Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Фермерське господарство "ПАК" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Олександрійської районної державної адміністрації про визнання права користування (оренди) земельною ділянкою водного фонду загальною площею 29,76 га, у тому числі під водою 19,6 га та пасовищами 10,16 га з дамбою, яка розташована на території Протопопівської сільської ради.

Позов мотивовано наявністю в позивача права на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки від 10.10.01 в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та посиланням на обставини визнання в судовому порядку неправомірними дій відповідача щодо організації і проведення конкурсу щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Також відповідач зазначив, що позивачеві не було відмовлено в наданні в оренду спірної земельної ділянки, а запропоновано взяти участь в конкурсі.

Рішенням від 14.04.08 господарського суду Кіровоградської області (суддя Змеул О.А.), яке залишено без змін постановою від 12.06.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. –головуючий, Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані припиненням договору оренди спірної земельної ділянки, відсутністю прийняття відповідачем рішення про його поновлення, а також наявністю судового рішення про відмову в задоволенні позову щодо зобов'язання Олександрійської районної державної адміністрації прийняти рішення про поновлення вказаного договору.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суть спору полягає в продовженні права на користування земельною ділянкою, а також невиконанням відповідачем вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 10.10.01 між Протопопівською сільською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, розташованої на території цієї ради, загальною площею 29,76 га, у тому числі під водою 19,6 га і під пасовищами 10,16 га, з метою риборозведення для рибогосподарських потреб.

Строк оренди визначений пп. 2.1 п. 2 договору та становить 5 років з моменту його реєстрації, яка фактично здійснена 10.10.01. При цьому пп. 2.2 цього пункту передбачено, що по закінченню строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк; у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово іншу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяця до закінчення строку договору.

Позивач 02.10.06 направив голові Олександійської районної державної адміністрації, яка здійснює повноваження власника щодо орендованої земельної ділянки після набрання чинності новим Земельним кодексом України (2768-14) , листа №7 від 08.09.06, в якому просив продовжити договір оренди ставка №6 від 10.10.01. Тобто дотримання обумовленого в договорі двохмісячного строку повідомлення про бажання пролонгації договору позивачем не доводиться.

Відповідачем не прийнято розпорядження за результатами розгляду даного клопотання, а навпаки, листом №18-226/2 від 18.10.06 повідомлено позивача про закінчення дії договору оренди спірної земельної ділянки та оголошення конкурсу з передачі її в оренду, що встановлено при розгляді Дніпропетровським апеляційним господарським судом при розгляді справи №3/383 за участю цих же сторін. Постановою в зазначеній справі визнано неправомірними дії відповідача по організації і проведення конкурсу по передачі в оренду спірної земельної ділянки та скасовано прийняте за його результатами рішення у зв'язку з відсутністю на момент оголошення цього конкурсу відповідних заяв про надання ділянки в оренду. В судовому засідання представник позивача надав пояснення щодо перегляду цієї постанови в касаційному порядку.

З огляду на викладені обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права користування (оренди) вказаною земельною ділянкою.

При цьому позивач посилається на положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з ч. 3 якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Проте, як встановлено судами при розгляді даної справи та справи №3/383, строк укладеного з відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки закінчився 10.10.06, а договір у встановленому законом порядку не поновлено.

З таким висновком судів слід погодитись з огляду на те, що вищевказана норма не передбачає порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначає, що в разі відсутності заперечень орендодавця протягом вказаного строку договір підлягає поновленню. Також вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення орендодавця, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

Тобто необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а за відсутністю такого рішення договір не може бути визнано поновленим.

Зважаючи на встановлення судами обставин щодо відсутності прийняття відповідачем рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, доводи позивача про те, що за ним зберігається право оренди цієї ділянки, є безпідставними та не заснованими на положеннях земельного законодавства, зокрема ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Також не можуть бути прийняті до уваги викладені в касаційній скарзі доводи про те, що в даній ситуації відповідач зобов'язаний прийняти розпорядження стосовно продовження вказаного договору оренди, оскільки обставини щодо зобов'язання відповідача прийняти певне розпорядження не є предметом даного спору, виходячи з заявлених позовних вимог.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, такі обставини були предметом судового розгляду в справі №5/271 господарського суду Кіровоградської області, який відмовив позивачеві в задоволенні позову про зобов'язання відповідача прийняти рішення про поновлення договору оренди від 10.10.01 №6 на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, зважаючи на встановлення судами при розгляді справи відсутності обставин поновлення договору оренди спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", слід погодитись з висновком про недоведеність відповідачем наявності в нього на момент вирішення спору права користування (оренди) цією ділянкою.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.08 у справі №5/53 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.