26/59 Про стягнення компенсації страхового відшкодування - 29.10.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.03.2008р. (суддя В.І.Пінчук) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія "Правекс-Страхування" 302394,00грн. страхового відшкодування, 3023,94 грн. держмита та 116,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 06.03.2008р., приватний підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. (судді: В.В.Шипко, І.В.Борисенко, Т.С.Розваляєва) апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2008р. скасовано частково, у позові в частині стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія "Правекс-Страхування" 302394,00грн. страхового відшкодування відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія "Правекс-Страхування" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 1535,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р., Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія "Правекс-Страхування" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2008р. Свою вимогу Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія "Правекс-Страхування" мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія "Правекс-Страхування" підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

12.04.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія "Правекс-Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗЛ № 490901 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є страхування Страховиком транспортних засобів, що належать страхувальнику, визначених в сертифікатах до цього договору страхування.

За вищезгаданим договором об'єктом страхування є автомобіль марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, рік випуску 2006, колір чорний, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; строк дії страхового захисту з 12.04.2006р. по 11.04.2007р.; страхова сума - 303 000грн., страховий тариф - 5,31 %, страховий платіж - 16 089,30 грн.

22.09.2006р. інспектором Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві було складено акт про пожежу, що виникла 22.09.2006р. о 3 год. 17 хв. за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 34, на об'єкті: автомобіль марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно висновку спеціалістів НДЕКЦ при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 2340 причиною пожежі на автомобілі JEEP GRAND CHEROKEE, реєстраційний номер НОМЕР_1 є внесення стороннього джерела запалювання з ознаками попередньої підготовки події, здійснене шляхом заливання інтенсифікатору горіння (бензину); розвитку горіння сприяли обставини, які були складовими підготовки події - вчинення підпалу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу № 112/12/06 від 12.12.2006 року внаслідок пожежі автомобілю JEEP GRAND CHEROKEE, реєстраційний номер НОМЕР_1 заподіяно шкоду на загальну суму 235 854,23 грн.

Відповідно 8.14., 8.14.1, 8.18 Договору у разі, якщо вартість відновлювального ремонту становить більше 75 % страхової суми, тобто має місце повне конструктивне знищення транспортного засобу, розмір страхового відшкодування визначається у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості залишків пошкодженого транспортного засобу, яка визначається на підставі висновку технічних спеціалістів; виплата будь-якого страхового відшкодування здійснюється з врахуванням франшизи.

26.12.2006р. ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Платіжними дорученнями № 8884 від 28.12.2006 року та № 16 від 03.01.2007р. позивач перерахував на рахунки ОСОБА_2 302 394грн. страхового відшкодування відповідно до договору.

01.01.2006р. між відповідачем та ТОВ "Київський підрозділ Транспортного Департаменту" було укладено угоду № 2/Д про роботу нічних місць тимчасового відстою транспортних засобів в Оболонському районі міста Києва, відповідно до п. 2.4.1. якої відповідач зобов'язаний забезпечити зберігання транспортних засобів в тому стані, в якому вони були прийняті на нічні місця тимчасового відстою транспортних засобів та вжити всі необхідні заходи для запобігання втрати, порчі та пошкодження транспортних засобів прийнятих на зберігання і несе повну майнову відповідальність.

В ніч пожежі автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився на автостоянці відповідача, на підставі талону-перепустки с. ПП-06 № 000141 від 21.09.2006р.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вже було зазначено, за договором майного страхування, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, позивачем було сплачено страхове відшкодування. За таких обставин, відповідно до приписів ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги, яке мав ОСОБА_2 до відповідача.

Як вже було зазначено, ОСОБА_2 на підставі талону-перепустки с. ПП-06 № 000141 від 21.09.2006р. передав відповідачу на зберігання автомобіль марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, рік випуску 2006, колір чорний, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 115 "Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках" (115-96-п) було затверджено Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках (далі Правила), які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать цим суб'єктам (надалі - автостоянки).

Згідно п. 12 Правил 2. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, то він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.

Господарським судом було встановлено, що відповідачем було видано ОСОБА_2 талон-перепустку с. ПП-06 № 000141 від 21.09.2006р., проте, в якому стані було прийнято відповідний автомобіль господарським судом не досліджувалося.

Згідно п. 17 Правил транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті, акумуляторна батарея відключена.

Згідно п. 25 володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний: ознайомитися з цими Правилами, розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги Правил; оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника; пред'явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від довільного руху; внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку; виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки, та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті; у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчистку проїзду; у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе. Інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються договором на зберігання транспортного засобу.

Проте, господарським судом відповідні обставини не досліджувалися.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлено ст. 950 ЦК України, згідно якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Отже, для вирішення спору щодо покладення на відповідача відповідальності за пошкодження відповідного транспортного засобу господарський суд мав дослідити відповідні докази та встановити факти, які тягнуть відповідні наслідки. Проте, господарський суд попередніх інстанцій відповідні докази не досліджував та фактичні обставини справи не з'ясував та не дав їм належної юридичної оцінки.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.