Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У вересні 2006 р. ЗАТ "Аеросвіт" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" про стягнення 3373562,71 грн., а саме: 2701673,36 грн. основного боргу за договором про наземне обслуговування –Додаток В 1.3./2.5.9-3/10-088 від 20.12.2002 року, інфляційних витрат в сумі 543365,06 грн. та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 128524,29 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2006 р. (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ДП МА "Бориспіль" на користь ЗАТ "Аеросвіт" 2701673,36 грн. заборгованості, 543365,06 грн. інфляційних, 128524,29 грн. 3% річних та судові витрати –25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. рішення господарського суду Київської області від 26.10.2006р. в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 543365,06 та 3 % річних в розмірі 128524,29 грн. було скасовано з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з ДП МА "Бориспіль" 2701673,25 грн. заборгованості, в решті позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 25.09.2007 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. у даній справі скасував, а рішення господарського суду Київської області від 26.10.2006 р. залишив без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 31.01.2008 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2007 р.

10.12.2007 р. господарським судом Київської області видано наказ № 350/19-06 на виконання рішення господарського суду Київської області від 26.10.2006 р. про стягнення з ДП МА "Бориспіль" на користь ЗАТ "Аеросвіт" 2701673,36 грн. заборгованості, 543365,06 грн. інфляційних, 128524,29 грн. 3% річних та судові витрати –25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.02.2008 р. ДП МА "Бориспіль" подало до господарського суду Київської області скаргу в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України та просило повністю визнати не чинною та скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 11.02.2008 р. № 465 про стягнення виконавчого збору.

У скарзі ДП МА "Бориспіль" зазначав, що постанова № 465 від 17.01.2008р. про поновлення виконавчого провадження була отримана скаржником 14.02.2008, тобто після винесення постанови № 465 від 11.02.2008р. про стягнення виконавчого збору, внаслідок чого ДП МА "Бориспіль" було позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду, а виконавчий збір виконавчою службою було стягнуто з боржника без встановлення обставин щодо надання боржнику права на добровільне виконання судового рішення, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2008 р. (суддя Карпечкін Т.П.) відмовлено ДП МА "Бориспіль" у задоволенні скарги на дії ДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції, з посиланням на необґрунтованість доводів скаржника.

За апеляційною скаргою ДП МА "Бориспіль" Київський міжобласний апеляційний господарський суд (судді: Андрейцева Г.М., Жук Г.А., Чорногуз М.Г.), переглянувши ухвалу господарського суду Київської області від 27.03.2008р. в апеляційному порядку, постановою від 14.05.2008 р. залишив її без змін.

ДП МА "Бориспіль" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.03.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.05.2008 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ДП МА "Бориспіль", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права, а саме статей 24, 30, 36, 46 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник, зокрема, зазначає, що судами не було враховано той факт, що постанова про поновлення виконавчого провадження від 17.01.2008 р. № 465 була отримана скаржником 14.02.2008 р., вже після винесення виконавчою службою 11.02.2008 р. постанови № 465 про стягнення виконавчого збору внаслідок чого ДП МА "Бориспіль" був позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду.

Головний державний виконавець ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції просило відмовити у задоволенні скарги, а постанову ВДВС від 11.02.2008 р. № 465 про стягнення виконавчого збору залишити чинною.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Під час здійснення судового провадження судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Господарським судом Київської області видано ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" (стягувач) наказ № 350/19-06 від 10.12.2007 року про примусове виконання рішення від 26.10.2006 року, що набрало законної сили.

На підставі статей 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження на виконання наказу, про що винесено постанову № 1290 від 19.12.2007 року про відкриття виконавчого провадження з терміном добровільної сплати боргу до 25.12.2007 р. (т. 2 а.с. 197).

Вказана постанова була отримана ДП МА "Бориспіль" 21.12.2007 р.

25.12.2007 року ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову № 1290 про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 6 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на надходження постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області № 61 від 25.12.2007 року про витребування матеріалів виконавчого провадження для проведення перевірки (том 2 а.с. 199).

17.01.2008 року ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про поновлення виконавчого провадження (том 2 а.с. 202).

11.02.2008 року ВДВС Бориспільського МРУЮ, відповідно до статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про стягнення з ДП МА "Бориспіль" виконавчого збору та розпочато примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 26.10.2006 року у справі № 350/19-06 (том 2 а.с. 204).

13.02.2008 р. ВДВС Бориспільського МРУЮ винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, на підставі пункту 6 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на надходження постанови начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області № 3 від 13.02.2008 року про витребування матеріалів виконавчого провадження для проведення перевірки (том 2 а.с. 260).

Постановою начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області № 3 від 22.02.2008 р. "Про результати перевірки виконавчого провадження" постановлено, зокрема, виконавче провадження поновити, постанову направити ВДВС Бориспільського МРУЮ, ДП МА "Бориспіль" та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (том 2 а.с. 219-220).

Скарга ДП МА "Бориспіль" на постанову ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 11.02.2008 р. № 465 про стягнення виконавчого збору обґрунтована несвоєчасним отриманням боржником постанови від 17.01.2008 р. № 465 про поновлення виконавчого провадження, що позбавило боржника можливості добровільно виконати рішення суду.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.

Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених вказаним Законом та надсилає копію постанови у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться (частина 4 вказаної норми).

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам (частина 5 статті 36 Закону).

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Проте, здійснюючи судовий розгляд скарги на дії ВДВС Бориспільського МРУЮ поза увагою судів першої та апеляційної інстанції було залишено з'ясування питання щодо належного та своєчасного повідомлення ДП МА "Бориспіль" стосовно постанов від 17.01.2008 р. "Про поновлення виконавчого провадження", від 11.02.2008 р. "Про стягнення виконавчого збору", від 13.02.2008 р. "Про зупинення виконавчого провадження" та постанови начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області № 3 від 13.02.2008 року "Про результати перевірки виконавчого провадження", а також з'ясування обставин щодо можливості добровільного виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк, у зв'язку з неодноразовими зупиненнями виконавчого провадження.

Виходячи з приписів статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" судами не були встановлені обставини щодо строку, на який виконавче провадження було зупинено та фактичної дати поновлення виконавчого провадження з встановленням строку впродовж якого боржник мав можливість для добровільного виконання рішення.

Крім того, за приписами статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Зі змісту вказаної норми, вбачається, що підставою визначення суми виконавчого збору є фактично стягнута сума, однак, під час розгляду скарги судами вказані обставини з'ясовані не були, фактична сума стягнута державним виконавцем за наказом суду на підставі належних доказів не встановлювалась.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Враховуючи, що застосування норм матеріального та процесуального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, ухвалу та постанову не можна визнати законним, у зв’язку з чим вони підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12, 121-2 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Київської області від 27.03.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.05.2008 р. у справі № 350/19-06 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.