2140/1892/18 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - 06.12.2022 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 (суддя - Хомякова В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді - Димерлій О.О., Кравченко К.В.) у справі №2140/1892/18.

ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) від 08.02.2018 № 13061-13 та № 13062-13.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

У доводах касаційної скарги ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі цитує норми Податкового кодексу України (2755-17) , які регулюють спірні правовідносини, при цьому не наводить мотивів неправильного застосування норм матеріального права чи процесуального права при вирішення спору судами попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомості: житлового будинку загальною площею 524,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

08.02.2018 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 13061-13 та №13062-13, згідно з якими ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 25000,00 грн. (за 2016 рік) та 22916,67 грн. (за 2017 рік).

Відповідно до підпунктів 266.1.1 пункту 266.1, 266.2.1 пункту 266.2, 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік), який відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Згідно з підпунктом "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Аналіз підпункту "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України та підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що до житлових будинків, площа яких перевищує 600 кв. метрів (120 кв. метрів х 5) пільги зі сплати податку не застосовуються.

Судами з`ясовано, що податок на майно, відмінне від земельної ділянки, запроваджений рішеннями № 683 від 26.06.2015 та № 97 від 24.06.2016 "Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що розташоване на території Зеленівської селищної ради", згідно з якими встановлено, що ставки податку застосовувати з 01.01.2016 та 01.01.2017 відповідно. Додатками до вищезгаданих рішень № 683, № 97 визначено ставки податку, пільгові площі об`єктів житлової нерухомості, пільги з податку, що сплачується з об`єктів житлової нерухомості.

Так, Зеленівською селищною радою визначено, що пенсіонери, до яких відноситься і позивач, відносяться до пільгової категорії платників податку, які звільнені від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи щодо площі об`єкта нерухомості, належної позивачу, а також те, що відповідно до рішення Зеленівської селищної ради позивач відноситься до пільгової категорії платників податку, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову є правильним та підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.