Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Гнатюк О.І. дов. від 05.01.2007

В листопаді 2007 року відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" в особі Донецьких електричних мереж звернулося до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Донецькміськводоканал" про визнання відсутності у комунального підприємства "Донецькміськводоканал" права вимоги оплати за актом-рахунком № 3535 від 10.09.07 року на суму 58656,96 грн., за актом-рахунком № 3535 від 17.10.07 року на суму 50563,44 грн., виставлених на підставі листів № 111/3618 від 06.09.07 року, № 111/4099 від 19.10.07 року, а також, відсутність права на обмеження постачання води та водовідведення за адресами: м. Донецьк, вул. Постишева, 99, вул. Грінкевича, 6, вул. Ватутіна, 37 внаслідок несплати акта-рахунка № 3535 від 10.09.07 року, акта-рахунка № 3535 від 17.10.07 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач безпідставно нарахував йому суму заборгованості з водопостачання на підставі п.9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення. Рішенням господарського суду Донецької області від 02.06.2008 року (суддя Мартюхіна Н.О.) позов задоволено частково.

Визнано відсутнім у комунального підприємства "Донецькміськводоканал" права вимоги оплати з відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго за актом-рахунком № 3535 від 10.09.07 року на суму 42178,32 грн., за актом-рахунком № 3535 від 17.10.07 року на суму 33741,36 грн., які виставлені на підставі листів № 111/3618 від 06.09.07 року, № 111/4099 від 19.10.07 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача 101,50 грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року (судді: Т.Д.Геза –головуючий, Н.В.Акулова, Р.В.Волков) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" в особі Донецьких електричних мереж просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав та законних інтересів юридичних осіб.

Проте, визнаючи відсутність у відповідача права вимоги оплати з відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" за актом-рахунком № 3535 від 10.09.07 року на суму 42178,32 грн., за актом-рахунком № 3535 від 17.10.07 року на суму 33741,36 грн., які виставлені в зв’язку із несвоєчасним виконанням рекомендацій Водоканалу на підставі п.9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, господарські суди не вказали яке право чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено відповідачем внаслідок надсилання зазначених актів-рахунків до оплати.

Також судами обох інстанцій не з’ясовано чи відповідають заявлені вимоги чинному законодавству, виходячи з того, що Водоканал, виявивши порушення Правил, повинен у випадках, передбачених чиним законодавством, провести розрахунок витрат на вимагати їх оплати. Такі обов’язки на Водоканал покладаються Правилами. Визнання відсутності у Водоканалу такого права призводить до обмеження прав особи, гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та процесуальним законодавством, як учасника правовідносин.

Крім того, заявлені вимоги не призводять до поновлення порушеного права з огляду на ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Однак, вирішуючи спір по справі, зазначеного суди не врахували в зв’язку з чим постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно встановити, чи є даний спосіб захисту права належним у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, з’ясувати характер і суть спірних правовідносин, права і обов‘язки сторін та в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Донецьких електричних мереж задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.06.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року у справі № 2/374пн скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.