22/149-08 Про стягнення штрафу за порушення вимог оформлення перевізних документів - 28.10.2008 Прийняття

У березні 2008 року Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у загальній сумі 192 360, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з порушенням вимог статей 6, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) , пунктів 2.1, 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (z0861-00) були невірно оформлені залізничні накладні, зокрема, невірно зазначені реквізити отримувача вантажу, і як наслідок Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" зобов'язане сплатити штраф.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2008 року (суддя: Пуппо Л.Д.) по справі № 22/149-08 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 192 360, 00 грн. штрафу, 1 923, 60 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначає про те, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували вимоги позивача. Крім того, суд зазначив, що позивачем у відповідності з вимогами статті 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачу штраф за неправильне зазначення коду одержувача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року (судді: Лисенко О.М. – головуючий, Виноградник О.М., Джихур О.В.) по справі № 22/149-08 господарського суду Дніпропетровської області рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2008 року по справі № 22/149-08 господарського суду Дніпропетровської області скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" 961, 80 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі.

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд зазначає про те, що позивач звернувся до суду з пропущеним строком позовної давності, з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався, доказів поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надав, а тому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року по справі № 22/149-08 господарського суду Дніпропетровської області, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2008 по справі № 22/149-08 господарського суду Дніпропетровської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 254, 261 Цивільного кодексу України, статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що строк позовної давності починає свій перебіг з моменту, коли відповідач не відповів на претензії і не перерахував вказані в них суми позивачу.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають з огляду на наступне.

Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Правил оформлення перевізних документів (стаття 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (z0861-00) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (z0863-00) , вантажовідправником заповнюються такі графи перевізних документів, зокрема, "Відправник" - зазначаються точне і повне найменування установи, підприємства, організації, особи-відправника вантажу та його цифровий код.

Відповідно до статей 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Суд апеляційної інстанції відзначив, що обставиною, з якої повинен обчислюватися строк позовної давності по даному випадку є дата видачі вантажу вантажоодержувачу, тобто саме в цей момент залізниця знала про неправильно зазначений код отримувача.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач звернувся з пропуском строку позовної давності, зазначивши при цьому, що з наданих позивачем залізничних накладних вбачається, що вантаж видавався з 30.08.2007 року по 09.09.2007 року, а з позовною заявою позивач звернувся 11.03.2008 року, чим порушив строк позовної давності.

Однак, статтею 137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем складання актів загальної форми, що стало підставою для подання позову.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач звернувся з пропуском строку позовної давності зроблений при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Частиною 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року підлягає скасуванню.

Як встановлено судом першої інстанції, 27 - 29 серпня 2007 року та 06 вересня 2007 року на станцію Маріуполь-порт Державного підприємства "Донецька залізниця" зі станції Правда Придніпровської залізниці за накладними №№ 47414337, 47414338, 47414339, 47414340, 47414341, 47414183, 47414184, 47414185, 47414186, 47414206, 47414207, 47414208, 47414209, 47414219, 47414220, 47414221 у вагонах №№ 56077340, 56963580, 53248665, 53447728, 52876737, 56969348, 56326812, 56485501, 52984846, 53572459, 53513487, 53524641, 53542627, 53575049, 53535852, 53518916 відповідачем на адресу Морторгпорта м.Маріуполь був відправлений вантаж. В накладних відправником зазначений код одержувача 0088.

З витягу "Єдиної електронної картотеки клієнтів" вбачається, що в паспорті клієнта – Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", останньому присвоєно залізничний код 0076, а Закритому акціонерному товариству "Азовзовніштранс" - 0088.

З актів загальної форми № 2 від 12.09.2007 року та № 3 від 17.09.2007 року, складених станцією Маріуполь - Порт, вбачається, що у вказаних вище накладених в графі "Одержувач" одержувачем зазначено - Морторгпорт, а код одержувача 0088 вказаний невірно, оскільки він належить Закритому акціонерному товариству "Азовзовніштранс".

Врахувавши вимоги статті 137 Статуту залізниць України суд першої інстанції дійшов висновку, що для спірного випадку цей термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову, оскільки факт неправильного зазначення відправником коду одержувача зафіксований залізницею 12 і 17.09.2007 року, а позов заявлений 11.03.2008 року, то позов пред’явлено у межах шестимісячного строку.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 вказаного вище кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції при встановленні обставин справи не звернуто уваги на те, що позивач у позовній заяві та у претензії посилався на те, що вагони на станцію Маріуполь-порт Державного підприємства Донецька залізниця надійшли 09.09.2007 року та 17.09.2007 року.

Не надано оцінки відміткам залізниці на накладних про оформлення видачі вантажу 09.09.2007 року, 30.08.2007 року, 31.08.2007 року, 02.09.2007 року.

Визнаючи акти загальної форми допустимими доказами щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб’єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен був перевірити дотримання порядку складання актів відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року (z0565-02) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855 (z0567-02) , при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки датам складання актів загальної форми, враховуючи, що Правилами складання актів не передбачено складання актів загальної форми пізніше наступної доби від дня видачі вантажу одержувачу.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із статтею 233 зазначеного вище кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішенн я, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом першої інстанції не з’ясовано чи виникли збитки у позивача внаслідок неправильного зазначення відповідачем коду одержувача у накладних.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року у справі № 22/149-08 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2008 року у справі № 22/149-08 скасувати.