2-3/15757-2007 Про визнання недійсним договору оренди - 30.10.2008 Прийняття

Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя Міністерства оборони України, в якому просив розірвати договір оренди №31-с/2002 від 18.04.2002р. нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка №1-с Сімферопольського гарнізону в будівлі №50 за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 71, загальною площею 133,9 кв.м. та стягнути з фірми "Піраміда-Є" 6193,81 грн. заборгованості по орендній платі.

В процесі розгляду справи прокурор неодноразово уточнював та змінював свої вимоги та в останній редакції просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 3882,32 грн., суму збитків в розмірі 12597,98 грн. та виселити відповідача з займаного приміщення.

Відповідач проти позову заперечив та в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати договір оренди №31-с/2002 від 18.04.2002р. нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка №1-с Сімферопольського гарнізону в будівлі №50 за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 71, загальною площею 133,9 кв.м. недійсним.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2008р. (суддя Соколова І.О.) первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 3882,32 грн. орендної плати, 12597,98 грн. збитків та зобов’язано відповідача - фірму "Піраміда-Є" звільнити орендовані приміщення, які розташовані: м. Сімферополь, вул. Павленко, буд.13-б. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. (головуючий Котлярова О.Л., судді Антонова І.В., Прокопанич Г.К.) вказане рішення суду в частині первісного позову скасовано та відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

25.09.2008р. військовий прокурор Сімферопольського гарнізону подав заяву про відмову від касаційної скарги №1663 від 18.09.2008р., яка не приймається, оскільки підписана не уповноваженою особою. Так, згідно наказу №718к від 15.08.2008р. полковник юстиції Балабай С.М., який підписав відмову від скарги звільнений з військової служби з 18.08.2008р.

Перевіривши доводи касаційного подання, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Квартирно- експлуатаційний відділ м. Сімферополя є структурним підрозділом Міністерства оборони України, який, згідно Указу Президента України № 1573/99 від 15.12.1999 р. (1573/99) "Про зміну в системі Центральних органів виконавчої влади", - відноситься до центральних органів виконавчої влади.

На підставі директиви Міністра оборони України від 30.06.05 р. № Д-322/1/014 Сімферопольська квартирно - експлуатаційна частина району з 01.12.2005 р. переформована у Квартирно - експлуатаційний відділ м. Сімферополя Міністерства оборони України.

18.04.2002 р. між Сімферопольською КЕЧ району (орендодавець) і фірмою "Піраміда -Є", м. Сімферополь ( орендар) був укладений договір оренди № 31-с/2002 Голов КЕУ нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 1-е Сімферопольського гарнізону в будівлі № 50 за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 71, площею 133, 9 кв.м. ( а.с. 9-12).

Згідно п.10.1. термін дії договору був встановлений з 27.08.02 р. по 27.08.07 р. включно.

27.08.2002р. вказане майно передано відповідачеві на підставі акту приймання - передачі та акту оцінки вартості нерухомого військового майна від 18.04.02 р., який погоджений з Фондом майна Автономної Республіки Крим.

01.08.2006 р. між Квартирно - експлуатаційним відділом м.Сімферополя, як балансоутримувачем зазначеного майна та фірмою "Піраміда-Є" укладена додаткова угода № 69д/2006 до договору № 31-с/2002/Голов КЕУ та додаткової угоди № 57д/2005, пунктом 1 якої орендодавець - Квартирно- експлуатаційний відділ м. Сімферополя передав орендарю - фірмі "Піраміда Є"в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежилі приміщення за генеральним планом № 66/1, площею 259,90 кв.м., яке розташоване: м.Сімферополь, вул. Павленко, буд. 13-6, вартість якого визначена на підставі оцінки майна за станом на 01.10.01 р. і складає 93428,00 грн.

Згідно п. 5.2. договору оренди № 31-с/2002, орендатор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, розмір і порядок оплати якої сторони визначили в р.3 договору.

Втім, в порушення умов договору та вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідач, починаючи з липня по вересень 2007 р. не розраховувався за орендоване приміщення, у зв'язку з чим утворилась непогашена заборгованість у розмірі 3882,32 грн., в тому числі по орендній платі 2940,62 грн., ПДВ - 547, 31грн. та податок на землю 394,40 грн.

Окрім цього, враховуючи, що строк дії договору оренди № 31-с/2002 закінчився 27.08.2007р. і бажання на його пролонгацію сторони не виявили, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині стягнення збитків у розмірі 12 597,98 грн. за незаконне утримання приміщення за період з 01.09.07 р. по 29.01.08 р. та виселення відповідача з займаного приміщення, оскільки правові наслідки припинення дії договору оренди, які передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України та п. 2.4 договору, зобов‘язують орендаря повернути орендодавцеві об‘єкт оренди, тоді як відповідач продовжував ним користуватися без належних на то підстав.

З огляду на викладене місцевий господарський суд задовольнив первісний позов та стягнув з відповідача на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя Міністерства оборони України заборгованість з орендної плати в сумі 3882,32 грн., збитків у розмірі 12597,98 грн. та зобов’язав відповідача звільнити орендоване приміщення.

Однак, з таким висновком суду в частині первісного позову не погодився апеляційний господарський суд, зазначивши, що військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі, збитків за безпідставне користування спірним нерухомим майном та виселення в інтересах особи, яка на даний час, відповідно до рішення Сімферопольської міської ради від 28.07.2006р. №25 та рішення виконавчого комітету Сімферопольського міської ради від 27.07.2007р. №1993р. не є орендодавцем за договором оренди №31-с/2002/ГоловКеу від 18.04.2002р., а тому, враховуючи,що позов подано в інтересах не належного позивача скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволенні первісного позову.

При цьому, суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та визнання договору оренди №31-с/2002/ГоловКеу від 18.04.2002р. недійсним, оскільки фірмою "Піраміда-Є" не вказано, які конкретно норми діючого цивільного законодавства були порушені квартирно-експлуатаційним відділом міста Сімферополя під час укладення договору і не доведено перевищення останнім своїм повноважень під час укладення цього договору.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідає.

Так суд апеляційної інстанції зазначивши про не належність позивача у даній справі, з посиланням на рішення Сімферопольської міської ради №25, не перевірив, що саме було об’єктом такої передачі, тобто чи входив спірний об’єкт у цей перелік, оскільки як зазначала Сімферопольська квартирно-експлуатаційна частина домоуправління №1 в листі №2038 від 10.08.2007р. (а.с.71), приміщення за адресою м. Сімферополь, вул. Павленко 13б на його балансі не перебувало, а отже і не передавалось КП ЖЕВ Залічничного району м.Сімферополя по рішенню Сімферопольської міськради №25.

Викладене свідчить і про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову, оскільки судом першої інстанції взагалі не було враховано рішення Сімферопольської міської ради від 28.07.2006р. №25 та рішення виконавчого комітету Сімферопольського міської ради від 27.07.2007р. №1993р., з наданням їм відповідної правової оцінки і перевіркою вищезазначених обставин.

Окрім цього, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання сторонами порядку укладення таких договорів, виходячи з законодавства, яке діяло на час його укладення.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ’єктивний розгляд справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України, суди не з’ясував належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

Тоді як, у відповідності зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматися у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарськими судами.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційне подання Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2008р. у справі №2-3/15757-2007 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.