Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судове засідання представники сторін не з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

У січні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" про врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 90113 від 17.04.2006 шляхом затвердження п. 4 абзацу 1 додатку № 2 до даного договору в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2008 у справі № 18/6 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02.06.2008, постанову апеляційного суду від 23.07.2008 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 179, 181, 187, 188, 276 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 1.2, п. 5.1, п. 5.5.15, п. 6.1, п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 (z1399-05) від 31.07.1996.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 17.04.2006 між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 90113, додатком № 2 до цього ж договору, який є його невід’ємною частиною, визначено порядок розрахунків за спожиту електроенергію. Умовами договору передбачено, що він вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судами також було встановлено, що при укладенні цього договору відповідачем було подано протокол розбіжностей до п. 4 додатку № 2, яким запропоновано розрахунок проводити двома плановими платежами: до 15 числа розрахункового періоду - 25 відсотків вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання, до 25 числа розрахункового періоду –остаточний розрахунок.

В свою чергу, позивач направив відповідачу свій проект додаткової угоди про внесення змін до договору № 90113 від 17.04.2006, яким було передбачено, що відповідач до 24 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний рахунковий період у сумі вартості 100% прогнозованого обсягу споживання електричної енергії. Однак, відповідач не погодив запропонований проект змін позивача в частині зміни умов п. 4 додатку № 2 до вказаного договору та запропонував викласти п. 4 цього додатку в наступній редакції: споживач протягом розрахункового періоду здійснює три планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 05 числа розрахункового періоду 50 відсотків вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; до 15 числа розрахункового періоду 30 відсотків вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; до 24 числа розрахункового періоду 20 відсотків вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 651, 652 ЦК України, ст. 276 ГК України, вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 (z1399-05) від 31.07.1996, дійшли до вірного висновку щодо відмови позивачу в позові. При цьому, суди правомірно зазначили, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Крім того, судами було враховано, що договір між ВАТ "Львівобленерго" та ДП "Енергоринок" був укладений ще у 2002 році, а тому ці умови повинні враховуватись при укладенні спірного договору з ВАТ "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" в 2006 році.

У цьому ж зв’язку, судами було враховано, що позивач є суб’єктом природних монополій у сфері передачі, розподілу та постачання електричної енергії і зобов’язаний відповідно до вимог Закону України "Про природні монополії" (1682-14) дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, тоді як підписання додатку № 2 до договору № 90113 від 17.04.2006 в редакції позивача поставить відповідача в скрутне фінансове становище.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2008 та рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2008 у справі № 18/6 залишити без змін.