Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У листопаді 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про з відповідача 217 995,95 грн. передоплати за нафтопродукти, які відповідач не поставив відповідно до умов укладеного між сторонами 16.03.2007 р. генерального договору поставки нафтопродуктів № 26 з додатком № 1а.

Крім того, також просив стягнути 101 476,19 грн. збитків, заподіяних недопоставкою пального.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2008 р. (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 р. (головуючий –Орищин Г.В., судді –Галушко Н.А., Краєвська М.В.), позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" на користь ТОВ "Волинь Агро" 217 995,95 грн. основного боргу та судові витрати.

У стягненні 130 958,85 грн. збитків відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Волинь Агро", посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 130 958,85 грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути вказані збитки з відповідача.

ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" в своїй касаційній скарзі також з підстав порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі та рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні 217 995,95 грн. основного боргу у зв’язку з проведенням між сторонами взаємозаліку.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення в частині стягнення основного боргу –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 16.03.2007 р. між Волинською філією ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" (продавець) та ТОВ "Волинь Агро" (покупець) був укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів № 26.

Договором було передбачено, що продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, а покупець зобов’язується прийняти їх від продавця та оплатити їх загальну вартість на умовах даного договору.

Пунктом 4.2 договору визначена 100% попередня оплата.

Відповідно до рахунку №2344 від 12.03.2007 р. ТОВ "Волинь Агро" платіжним дорученням № 13 від 16.03.2007 р. перерахувало Волинській філії ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" 388 098 грн. за паливно-мастильні матеріали.

20.03.2007 р. сторонами був підписаний додаток №1а до договору поставки, згідно з яким на виконання умов генерального договору № 26 продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв партію товару –ДП – 96 600 л, бензин А-80- 25 000 л, А-95 –4 000 л на умовах СРТ (Інкотермс –2000).

Датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

За товарно-транспортними накладними позивачу були поставлені нафтопродукти на суму 170 102,41 грн.

Оскільки договором та додатком №1а до договору не було визначено строку виконання зобов’язань з поставки, то відповідно до правил ч.2 ст. 530 ЦК України позивач 30.07.2007 р. звернувся з вимогою про відвантаження оплаченого товару у семиденний строк, яку відповідач отримав 02.08.2007 р.

13.08.2007 р. позивач повідомив відповідача про втрату інтересу до виконання зобов’язань за договором, оскільки немає потреби в нафтопродуктах та в триденний строк просив повернути кошти в сумі 217 995,95 грн. Вказане повідомлення відповідач отримав 02.08.2007 р.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку позивач відмовився від прийняття виконання та вимагав повернення попередньої оплати, тобто з моменту отримання відповідачем відмови позивача від прийняття виконання, у нього в силу приписів ст. 598 ЦК України припинилися зобов’язання перед позивачем з поставки нафтопродуктів.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача суми передоплати, на яку не були поставлені нафтопродукти та відсутність підстав вважати у зв’язку з цим збитками позивача 101 476,19 грн., які становлять різницю у вартості пального станом на день оплати за договором та на день подачі позову, оскільки на день подачі позову у відповідача існував в силу ч.2 ст. 693 ЦК України обов’язок повернути передоплату, а обов’язок поставити нафтопродукти припинився 02.08.2007 р.

Вимога щодо стягнення з нього процентів на підставі ч.3 ст. 693 ЦК України позивачем не заявлялась.

Частиною 1 ст. 220 та частиною 3 ст. 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.

Відхиляючи доводи відповідача про відсутність у нього боргу перед позивачем у зв’язку з проведенням зарахування однорідних вимог згідно з заявою від 09.11.2007 р. № 1893, якою він повідомляв позивача про взаємозалік за вказаним договором поставки та за договором від 01.04.2007 р., укладеним між Волинською філією ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина", ПОСП АФ "Лан" та ТОВ "Волинь Агро " про перевід боргу, за яким позивач прийняв на себе в повному обсязі зобов’язання 3-ї особи перед відповідачем щодо розрахунків за товар на суму 271 527,8 грн., суд правомірно виходив з того, що відповідачем не надано належних в розумінні ст. 34 ГПК України доказів того, що згідно первинних документів бухгалтерського обліку переведення боргу відбулося.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами 09.12.2007 р. проводилась звірка розрахунків, відповідно до якої вказаний взаємозалік не відображався і відповідач підтвердив заборгованість у сумі 217 995, 39 грн.

А з акту звіряння розрахунків між 3-ю особою і відповідачем, вбачається, що 3-я особа після 01.04.2007 р. самостійно погашала існуючий перед відповідачем борг і з кінця вересня 2007 р. він становив лише 171 527, 8 грн.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та не застосував положення ст. ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.

З висновками місцевого господарського суду обгрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційних скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина", товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 05 червня 2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2008 р. у справі за № 04/173-40 –без змін.

Зупинення виконання рішення господарського суду Волинської області від 05 червня 2008 р. скасувати.