Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернулась до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2008р. порушено провадження зі справи, у сторін витребувані необхідні документи і матеріали та забезпечено позов шляхом накладання арешту на нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.04.2008р. (суддя -Зінченко Н.Г.) провадження по справі зупинено, у зв'язку з надходженням до господарського суду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.03.2008р.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судом порушено норми процесуального права, а саме, стаття 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, обґрунтовуючи їх тим, що господарський суд застосовуючи статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, дотримувався певного порядку розгляду справи і зупинив провадження у разі неможливості розгляду до вирішення питання у апеляційному господарському суді.

Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Посилання скаржника на порушення господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема, що суд неправомірно зупинив провадження зі справи, з підстав подання апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , є необгрунтованим з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Оскарження ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду не передбачено чинним законодавством.

Однак, статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено оскарження ухвали про забезпечення позову.

Крім того, з даної справи винесена постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 12.06.2008р., якою апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.03.2008р. залишено без змін.

Відповідно до пункту 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Тобто, господарським судом першої інстанції правомірно зупинено провадження з даної справи, з підстав надходження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду про порушення провадження та забезпечення позову. Господарський суд дотримуючись певної процедури та порядку розгляду справи, у разі надходження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, повинен зупинити провадження зі справи та направити справу до апеляційної інстанції для перегляду оскаржуваної ухвали з вирішенням питання по суті висунутих вимог скаржника у відповідності з чинним законодавством України.

Таким чином, твердження заявника про порушення господарським судом норм процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування оскарженої ухвали колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Кас аційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.04.2008р. у справі № 4/142д/08 господарського суду Запорізької області залишити без змін.