31/217 Про заборону передавати функції з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих пдприемством, будь-яким іншим реєстроутримувачам; вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів - 26.12.2008 Прийняття

Ухвалою від 18.11.08 колегії суддів Вищого господарського суду України касаційні скарги Товариства, які надійшли до Вищого господарського суду України 13.11.08 (вх. №№ 1546а, 1546б) були прийняті до провадження, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.12.08.

У зв'язку з надходженням 25.11.08 іншої касаційної скарги Товариства (на постанову від 23.10.08 Київського апеляційного господарського суду у даній справі), з метою надання сторонам додаткового часу для підготовки відзивів на таку касаційну скаргу, ухвалою від 26.11.08 розгляд справи було відкладено на 11.12.08.

З урахуванням клопотання скаржника про перенесення розгляду справи, ухвалою суду від 04.12.08 розгляд справи було відкладено на 23.12.08.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 23.12.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

На початку судового засідання 23.12.08 представником скаржника було заявлено клопотання про оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України у даній справі.

Перегляд справи по суті було завершено у судовому засіданні 23.12.08, проте з метою виготовлення повного тексту постанови у засіданні в порядку ч. 3 ст. 77 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.12.08, 10 год. 05 хв. (під підпис присутніх представників сторін).

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.12.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, у квітні 2008 року Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фабрики, треті особи: Реєстраційний центр та Комісія, з вимогами про: визнання недійсними рішень з усіх питань порядку денного, які прийняті загальними зборами акціонерів Фабрики 22.04.08. Також, в позові ставилось питання про забезпечення позову у справі шляхом заборони Реєстраційному центру вчиняти наступні дії: передавати функції з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, будь-яким іншим реєстроутримувачам, вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою; надавати реєстр власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, емітенту –Фабриці; а також забезпечення позову шляхом заборони Комісії здійснювати реєстрацію випуску акцій Фабрики.

Свої позовні вимоги Товариство обґрунтовує тим, що вказані загальні збори акціонерів відбулись без повідомлення його, як акціонера Товариства, в установленому законом порядку про час та місце їх проведення. Також, Товариство вказує, що вирішивши на таких зборах питання щодо збільшення розміру статутного фонду, Фабрика фактично вчинила дії щодо знецінення пакету акцій, та порушила переважне право Товариства, як акціонера, на придбання акцій додаткової емісії в розмірі, пропорційному належній йому частці у статутному фонді Фабрики.

Ухвалою від 24.04.08 господарського суду міста Києва (суддя Качан Н.І.) вказана позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у даній справі, яку було призначено до розгляду у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством також окремо було подано до господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову б/н від 22.04.08 в якій ставиться питання про забезпечення позову шляхом заборони Реєстраційному центру вчиняти наступні дії: передавати функції з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, будь-яким іншим реєстроутримувачам; вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою; надавати реєстр власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, емітенту –Фабриці. Крім того, ставиться питання з метою забезпечення позову заборонити Комісії здійснювати реєстрацію випуску акцій Фабрики.

Вказана заява мотивована положеннями ст.ст. 41, 43 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та тим, що своїми діями щодо реалізації прийнятих оскаржуваних рішень Фабрика позбавляє Товариство його переважного права на придбання акцій в кількості, що пропорційна його частці у статутному фонді Фабрики.

Ухвалою від 25.04.08 господарського суду міста Києва (суддя Качан Н.І.) заяву Товариства про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

З метою запобігання будь-яких порушень прав та охоронюваних законом інтересів господарюючого суб'єкта вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборон вчиняти дії, а саме:

Реєстраційному центру заборонено вчиняти наступні дії: передавати функції з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, будь-яким іншим реєстроутримувачам; вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою; надавати реєстр власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, емітенту –Фабриці;

Комісії заборонено здійснювати реєстрацію випуску акцій Фабрики.

При цьому, при винесенні вказаної ухвали місцевий суд розглянувши матеріали позовної заяви та клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову врахував, що на загальних зборах акціонерів 22.04.08, про визнання рішень, які були прийняті на них ставиться питання Товариством у даній справі, було прийнято рішення з наступного порядку денного: відкликання та обрання Генерального директора; звіти керівних органів; органів управління та контролю; затвердження звіту та балансу Товариства за 2007 рік; затвердження порядку розподілу прибутку Товариства за 2007 рік та нормативів розподілу прибутку Товариства на 2008 рік; про збільшення розміру статутного (складеного) капіталу Товариства шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків; про закрите (приватне) розміщення акцій та затвердження Протоколу рішення про закрите (приватне) розміщення акцій; про визначення уповноваженого органу Товариства; про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю доводів Товариства про те, що Фабрикою вчиняються дії, спрямовані на виконання вказаних рішень, що може призвести до суттєвого утруднення виконання рішення, у разі прийняття його на користь Товариства.

