280/7501/21 Про стягнення з платника податків податкового боргу - 06.12.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі №280/7501/21 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому позивач просив стягнути з відповідача податковий борг у сумі 11 103, 77 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано, то наявні підстави для повернення позовної заяви.

Не погоджуючись із даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Суду касаційної інстанції, в якій просив їх скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, скаржник зазначив, що судами помилково не застосовано положення ст. 130, 171 КАС України у спірних правовідносинах, що є порушенням норм процесуального права та є підставою для задоволення касаційної скарги. Також скаржник зазначив, що позивачем наголошувалося про неможливість встановлення місця проживання відповідача.

Крім того, скаржник в касаційній скарзі доводить, що в порушення пункту 70.7 статті 70 ПК України, платник податків не подав контролюючому органу відомостей про зміну даних, які вносяться до облікової картки, що унеможливило податковий орган визначити належну адресу відповідача.

Підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність обсатвин для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненого позову з правильною адресою відповідача (разом із доказами на підтвердження вказаної адреси та доказом надіслання позову та доданих до нього документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу).

17 листопада 2021 року до суду першої інстанції надійшли пояснення від позивача, у яких зазначено, що на виконання вимог п.70.7 ст. 70 ПК України, відповідач зобов`язаний був подати протягом місяця з дня виникнення таких змін контролюючому органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки. Згідно інформаційного фонду ДПС України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву повернуто позивачу згідно положень п.1 ч.4 ст. 169 КАС України з підстав не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не зареєстрований та не мешкає на території м. Запоріжжя по вказаній позивачем адресі, докази зворотнього суду не надані.

Згідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за даними реєстру територіальної громади м. Запоріжжя гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований з 13.01.1998 про 20.08.2013, а за адресою АДРЕСА_2 з 23.08.2013 по 10.03.2020, а на теперішній час відсутня інформація щодо місця його проживання в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя, отже адреса відповідача, яка вказана у позові та на яку позивачем надіслано копію позову із додатками не підтверджена.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до п.3 ч.1ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно із п.2 ч.5 ст. 160, ч.2 ст. 161 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, місце проживання чи перебування для фізичних осіб; суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Судами установлено, що згідно витягу реєстру територіальної громади м. Запоріжжя станом на 25 серпня 2021 року інформація щодо місця проживання ОСОБА_1 в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня, отже адреса відповідача, яка вказана у позові та на яку позивачем надіслано копію позову із додатками, не підтверджена.

Так, згідно пункту 45.1 статті 45 ПК платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

У постанові від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним ПК України (2755-17) передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом, а саме: або засобами електронного зв`язку, або засобами поштового зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику. При цьому наведені вище правові норми не містять обов`язку для контролюючого органу щодо послідовного використання наведених засобів надіслання документів платнику з метою використання усіх можливих.

Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.

До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, зокрема про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство (підпункт 70.2.4 пункт 70.2 статті 70 ПК).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК).

Згідно з абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як вже зазначалось, згідно інформаційного фонду ДПС України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №640/8096/19.

Фактичною підставою для повернення позовної заяви був установлений судами попередніх інстанцій факт відсутності реєстрації місця перебування відповідача. Разом з тим, у такому випадку стягнення податкового боргу у судовому порядку є єдиним способом стягнення податкового боргу, оскільки в протилежному випадку можна зробити висновок, що відсутність зареєстрованого місця перебування (проживання) звільняє платника податків від сплати податкового зобов`язання (податкового боргу).

З урахуванням наведених приписів ст.ст. 70, 42 ПК України, суд наділений ширшими повноваженнями, чим податкові органи щодо виклику і повідомлення сторін у судове засідання, в тому числі і у разі відсутності зареєстрованого місця проживання (перебування).

Згідно ч. 1 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Відповідно до ст. 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

З урахуванням наведених положень законодавства, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій зобов`язані повідомити учасників справи про розгляд такої справи та вжити всіх заходів щодо такого повідомлення.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, не надав оцінки доводам позивача щодо неможливості встановлення місця проживання відповідача, та не врахував використання позивачем всіх законних можливостей для виконання вимог КАС України (2747-15) при зверненні до суду з цим позовом.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 13 жовтня 2021 року усунуто зазначені недоліки. Вимоги щодо необхідності зазначення позивачем у поданій позовній заяві адреси відповідача (остання відома адреса) було виконано позивачем.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані порушення, які були допущені судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, з урахуванням наведених мотивів, Суд касаційної інстанції приходить до висновку скасувати судові рішення попередніх інстанцій, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року скасувати, справу №№280/7501/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.