Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянув

За участю представників сторін :

від позивача –не з'явились,

від відповідача –не з'явились,

У зв’язку із перебуванням судді Данилової Т.Б. у черговій відпустці розгляд справи відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 20.10.08 здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий, Першиков Є.В., судді: Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.10.2007 по справі №2/257 в позові Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу –шахти "Червоноградська" до Приватного підприємства "Гарант" про стягнення 7 469,59 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу відмовлено.

Постановою від 03.06.2008 Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу –шахти "Червоноградська" залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 03.06.2008 по справі №7/257 –без змін.

Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу –шахти "Червоноградська" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 03.06.2008 Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2007 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 та рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2007 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити або направити справу на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.10.2004 ПП "Гарант" (покупець) та ДП "Вугілля" (продавець) уклали договір купівлі-продажу вугілля №45, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність вугілля, а покупець –прийняти і оплатити його на умовах та в строки визначені цим договором.

Відповідно до пункту 4.3 договору відправником вугілля по залізниці являється покупець, який оформляє перевізні документи і проводить розрахунки з залізницею. Розрахунки за поставлене вугілля передбачене розділом 3 договору, з якого вбачається, що за вугілля покупець розраховується з продавцем.

Як вбачається з пункту 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2004. Можлива пролонгація даного договору.

Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення боргу, позивач надав квитанції від 30.11.2005, 02.12.20058, 14.12.2005, 20.12.2005, 05.01.2006 про приймання вантажу на адресу ПП "Гарант" у вагонах №№ 67666388, 67108209, 65707754, 64188659, 60659653 та рахунки за 05.01.2005, 11.11.2005, 30.11.2005 та 20.12.2005 в яких визначена вартість послуг.

Як вбачається з позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оплату залізничного тарифу та зазначає, що за поставлене вугілля відповідач оплатив.

Суди попередніх інстанцій зазначають, що оскільки термін дії договору купівлі продажу №45 сторонами не продовжений, отже відвантаження вугілля у 2005 році відбулося не на умовах зазначеного договору, а тому посилання позивача на умови договору в обґрунтування позовних вимог про стягнення залізничного тарифу та пені є безпідставними.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу –шахти "Червоноградська" залишити без задоволення.

Постанову від 03.06.2008 Львівського апеляційного господарського суду у справі №7/257 господарського суду Рівненської області залишити без змін.