Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У вересні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків завданих поставкою вугілля з порушенням умов завантаження вагонів у загальній сумі 9 965, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004 року, укладеного між позивачем і відповідачем, останній зобов'язався поставляти на структурний підрозділ позивача вугілля залізничним транспортом. Відповідно до пункту 4.8 вказаного вище договору відповідач зобов'язався завантажувати вугілля однорідної якості та рівномірно по всіх вагонах. Внаслідок того, що Державним підприємством "Вугілля України" були порушені взяті на себе зобов'язання, позивач зазнав збитків, які і просить стягнути з відповідача на підставі статті 224 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2008 року (суддя: Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року (судді: Буравльов С.І. –головуючий, Калатай Н.Ф., Капацин Н.В.) по справі № 12/360 господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Відкритого акціонерного товариство "Західенерго" 9 965, 10 грн. збитків, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди зазначають про те, що позивачем доведено належним чином фактичне понесення витрат в сумі 9 965, 10 грн. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (статті 610, 611 Цивільного кодексу України).

Не погоджуючись з постановою, Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року по справі № 12/360 господарського суду міста Києва, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 24, 43 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що справа була розглянута без всебічного і повного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надані.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 28.01.2004 року між Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" (покупець) було укладено договір поставки № 4-01/1-П, за умовами якого відповідач, як постачальник, на умовах передбачених даним договором, зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження (пункт 1.1 Договору).

Постачальник, згідно із вимогами розділу 4 Договору, взяв на себе зобов’язання поставити вугілля на умовах Договору; скласти, підписати з свого боку і передати покупцю для підписання акт приймання-передачі вугілля.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що вугілля приймається покупцем по вазі, визначеній при зважуванні на тензометричних терезах ТЕС вантажоотримувача.

Судом апеляційної інстанції зазначено, і те, що додатковою угодою №2-10/05 від 25.10.2005 року до Договору поставки сторони відзначили, що орієнтовна ціна договору на весь період його дії становить 3498995000 грн. без ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пункту 6 Загальних положень Статуту залізниць України (457-98-п) , правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів; технічні умови навантаження і кріплення вантажів - обов'язкові для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за № 644 (z0861-00) , зокрема, пунктом 4 встановлено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно із пунктом 4.8 Договору поставки постачальник зобов’язаний робити завантаження вугілля однорідної якості по всій глибині вагону відповідно до вантажопідйомності поданих вагонів. У випадку пошарового завантаження вагонів вугіллям різної якості, розрахунок проводиться по гіршому аналізі показників якості.

Судами встановлено, що у період з червня по листопад 2006 року на адресу Бурштинської ТЕС було поставлено вугілля, зокрема, за накладними: № 48237586 від 06.05.2006 року, №48436929 від 22.06.2006 року, №32051993 від 05.07.2006 року, № 48773419 від 04.07.2006 року, №48444157 від 20.07.2006 року, № 32578449 від 23.07.2006 року, № 32739299 від 03.10.2006 року, № 48751938 від 01.10.2006 року, № 32739057 від 14.09.2006 року, № 48775208 від 12.09.2006 року, № 35128341 від 16.09.2006 року, № 32739604 від 26.10.2006 року, № 48759415 від 24.10.2006 року, № 32739579 від 24.10.2006 року, № 48752098 від 22.10.2006 року, № 32739540 від 21.10.2006 року, № 48752082 від 19.10.2006 року, № 52722583 від 07.05.2006 року, № 40759886 без дати, № 32051551 від 10.05.2006 року, № 52722772 від 08.05.2006 року, № 48239948 від 01.06.2006 року, № 48239996 від 05.06.2006 року, № 48270074 від 12.06.2008 року, № 48271801 від 04.06.2006 року.

Судами також встановлено, що вагони з вугіллям були відправлені з порушенням умов розміщення вантажу, що підтверджується актами загальної форми: № 9487 від 07.05.2006 року, № № 10174, 1313 від 24.06.2006 року, № 1401 від 05.07.2006 року, № № 10443, 1222 від 23.07.2006 року, № 11204 від 03.10.2006 року, №№ 11023,1892 від 14.09.2006 року, №12448 від 26.10.2006 року, № 12423 від 24.10.2006 року, № 12392 від 21.10.2006 року, № 9504 від 09.05.2006 року, № 9990 від 03.06.2006 року, № 10042 від 08.06.2006 року, № 10091 від 15.06.2006 року, № 1215 від 06.06.2006 року, № 10022 від 06.06.2006 року з яких, зокрема, вбачається, що при зважуванні станцією на тензометричних вагах вантажу, який прибув згідно з накладними, виявлено нерівномірне розповсюдження маси вантажу по візкам, що становить загрозу руху на залізній дорозі та є порушенням технічних умов, встановлених підпунктом 4.3 пункту 4 збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, у зв’язку з чим вагони, в яких це порушення виявлено відчіпляються для усунення вказаних недоліків.

Крім того, судом апеляційної інстанції відзначено, що на проміжній станції Миронівка залізницею було складено комерційний акт № АК 317337 від 10.05.2006 року, з якого вбачається, що фактична вага вантажу, встановлена при його переважуванні станцією становить на 2000 кг більше, ніж вказана у перевізному документі та вантажопідйомність самого вагону, що свідчить про порушення відповідачем пункту 4.8 Договору стосовно завантаження вугілля відповідно до вантажопідйомності поданих вагонів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктом 4 статті 611 зазначеного вище кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Судом апеляційної інстанції також відзначено, що позивачем при отриманні вантажу (вугілля), крім коштів за перевезення самого вантажу, було сплачено кошти за додаткові послуги з усунення недоліків, які зафіксовані в актах загальної форми та комерційних актах, що, зокрема, підтверджується переліками Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та накопичувальними картками.

Крім того, судами встановлено, що з довідки станції Бурштин Львівської залізниці від 26.11.2007 року № 70 вбачається, що з позивача було списано 9965,10 грн. на підставі перевізних документів –накопичувальних карток.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідач, порушивши умови договору поставкою вугілля без додержання вимог щодо завантаження вантажу, завдав позивачу збитків на суму 9965,10 грн., які підлягають стягненню на користь останнього.

Отже, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року у справі № 12/360 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2008 року у справі № 12/360 залишити без змін.