ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008 р.
№ 29/601-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.
з участю представників: позивача: відповідача: скаржників:
не з'явився не з'явився Дородних С.В.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційні скарги
товариства з обмеженою
відповідальністю "Таміра", інспекції державного
архітектурно-будівельного контролю у Харківській області
на рішення господарського
суду Харківської області від 21 листопада 2007 р.
у справі
№ 29/601-07
за позовом
суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Харківської міської ради
про
визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2007 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належать нежитлові будівлі літ.А-2 площею 1422,6 м-2 та літ. Б-2 площею 39,5 м-2 в м. Харкові по пр. 50-річчя ВЛКСМ,55-А, які він використовує як кафе.
За час експлуатації кафе він самочинно побудував альтанки та гостьову автостоянку, на які КП "Харківське міське БТІ" виготовлені технічні паспорти, а тому на підставі ст. 331, ч.3 ст. 376 ЦК України просив визнати за ним право власності на вказані альтанки та гостьову автостоянку.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2007 р. (суддя Тихий П.В.) позов задоволено.
Визнано за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення (альтанки)- літ. "Г" -загальною площею 16,1м-2, літ. "Д" -загальною площею 15,9м-2, літ. "Е" -загальною площею 15,6м-2, літ. "В" -загальною площею 33,5,м-2, літ. "Ж" -загальною площею 15,8м-2, та автостоянку загальною площею 520м-2, що знаходяться за адресою: м.Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ,55-А.
В касаційних скаргах ТОВ "Таміра" та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, ТОВ "Таміра" посилається на те, що приміщення та автостоянка, на які визнано право власності за позивачем, розташовані на земельній ділянці, яка надана йому в оренду рішенням Харківської міської ради від 24.09.2003 р. № 178/03 і орендарем якої воно є на підставі договору оренди від 20.11.2003 р., укладеного з Харківською міською радою.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області зазначає про те, що вказане рішення стосується її прав і обов'язків, оскільки вона відповідно до покладених на неї завдань та у межах повноважень має право перевіряти відповідність виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, наявність у позивача сертифікатів на будівельні матеріали і конструкції.
У відзивах на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а судові рішення -без змін.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга ТОВ "Таміра" підлягає частковому задоволенню, а касаційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі літ.А-2 площею 1422,6 м-2 та літ. Б-2 площею 39,5 м-2 в м. Харкові по пр. 50-річчя ВЛКСМ,55-А, які він використовує як кафе та поряд з ним самочинно побудував альтанки і автостоянку, які згідно технічного висновку ТОВ "Контур-С" відповідають будівельним нормам та є стаціонарними, а автостоянка побудована відповідно до технології будівництва автостоянок.
А тому, відповідно до ч.2 ст. 331 та ч.3 ст. 376 ЦК України, за позивачем необхідно визнати право на самочинно збудоване майно.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені без урахування вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2005 р. у справі за №2/4-05 визнано право власності позивача на нежитлові будівлі літ.А-2 площею 1422,6 м-2 та літ. Б-2 площею 39,5 м-2 в м. Харкові по пр. 50-річчя ВЛКСМ.
В матеріалах справи відсутні дані про надання позивачу в установленому законом порядку в користування земельної ділянки, на якій розташовані вказані будівлі.
В подальшому позивач самочинно збудував біля вказаних приміщень альтанки та автостоянку, щодо яких заявив вимогу про визнання за ним права власності.
Господарський суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст. 331 ЦК України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Отже, вирішуючи вказаний господарський спір апеляційний та касаційний господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а відтак, постановили судові рішення, обґрунтувавши їх правовими нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Задовольняючи позов також на підставі ч.3 ст. 376 ЦК України, суд не звернув увагу, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з"ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
При цьому, як вбачається з доданих до касаційних скарг матеріалів рішенням Харківської міської ради від 24.09.2003 р. № 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" ТОВ "Таміра" було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 22950,1 кв. м терміном до 01.12.2008 р. для будівництва та подальшої експлуатації та обслуговування універсального оптово-роздрібного торгівельного центру з гостьовою автостоянкою по пр-кту 50-річчя ВЛКСМ, 55-А, на підставі цього рішення між радою та товариством було укладено договір оренди землі від 20.11.2003 р., зареєстрований у Харківському регіональному центрі державного земельного кадастру у книзі державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 12.12.2003 р. за № 7592/03.
Отже, прийняте у справі рішення стосується праві і обов'язків ТОВ "Таміра" як користувача земельної ділянки, на якій розташоване самочинне будівництво.
Незалучення ТОВ "Таміра" до участі у справі відповідно до п.3 ч.2 ст. - 111-10 ГПК України є безмовною підставою для скасування судового рішення.
Крім того, вирішуючи юридичну долю спірного майна, зокрема, постановляючи рішення про задоволення позову та визнання права власності на це майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірне майно.
Що стосується доводів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про необхідність залучення її до участі у справі, то ці доводи є безпідставними, оскільки згідно Положення
про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 18.10.2006 р. № 1434 (1434-2006-п) , Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується і її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль), тобто Держархбудінспекція є суб'єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до п. 5 Положення вона має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Скаржник згідно п.1 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, затвердженого 06.12.2007 р. начальником Держархбудінспекції є територіальним органом Держархбудінспекції та, відповідно, також суб'єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю, і у випадку виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, про що він посилається у касаційній скарзі, згідно зі ст. ст. 3, 17 КАС України має звертатись з відповідним позовом до адміністративного суду.
Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов'язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.
Таким чином, підстави для залучення до участі у справі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області відсутні, оскільки рішення не стосується її прав і обов'язків.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати істотні обставини справи, коло осіб, прав і обов'язків яких стосується рішення у дані справі, і відповідно до встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року у справі № 29/601-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.
Касаційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області залишити без задоволення.
Головуючий В.І. Дерепа Судді Б.М. Грек Л.В. Стратієнко