Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.06.2008р. (суддя Зюбанова Н.М.) в задоволенні позову про стягнення збитків в сумі 19589,60грн. які складають сплачені позивачем суми штрафних санкцій за невиконання плану перевезень, відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.07.2008р. (судді Єжова С.С. –головуючий, Бойченко К.І., Парамонова Т.Ф.) рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2008р. скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; стягнуто з ВАТ "Краснодонвугілля" на користь ТОВ "Енергоімпекс" збитки в сумі 19589,60грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 195,90гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. та державне мито за апеляційним провадженням в сумі 97,95грн.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду –залишити в силі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Енергоімпекс" (виконавець) та ВАТ "Краснодонвугілля" (замовник) було укладено договір від 15.04.2005 № 385-1509/04-5КУС, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов’язання поставляти рядове вугілля відповідно специфікації, а позивач –переробляти дане рядове вугілля та відвантажувати продукти збагачення за реквізитами, вказаними замовником.

Згідно п.4.2 договору планування перевезень та зміни до них проводяться: замовником - на рядове вугілля, виконавцем - на продукти збагачення; замовник зобов'язаний до 10-го числа місяця, що передує запланованому, надавати виконавцеві замовлення встановленої форми на відвантаження продуктів збагачення.

У відповідності до п.8.2 зазначеного договору в редакції додаткової угоди від 17.02.2006 строк дії договору встановлено по 31.12.2006.

31.03.2006р. між позивачем та ТОВ фірмою "Кассіопея-ГЗФ Михайлівська" укладено договір №31-03-1 п/р на перероблення рядового вугілля, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти ТОВ фірмі "Кассіопея-ГЗФ Михайлівська" рядове вугілля, а останнє –відвантажувати отриманий вугільний концентрат за реквізитами, вказаними замовником.

Позивач, звертаючись з позовом у даній справі, виходив з того, що через неналежне виконання відповідачем прийнятих ним зобов'язань за договором від 15.04.2005 №385-1509/04-5КУС по поставці рядового вугілля, ним завдані збитки ТОВ фірмі "Кассіопея-ГЗФ Михайлівська" у вигляді сплати штрафів за невиконання плану перевезень вантажів, які сплачені залізниці за періоди: в квітні 2006 року у сумі 10755,73грн., у червні 2006 року – 5389,20грн., у липні 2006 року –2536,67грн., в серпні 2006 року –908грн.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність складу правопорушення в діях відповідача та про недоведеність позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно розрахунку ціни позову його обрахування проведено, виходячи з запланованої кількості вугільного концентрату та фактичної кількості останнього. При цьому позивач посилається на листи-замовлення відповідача на відвантаження вугільного концентрату тоді як за умовами укладеного договору від 15.04.2005 №385-1509/04-5КУС планування перевезень здійснювалося відповідачем на рядове вугілля, тому суд дійшов висновку, що для оцінки належності виконання відповідачем прийнятих зобов’язань у спірні періоди мають бути взяті до уваги саме узгоджені сторонами умови.

Так, відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні у справі та підписані сторонами додатки №№ 16, 18, 19, 20 до вказаного договору свідчать про обумовлення у них поставок рядового вугілля для перероблення на філію ТОВ фірми "Кассіопея ГОФ "Михайлівська" у кількості 8900 тон у квітні 2006 року, 73600 тон –у червні 2006 року, 78700 тон - у липні 2006 року та 60900 тон - у серпні 2006 року.

Дослідивши лист від 23.05.2008 №911, суд встановив, що позивачем зроблено розрахунок кількості недопоставленого відповідачем рядового вугілля із зазначенням відповідного запланованого тоннажу за додатками до договору на кожен місяць, кількості фактичної поставки та різниці, і вбачається, що у квітні відповідач недопоставив 74049 тон рядового вугілля при його розрахунку з наданих ним замовлень на концентрат. Але з підписаного додатку до договору відповідач мав поставити 8900 тон вугілля, а фактично поставив 9649 тон рядового вугілля, що більше запланованого.

Також суд першої інстанції встановив, що в червні 2006 року відповідач мав поставити 73600 тон вугілля, а фактично поставив 71925 тон рядового вугілля, що менше на 1675 тон. У липні 2006 року відповідач мав поставити 78700 тон вугілля, а фактично поставив 79411,35 тон рядового вугілля, тобто порушень умов договору не відбулося. У серпні 2006 року відповідач мав поставити 60900 тон вугілля, а фактично поставив 60964 тон рядового вугілля, порушень не відбулося.

Тобто, лише в червні 2006 року відповідачем недопоставлено 1675 тон рядового вугілля, проте виходячи з наявного у справі розрахунку штрафних санкцій суд дійшов висновку щодо неможливості визначити методику розрахунку такого штрафу; відповідні пояснення на вимогу суду позивач не надав.

Отже, оскільки склад правопорушення позивачем не доведений та матеріалами справи не підтверджений, тому висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими та правомірними.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело про безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Луганської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

У оскаржуваній постанові Луганського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.6 ч.1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року у справі №1/37 скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2008 року у даній справі залишити без змін.