Постановою від 23.10.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрієнка В.В., суддів – Вербицької О.В., Шапрана В.В.) ухвалу від 25.04.08 господарського суду міста Києва скасовано, а в задоволенні клопотання Товариства про забезпечення позову відмовлено.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду першої інстанції, фактично забороняють товариству (Фабриці) здійснювати свою діяльність через вищий орган товариства –загальні збори та виконувати прийняті на них рішення.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій (з урахуванням останніх уточнень) просить постанову від 23.10.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу від 25.04.08 господарського суду міста Києва залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого процесуального акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 55 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 22, 56, 66, 67, 87, 94, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх відзивах на касаційні скарги Фабрика щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується шляхом: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

З урахуванням наведеного, а також предмету спору у даній справі колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи до забезпечення позову шляхом "заборони Реєстраційному центру вчиняти дії по передачі функцій з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, будь-яким іншим реєстроутримувачам" є помилковими, оскільки згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.97 № 710/97-ВР (далі Закон – № 710/97-ВР (710/97-ВР) ) рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів, а тому до компетенції судів прийняття рішення про визначення реєстратора реєстру власників іменних цінних паперів, в тому числі в порядку вжиття заходів до забезпечення позову (у випадку, якщо відсутнє відповідне рішення загальних зборів акціонерів) не належить.

Як зазначалось, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Враховуючи викладене, в ухвалі про забезпечення позову господарський суд повинен чітко визначити, внесення яких саме змін до реєстру власників іменних цінних паперів забороняється до вирішення судом спору. Заборона реєстроутримувачу вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів може порушувати права тих акціонерів товариства, які не є учасниками спору.

Отже, встановлена ухвалою суду першої інстанції "заборона Реєстраційному центру вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою", є неконкретною, а тому суперечить вимогам Закону.

За змістом ч. 5 ст. 9 Закону № 710/97-ВР реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

Отже, юридичний аналіз наведеного положення свідчить про імперативний обов'язок реєстратора надавати на вимогу власника виписку з реєстру власників іменних цінних паперів, а тому заборона, визначена місцевим судом щодо "надання реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, емітенту (Фабриці)", не кореспондується з вказаним правовим положенням.

Разом з тим, слід зазначити, що правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що розглядаючи справи про визнання недійсним рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій (що фактично і є предметом спору у даній справі), суд повинен вживати заходів до попередження введення в обіг акцій додаткового випуску, рішення загальних зборів акціонерів про розміщення яких оскаржується, оскільки вилучення з обігу випуску акцій на виконання рішення суду про задоволення позову є ускладненим.

З урахуванням наведеного вбачається, що винесення ухвали про заборону до вирішення спору органам Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку здійснювати реєстрацію додаткового випуску акцій, є підставним, оскільки відповідає нагальній необхідності вчинення судом дій для забезпечення реального виконання рішення, яке може бути прийняте за результатами вирішення спору по суті.

Таким чином, резолютивна частина ухвали від 25.04.08 господарського суду міста Києва в частині заборони Комісії здійснювати реєстрацію випуску акцій Фабрики (з моменту винесення даної ухвали) з урахуванням предмету спору у даній справі є підставною, та такою, що відповідає нормам чинного законодавства, і не може призвести до суттєвих ускладнень у функціонуванні господарюючого суб'єкта, на що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вказану ухвалу місцевого суду у повному обсязі, уваги не звернув.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржених судових актів наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що клопотання Товариства про вжиття заходів до забезпечення позову було розглянуто місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття процесуальних актів з помилковим застосуванням норм права, у зв'язку з чим вони підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Укрпромсервіс" б/н б/д задовольнити частково.

Постанову від 23.10.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 31/217 господарського суду міста Києва частково змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

"Ухвалу від 25.04.08 господарського суду міста Києва скасувати частково, а саме: в частині заборони Реєстраційному центру вчиняти дії щодо передачі функцій з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, будь-яким іншим реєстроутримувачам; вносити будь-які зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою; надавати реєстр власників іменних цінних паперів, емітованих Фабрикою, емітенту –Фабриці.