Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників позивача –Удода В.А.

відповідача – Зайченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Корпорація Літа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2008 року у справі за позовом ЗАТ "Корпорація Літа" до Центру безпеки дорожнього руху при Департаменті Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 13043,88 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 11442 грн. за договором №5/04-К від 04.05.2004 року та 1029, 78 грн. пені за період з 09.11.2004 року по 09.08.2005 року, 572, 10 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м.Києва від 11 липня 2008 року (суддя Катрич В.С.) в позові відмовлено, в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2008 року вказане рішення суду залишене без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 4 травня 2004 року між сторонами у справі було укладено договір №5/04-К, згідно умов якого позивач зобов'язався постачати картриджі, тонер та копіювально-розмножувальну техніку і принтери, проводити технічне обслуговування, ремонт, заправку картриджів на копіювально-розмножувальну техніку і принтери, а відповідач-оплачувати товар на умовах укладеного договору.

Згідно п.2.1, п.2.2 вказаного договору, постачальник зобов'язався поставити, а замовник - оплатити і прийняти товар по факту поставки.

Замовник сплачує повну вартість товару або послуги згідно рахунка або акту виконаних робіт.

З матеріалів справи також видно, що оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар і надані послуги, позивачем 05.04.2006 року за № 4/05 відповідачу була направлена претензія.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі про відмову позивачу в позові, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив із необґрунтованості позовних вимог, а також з того, що строк позовної давності закінчився до пред'явлення позову.

Проте, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 80 Цивільного кодексу України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причин пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Вирішуючи справу, господарські суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували.

При цьому, господарські суди, також, не врахували, що відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, строк виконання зобов'язання не визначено, тому до даних правовідносин необхідно застосувати положення частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України щодо встановлення початку перебігу позовної давності.

Окрім того, суд не може погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій і в тому, що рахунки та акти виконаних робіт, на які посилається позивач, в матеріалах справи відсутні, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема, а.с. 29-44, яким господарські суди не дали належної правової оцінки, що визнати законним і обґрунтованим не можна.

За таких обставин, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції і рішення господарського суду, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно і всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 11 липня 2008 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.