Суддя господарського суду Київської області <...>, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю <...> до міжрайонної державної податкової інспекції Київської області <...>

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України (2747-15) в судовому засіданні 06.06.2006 р. о 12 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.06.2006 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови, В С Т А Н О В И В:

ТОВ <...> (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до <...> міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнень, викладених в клопотаннях від 06.04.2006 р. та від 20.05.2006 р.) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення <...> в частині нарахування штрафних санкцій на суму 84822,00 грн. за платежем "податок на додану вартість".

<...>

Неправомірність нарахування 31899 грн., штрафних санкцій на суму ПДВ в розмірі 63797,00 грн. позивач обґрунтовує тим, що помилкове збільшення податкового зобов'язання у вересні 2004 р. замість жовтня 2004 р. також не призвело до недоплат з ПДВ, а тому не можуть бути застосовані і штрафні санкції, передбачені п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та наданих поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, оскільки правомірність застосування до Позивача штрафних санкцій підтверджується виявленими вході перевірки порушеннями, зокрема Відповідач стверджує, що: <...> в порушення п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) позивачем не нарахований та не сплачений штраф на суму заниження податкового зобов'язання в сумі 63797,00 грн. при поданні декларації з ПДВ за жовтень, що відображено Позивачем в уточнюючій декларації за жовтень від 04.02.2005 р.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

<...> міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області з 10.02.2005 р. по 21.04.2005 р. з перервою в роботі проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю <...> за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., за наслідками якої складено акт <...> від 22.04.2005 р.

Згідно п. 2.5.1 Акта в ході перевірки встановлено, що Позивачем при поданні декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року не були враховані обсяги продажу на суму 1022019,00 грн. (податок на додану вартість 204404,00 грн.) та обсяги придбання на суму 703034,00 грн. (податок на додану вартість 140607 грн.). Сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в розмірі 63497,00 грн. відображена підприємством при поданні уточнюючої декларації за жовтень 2004 року від 04.02.2005 р. Штраф на суму заниженого податкового зобов'язання в розмірі 63797,00 грн. самостійно позивачем не нарахований та не сплачений.

<...>

Згідно з пп. 4.2.2 "б" п. 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акта перевірки <...> 22.04.2005 р. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення <...> від 06.10.2005 р., яким відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , п. 4.5 статті 4, п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) Позивачеві визначену суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 456155,00 грн., з яких 249510,00 грн. складає основний платіж та 206645,00 - штрафні санкції.

Як зазначалось вище, Позивачем оспорюється повідомлення-рішення <...> від 06.10.2005 р. лише в частині застосування штрафних санкцій на суму 84822,00 грн.

<...>

Господарський суд Київської області вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

<...>

Позивач не заперечує <...> факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ у жовтні 2004 року на суму 63797,00 грн., проте зазначає, що помилково відобразив дане податкове зобов'язання у вересні 2004 року, а це, на його думку, не тягне за собою обов'язку сплатити штраф і не є порушенням вимог п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки не призводить до недоплат з податку на додану вартість.

Суд вважає такі доводи Позивача необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Тобто згідно п. 17.2 статті 17 згаданого Закону (2181-14) умовою для застосування штрафу є факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Оскільки Позивач не сплатив суму штрафу та не відобразив суму штрафу у наступному податковому періоді висновок податкового органу про наявність порушенню п. 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є обґрунтованим.

<...>

Під час розгляду справи було встановлено та не оскаржувалось позивачем правомірність нарахувань податковим органом основного платежу, а стосовне нарахованих податковою службою фінансових санкції на суму 84822,00 грн. господарський суд дійшов висновку щодо правомірності зазначеного нарахування.

Штрафні санкції з ПДВ були застосовані до позивача згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідно до якої у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таких платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такс суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що сума нарахованих Відповідачем штрафних санкцій в розмірі 84822,00 грн. не перевищує п'ятдесяти відсотків заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169644,00 грн., суд дійшов висновку, що застосування податковим органом штрафних санкцій та їх розмір є обґрунтованим, оспорюване податкове повідомлення-рішення N 0000652331/3 від 06.10.2005 р. прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , господарський суд П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю <...> у задоволенні позову.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України (2747-15) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України (2747-15) . <...>