Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Швець О.І.

від відповідача: не з’явився

прокурор: Спорій І.Г., Бакмаєв Ю.О.

розглянувши касаційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р.

у справі № 2-1/2092-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України

до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим

третя особа Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим

третя особа Берегівська селищна рада

третя особа Чистопільська сільська рада

третя особа Октябрська Сільська рада

третя особа Ленінський районний відділ земельних ресурсів

про визнання нечинним розпорядження та спонукання до виконання певних дій,

Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22.04.2004р. № 354 та зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача –військового радгоспу "Азовський" земельну ділянку площею 4807,8га.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. (суддя Л.О.Ковтун) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р., Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону вніс апеляційне подання.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. (судді: В.А.Лисенко, І.В.Антонова, З.Д.Маслова) апеляційне подання задоволено, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним та скасовано розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22.04.2004р. №354 "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4807,8га військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, зобов’язано Ленінську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного користувача –військового радгоспу "Азовський" земельну ділянку площею 4807,8га, стягнуто з Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь держави 85,00 грн. державного мита, стягнуто з Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р., Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. Свою вимогу Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу військовий прокурор Феодосійського гарнізону доводить безпідставність вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. –без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

Військовий радгосп "Азовський", Статут якого затверджено 25.05.1994 заступником Міністра оборони України по тилу - начальником тилу Збройних Сил України, заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною.

Статтею 2 Статуту військового радгоспу "Азовський" визначено, що підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.

Відповідно до статті 4 вказаного Статуту майно військового радгоспу "Азовський" є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

29.05.1994 військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України з формою власності –державна.

Військовому радгоспу "Азовський" за державним актом І-КМ № 004762 від 12.02.1997р. надано у постійне користування земельну ділянку, площею 8477,96га для ведення сільськогосподарського виробництва

Розпорядженням відповідача за № 354 від 22.04.2004 "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський"" припинено право постійного користування земельними ділянками позивача –військового радгоспу "Азовський" загальною площею 4807,8га та передано землі в запас Багерівської селищної ради, Чистопільської сільської ради та Октябрської сільської ради.

Отже, за державним актом від 12.02.1997р. Військовому радгоспу "Азовський" було надано у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 8477,96га.

Правила щодо складу земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої встановлені ст. 2 Земельного кодексу України, який був чинним на час надання земельної ділянки, згідно якої відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що за своїм цільовим призначенням всі землі України поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення та на землі оборони. Переведення земель з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування.

Проте, вирішуючи даний спір господарський суд попередніх інстанцій не досліджував обставин щодо того до якої категорії земель відносилися землі що у 1997р були надані Військовому радгоспу "Азовський" та чи переводилися ці землі з однієї категорії до іншої.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що використання замлі в Україні є платним. Проте, господарський суд попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставин щодо того чи сплачував Військовий радгосп "Азовський" земельний податок за користування землею.

Як вже було зазначено, розпорядженням відповідача від 22.04.2004р.було припинено право постійного користування земельними ділянками позивача –військового радгоспу "Азовський".

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України, згідно якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Проте, вирішуючи даний спір господарський суд не досліджував обставин щодо підстав, за якими було припинено відповідачем постійне користування Військовим радгоспом "Азовський" відповідною земельною ділянкою.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. у справі № 2-1/2092-2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.