Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Перший заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Автокооперативу "Весна" за участю в якості третьої особи Оболонської районної у м. Києві ради про зобов'язання відповідача повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку площею 12980 м2 за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5, шляхом знесення гаражів за власний рахунок.

Позов мотивовано використанням відповідачем спірної земельної ділянки за відсутністю правовстановлюючих документів на неї, а також за відсутністю розпорядження третьої особи щодо надання земельної ділянки для будівництва та експлуатації автостоянки.

Київська міська рада позовні вимоги підтримала зазначивши про обставини звернення відповідача до неї з клопотанням від 04.11.05 №К-5715 з приводу надання в оренду спірної земельної ділянки, щодо якого відмовлено в наданні згоди на розробку проекту відведення у зв'язку з тим, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, призначених до продажу на конкурсах.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки, що була виділена рішенням Виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів №265 від 08.06.87 Автокооперативу "Чайка", правонаступником якого є відповідач. Також відповідач зазначив про оскарження в судовому порядку відмови позивача щодо наданні згоди на розроблення проекту відведення.

Ухвалою від 25.12.07 господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Рішенням від 26.03.08 господарського суду м. Києва (суддя Літвінова М.Є.), яке залишено без змін постановою від 17.06.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Адндрієнка В.В. –головуючого, Студенця В.І., Малетича М.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, а також вжиттям ним заходів щодо переоформлення цієї ділянки у відповідності з чинним законодавством України. Крім того, суд апеляційної зазначив про відсутність доказів належності розташованих на спірній земельній ділянці гаражів саме відповідачеві.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням Заступника прокурора м. Києва, в якому заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційне подання мотивовано неврахуванням судами обставин використання відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності документів, що посвідчують право на неї, а також хибністю висновку судів про необхідність наявності вини при застосуванні відповідальності за порушення земельного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, проведеною інспектором по використанню і охороні земель м. Києва перевіркою, результати якої формлені актом №44/05 від 27.06.07, встановлено обставини використання земельної ділянки по вул. Озерна, 5 в Оболонському районі м. Києва відповідачем під розміщення гаражів з порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, тобто за відсутністю документів, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою.

Звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Заступник прокурора Оболонського району м. Києва заявив вимоги про повернення позивачеві вказаної земельної ділянки площею 12980 м2 як самовільно зайнятої шляхом знесення гаражів за власний рахунок.

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що рішенням виконавчого комітету Міської районної ради народних депутатів від 08.06.87 №265 "Про влаштування відкритої автостоянки по вул. Озерній та передачу земельної ділянки автокооперативу "Дніпро" по вул. Північній" виділено спірну земельну ділянку правлінню Об'єднаного кооперативу відкритих автостоянок "Чайка" для влаштування на ній відкритої платної автостоянки. Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів членів автостоянки №7 Мінського району м. Києва на зборах розглядалось питання про порядок виходу з кооперативу "Чайка" і організацію самостійного кооперативу на базі автостоянки №7. Статут кооперативу відкритої автостоянки "Весна" прийнятий загальними зборами кооперативу відкритої автостоянки "Весна" (протокол №1 від 23.01.92) та зареєстрований 14.02.92 за №010-08/124 Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів.

З огляду на вказані обставини слід погодитися з висновком судів про відсутність обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка була виділена Автокооперативу "Чайка" саме для влаштування автостоянки.

Стосовно відсутності у відповідача правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125, 126 ЗК України, слід зазначити про недоведення прокурором та позивачем обставин припинення прав відповідача на спірну земельну ділянку, отриманих до введення в дію цього Кодексу, строк переоформлення яких законом не визначений. Тобто відповідач на момент розгляду даної справи не втратив право на оформлення відповідного права на спірну земельну ділянку. Одночасно слід врахувати, що при розгляді справи прокурор і позивач не доводили обставини ухилення або відмови відповідача від оформлення прав на спірну земельну ділянку. Навпаки, судами встановлено обставини вжиття відповідачем необхідних заходів для оформлення своїх прав у встановленому законом порядку, зокрема шляхом звернення до Київської міської ради.

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, заявляючи вимоги про знесення розташованих на спірній земельній ділянці гаражів, прокурор жодним чином не доводив обставини щодо належності цих гаражів на праві власності саме відповідачу. Тобто прокурором не доводились обставини щодо будівництва, придбання цих гаражів відповідачем або передачі їх в якості внесків членами кооперативу як підстави для виникнення у відповідача повноважень розпорядження цим майном, у тому числі його знесення.

Звертаючись з касаційним поданням, прокурор не спростував викладених в судових рішеннях висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

З огляду на таке судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційного подання.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.08 у справі №35/472 залишити без змін, а касаційне подання без задоволення.