

56. Отже, наведене свідчить, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 519-р (519-2020-р) прийнято на підставі відповідного подання та в межах чотирьохмісячного строку з дня призначення Прем`єр-міністра України ОСОБА_3, що, насамперед, відповідає приписам частини першої статті 87-1 Закону України "Про державну службу".

57. Щодо доводів позивача у відзиві на касаційну скаргу та у письмових поясненнях, що лист прохання/пропозиція Міністра Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є поданням, суд зазначає таке.

58. Як зазначалося вище у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

60. Судом першої інстанції встановлено, що лист Міністра Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07.05.2020 № 2202-14/29399-01 за своєю суттю та змістом є поданням в розумінні статті 87-1 Закону України "Про державну службу". Судом апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції не спростовано.

61. При цьому, позивач правом на подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції не скористався.

62. Підставою для відкриття касаційного провадженні у цій справі не було питання неправильного застосування судами норм матеріального права, а саме положень статті 87-1 Закону України "Про державну службу" в частині того, чи є лист/пропозиція в розумінні положень вказаної норми поданням.

63. Водночас підставою для відкриття касаційного провадження у справі було посилання скаржника - Кабінету Міністрів України, на відсутність висновку Верховного Суду щодо реалізації Урядом повноважень, передбачених статтею 87-1 Закону України "Про державну службу".

64. А тому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

66. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

67. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.