Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

В червні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі Ленінського району електричних мереж звернулося до господарського суду з позовом до промислово-виробничого кооперативу "Арабат" про стягнення 2119,67 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач самовільно підключився до мереж ВАТ "Крименерго", чим порушив Правила користування електричною енергією, про що було складено акт. На підставі цього акту здійснено розрахунок обсягу недооблікованої електричної енергії в розмірі 2119,67 грн., що і підлягає стягненню з відповідача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2008 року (суддя Копилова О.Ю.) позов задоволено.

Стягнуто з промислово-виробничого кооперативу "Арабат 2119,67 грн. заборгованості та 220 грн. судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року (судді: І.В.Черткова –головуючий, К.В.Волков, Ю.М.Гоголь) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог.

В касаційній скарзі промислово-виробничий кооператив "Арабат" просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що справу розглянуто за його відсутності без повідомлення належним чином про час і місце засідання суду.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.1996 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" в особі Ленінського району електричних мереж та промислово-виробничим кооперативом "Арабат" було укладено договір № 20 на користування електричною енергією.

В ході проведення перевірки абонента працівниками відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Ленінського району електричних мереж встановлено порушення Правил користування електричною енергією (z0417-96) , а саме самовільне, безоблікове підключення до мереж енергопостачальної компанії, про що було складено акт від 24.10.2006 року.

На підставі цього акту позивачем визначено вартість необлікованої електричної енергії за період з 20.06.2006 року по 24.10.2006 року та виставлено відповідачу рахунок на суму 2119,35 грн.

Відповідно до п.6.41 Правил користування електричною енергією (z0417-96) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Проте, розглядаючи спір по справі, господарські суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що в акті про порушення Правил користування електричною енергією від 24.10.2006 року відсутні відомості про присутність представника позивача під час його складання. З боку споживача даний акт ніким не підписаний, запис про відмову від підписання акту також відсутній.

Крім того, встановивши, що договір № 20 на користування електричною енергією від 25.12.1996 року, укладений між сторонами, є чинним на сьогоднішній день, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до незрозумілого висновку стосовного того, що відповідач у січні 1998 року був відключений від мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго".

При цьому, судом не з'ясовано обставин, пов'язаних з відключенням відповідача від мереж енергопостачальної компанії, не встановлено, коли відбулось повторне підключення та за якою адресою.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, зокрема, в разі нез'явлення в засідання представників сторін.

Проте, розглянувши справу за відсутності відповідача, місцевий господарський суд не з'ясував причин нез'явлення відповідача у судове засідання та не звернув уваги на те, що його не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи, оскільки в ухвалі господарського суду від 06.06.2008 року про порушення провадження в справі та призначення її до розгляду на 09.07.2008 року на звороті у лівому нижньому куті відсутній штамп суду з відміткою про відправку документа сторонам у справі, а також відсутні обов'язкові, відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України від 10.12.2002 року № 75 (v0075600-02) , вихідний реєстраційний номер і загальна кількість відправлених примірників документа.

До того ж, за вимогами п. 3.5. 1 зазначеної Інструкції ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Разом з цим, таке повідомлення про вручення відповідачу судової ухвали про порушення провадження в справі та призначення її до розгляду в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.

Рішення місцевого господарського суду також відправлено сторонам з порушенням встановленого процесуального строку, що вбачається із штампу господарського суду на звороті у лівому нижньому куті.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд на вказане уваги не звернув.

За вимогами п.2 ч.2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Разом з тим, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Прийняті судові рішення у даній справі не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу промислово-виробничого кооперативу "Арабат" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року у справі № 2-25/6860-2008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.