Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.07.2004 у справі № 12/245 (суддя Шарапа В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2004р. (судді Галушко Н.А. –головуючий, Процик Т.С., Юрченко Я.О.), визнано недійсним укладене між ПП "Фортуна майстер" та ТОВ "Денір" господарське зобов’язання від 25.06.2001р. купівлі-продажу бензину марки А-95 в кількості 23027,2 літри на суму 30395,9грн.; стягнуто з ТОВ "Денір" в доход держави 23027,2 літри бензину марки А-95 вартістю 30395,90грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2006р. рішення господарського суду Рівненської області від 28.07.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2004р. залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення господарським суду Рівненської області 30.11.2004 видано відповідний наказ.

26.03.2008 Державна податкова інспекція в Рівненському районі звернулась до господарського суду Рівненської області з заявою в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про зміну способу виконання рішення від 28.07.2004 шляхом стягнення з ТОВ "Денір" в доход державного бюджету України коштів в сумі 30395,90грн., оскільки державним виконавцем при проведенні виконавчих дій було встановлено, що присуджене до стягнення майно (бензин марки А-95 в кількості 23027,2 літри на суму 30395,9грн.) у боржника відсутнє.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.04.2008 (суддя Савченко Г.І.) відмовлено в задоволенні заяви ДПІ в Рівненському районі про зміну способу виконання судового рішення по справі №12/245.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 (судді Дубник О.П. –головуючий, Зварич О.В., Слука М.Г.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.04.2008 скасовано; заяву ДПІ в Рівненському районі про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 28.07.2004р. задоволено; змінено спосіб виконання рішення господарського суду Рівненської області від 28.07.2004р. у справі №12/245; стягнуто з ТОВ "Денір" в доход держави 30395,90грн. вартості бензину.

ТОВ "Денір", не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008р., в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, з огляду на порушення норм матеріального права, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.04.2008 –залишити в силі.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувані процесуальні документи у справі, суди попередніх інстанцій керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Разом з тим, поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) .

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Вирішення спору за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, відповідно до пункту4 ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду.

Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України Державна податкова інспекція у Рівненському районі є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

При цьому суди не врахували, що касаційний перегляд судових рішень, прийнятих по суті розгляду спору у даній справі, здійснювався вже за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищим адміністративним судом України в 2006 році.

Оскільки стадія виконання судового рішення є стадією судового розгляду, господарський спір, вирішення якого відноситься до компетенції адміністративного суду, після введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , має розглядатись за правилами КАС України (2747-15) , в тому числі і в частині зміни способу виконання рішення у справі за таким спором.

На порушення вимог зазначених норм суди попередніх інстанції при прийнятті ухвали і постанови щодо зміни способу виконання рішення у справі керувались положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , однак, розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов’язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.

Виходячи з викладеного, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на необхідність встановлення правильної підвідомчості спору, застосувавши до нього процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , що відповідно до приписів ст. 111-10 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

За таких обставин ухвала господарського суду Рівненської області від 11.04.2008 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 у справі № 12/245 підлягають скасуванню, господарське провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, а заява позивача про зміну способу виконання рішення у цій справі –передачі до Рівненського окружного адміністративного суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 80, 108, 111-5, 111-7, ст. 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.04.2008 у справі №12/245 скасувати, а справу передати до Рівненського окружного адміністративного суду. Господарське провадження припинити.