Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

В судовому засіданні 23.12.2008 року оголошено перерву до 26.12.2008 року для підготовки повного тексту постанови.

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області про визнання недійсним рішення виконкому Бородянської селищної ради від 26.10.2001 року № 218.

Ухвалою від 21.02.2008 року господарський суд Київської області залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та Бородянську райспоживспілку Бородянського району Київської області.

Рішенням від 22.04.2008 року господарський суд Київської області в позові відмовив.

За апеляційною скаргою Київської обласної спілки споживчих товариств судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року залишено без змін.

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року та рішення господарського суду Київської області від 22.04.2008 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судові рішення суперечать нормам матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, судами не враховані приписи частини 5 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", згідно з якою об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами.

Також, на думку скаржника, поза увагою судів залишилась та обставина, що відповідач оформляючи право власності за третьою особою не перевірив наявність у нього передбачених законодавством документів, а саме: актів прийняття закінченого будівництвом майна в експлуатацію.

Посилання судів на те, що наявність спірного майна на балансі була достатньою правовою підставою для оформлення за нею права власності на спірне майно є хибним і не відповідає пункту 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року N121, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року за N 399/2839 (z0399-98) .

Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні 23.12.2008 року представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення виконкому Бородянської селищної ради від 26.10.2001 року № 218, яким було оформлено право власності Бородянського районного споживчого товариства на об'єкти нерухомості всупереч вимогам пунктів 4.1, 4 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (z0399-98) .

Судами встановлено, що 26.10.2001 року виконавчий комітет Бородянської селищної ради прийняв рішення № 218, яким визнав право власності на будівлі споживчої кооперації за Бородянським районним споживчим товариством магазин "Продтовари" по вул. Леніна, 100 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 21 757,45 грн., загальною площею 89,0 кв.м.; магазин "Універмаг" по вул. Леніна, 343 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 1100419,46 грн., загальною площею 1550,0 кв.м.; магазин "Продтовари" по вул. Леніна, 337 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 97899,12 грн., загальною площею 240,0 кв.м.; магазин "Овочі" по вул. Леніна, 349 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 23826,17 грн., загальною площею 98,0 кв.м.; адміністративний будинок Бородянського СТ по вул. Леніна, 236 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 29220,84 грн., загальною площею 350 кв.м.; ресторан "Бородянка" по вул. Леніна, 339 в смт. Бородянка кошторисною вартістю 1115298,28 грн., загальною площею 2000,0 кв.м.; автотранспортне підприємство РайСТ по вул. Вокзальній, 2 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 129680,00 грн., загальною площею 1 226 кв.м.; хлібохарчкомбінат по вул. Гагаріна, 1/2 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 753635,52 грн., загальною площею 2500 кв.м.; приймальні склади бази РайСТ по вул. Вокзальній, 27 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 818978,45 грн., загальною площею З 620 кв.м.; магазин "Продтовари" по вул. Леніна, 365 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 26695,12 грн., загальною площею 80,0 кв.м.; магазин "Продтовари'' по вул. Котовського, 79 в смт. Бородянка, кошторисною вартістю 8202,95 грн., загальною площею 80,0 кв.м.

Крім того, виконком Бородянської селищної ради вирішив Бородянському БТІ видати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна - будівлі споживчої кооперації, що знаходяться на території Бородянської селищної ради (т. 1 а.с.57).

Судами також встановлено, що 18.09.2006 року ЗАТ "СТ Бородянка" та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна № 3406 відповідно до умов якого ЗАТ "СТ Бородянка'" продало, а ОСОБА_1 купила об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю магазин "Універмаг" загальною площею 2457,9 кв.м. з відповідними господарчими будівлями і спорудами (підстанцією), що знаходиться за адресою селище Бородянка Бородянського району Київської області, вул. Леніна, 343 за 400000,00 грн. (а.с.76-77).

12.03.2007 року третейський суддя Варгалюк Н.В. (м. Житомир) прийняв рішення, яким визнав право власності на нерухоме майно - Ресторан "Бородянка", що знаходиться в смт. Бородянка по вул. Леніна, 337 за Закритим акціонерним товариством "СТ Бородянка" код 30197593 (т.2 а.с.99-102).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що позивачем не доведено, як - то передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, наявність порушеного права, яке підлягає захисту у судовому порядку, а саме права власності позивача на спірне майно.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його здійснено без відповідного аналізу всіх наявних у матеріалах справи доказів.

Так, поза увагою судів залишились висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2004 (v016p710-04) , № 16-рп/2004 "У справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації)"), а саме: Конституція України (254к/96-ВР) гарантує захист права власності. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує, зокрема, захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та рівність їх перед законом. Конституція України (254к/96-ВР) прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі. Разом з тим використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні існує в різних формах. Всі форми власності є рівноправними. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту (пункти 2, 4 та 5 статті 2 Закону України "Про власність").

Принцип недоторканності власності кооперативних організацій, закріплений у положеннях частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", згідно з якими власність кооперативних організацій перебуває під захистом держави, охороняється законом нарівні з іншими формами власності і передбачає, що відчуження власності може мати місце лише за умов і на підставах, визначених законом.

Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до судових органів із заявою про визнання такого акта недійсним.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Київської області від 22.04.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року у справі № 333/10-05/20-07/15 господарського суду Київської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.