Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у м. Києві

за участю представників позивача:

Єфіменко Л.І. та представника відповідача - Юркової Т.С.

касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"

на постанову

від 21.07.2008

Харківського апеляційного

господарського суду

у справі

№ 49/35-08

господарського суду

Харківської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтовидобувного управління "Охтирканафтогаз"

до

Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"

про

врегулювання розбіжностей та укладення договору

У лютому 2008 року відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтовидобувного управління "Охтирканафтогаз" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" про визнання укладеним між сторонами з 01.01.2008 договору про надання послуг з транспортування природного газу та викладення оспорюваних умов договору у відповідній редакції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2008 у справі № 49/35-08 позов задоволено частково. Визнано укладеним договір № 1128 між ВАТ "Харківгаз" та ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" про надання послуг з транспортування природного газу та викладено спірні умови договору в такій редакції:

"п. 6.2. Оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником шляхом внесення не менше 50% оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця".

"п. 6.4. Перераховані замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані кошти зараховуються на поточний розрахунковий рахунок тільки після повного погашення суми попереднього боргу".

Відмовлено в задоволені вимоги позивача в частині визнання укладеним договору з 01.01.2008.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.07.2008, рішення господарського суду першої інстанції від 11.06.2008 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 49 ГПК України, п. 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 № 213/95 (213/95) .

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Харківським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це відповідає наявним у справі матеріалам, 25.12.2007 позивач надіслав на адресу відповідача проект договору на транспортування природного газу, згідно з умовами якого ВАТ "Укрнафта", як виконавець, зобов’язується надати ВАТ "Харківгаз", як замовнику, послуги з транспортування природного газу, а ВАТ "Харківгаз" зобов’язується прийняти та оплатити їх.

11.01.2008 відповідач направив позивачу протокол розбіжностей до договору, в якому заперечував проти редакції п. 6.2. та п. 6.4. договору. У зв’язку з цим, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 526, 534 ЦК України, ст.ст. 187, 276 ГК України, дійшли до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом викладення оспорюваних пунктів договору в редакції позивача. При цьому, суди правильно виходили з того, що постановою НКРЕ № 759 від 12.07.2000 затверджений алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств. Відповідно до п. 1 вказаної постанови, цей алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів. Пунктом 1.3. алгоритму визначено, що газотранспортне підприємство - це суб’єкт господарювання, що здійснює транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами та його зберігання з використанням об’єктів газотранспортної системи, які перебувають у його власності чи користуванні. Позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу по власних внутришньопромислових трубопроводах до газорозподільчих станцій та передає газ відповідачу для подальшого транспортування споживачам, та не є газотранспортним підприємством. У цьому ж зв’язку, судами правомірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що оспорюваний пункт 6.2 має бути викладений згідно умов алгоритму, оскільки позивач не відноситься до осіб, на яких поширюється дія постанови № 759 від 12.07.2000.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що передплата, як спосіб оплати послуг, передбачених спірним договором відповідає суті відносин, що склались між сторонами, жодним чином не порушує права відповідача та за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, що адресуються до правовідносин, пов’язаних з виробленням, постачанням та транспортуванням енергоносіїв, зокрема природного газу, є правильним.

Крім того, чинним законодавством України передбачена певна черговість погашення вимог кредиторів, а тому суди дійшли до правильного висновку про викладення оспорюваного п. 6.4. в редакції позивача шляхом першочергового погашення неустойки нарахованої на заборгованість попередніх періодів, а за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу, а не виключення його взагалі з умов договору, як було запропоновано відповідачем.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що викладені позивачем умови договору відповідають нормам діючого законодавства, суди дійшли до правильного висновку про необхідність викладення оспорюваних пунктів договору в тій редакції, яка запропонована позивачем.

Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 у справі № 49/35-08 залишити без змін.