Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін :

від позивача -не з'явились

від відповідача -не з'явились

У зв'язку із відпусткою судді Данилової Т.Б. розгляд справи відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 20.10.08 здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р (суддя Білоус Б.О.) позов задоволено, визнано нікчемним договір від 09.09.2004 р. купівлі-продажу будинку заАДРЕСА_1., а свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 765217 від 02.07.2004 р. - недійсним.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що рішення виконкому Гамаліївської сільської ради № 19 від 17.06.2003 р., на підставі якого видано Солонківському споживчому товариству свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 765217 від 02.07.2004 р., було скасоване рішенням Гамаліївської сільської ради від 20.05,2004 р. № 74. Крім того, слідством встановлено, що рішення № 19 від 17.06.2003 р. видано та підписано не головою сільради П'ятохою В.Є., а іншою особою, відтиски круглої гербової печатки Гамаліївської сільради, розташовані на рішенні виконкому сільради № 19 від 17.06.2003р. та свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії САА № 765217 від 02.07.2004р., нанесені за допомогою комп'ютерної техніки, тобто є підробленими, що стало підставою порушення кримінальної справи.

Оскільки договір купівлі-продажу від 09.09.2004 р. укладено на підставі сфальсифікованих підроблених документів з метою незаконного заволодіння майном територіальної громади в порушення публічного порядку, то відповідно до ст. 228 ЦК України цей правочин є нікчемним, а видане на його підставі свідоцтво № 765217 від 02.07.2004 р. про право власності на нерухоме майно - недійсним.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.08 у складі: Краєвської М.В., Кордюк Г.Т., Орищин Г.В. рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

Гамаліївська сільська рада в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду Львівської області у даній справі залишити в силі. Касатор вважає, що постанова апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. -

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2008 р. було зобов'язано позивача обгрунтувати порушення права територіальної громади села та подати доказ належності спірного майна до комунальної власності, що не було зроблено через його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280-97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 280-97-ВР) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Апеляційним господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що рішення про передачу спірного майна в комунальну власність не приймалося.

Відповідно до ч.1 ст.ЗЗ ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов'язок доказування і подання доказів згідно з ст.ЗЗ ГПК України (1798-12) покладається на сторін, а не на суд. На останнього покладається обов'язок оцінити достатність доказового матеріалу та в межах цього поданого матеріалу прийняти відповідне рішення.

Таким чином, апеляційна інстанція обґрунтовано зазначає, що висновок господарського суду про те, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним, так як порушує публічний порядок, не відповідає обставинам справи, останні, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними.

Що стосується посилання касатора на те, що спірний договір купівлі-продажу укладено без відома сільської ради шляхом підробки документів не приймаються до уваги, оскільки, як встановлено львівським апеляційним господарським судом факт підро бки рішення Гамаліївської сільради № 19 від 17.06.2003 р. не доведений у встановленому законом порядку і у матеріалах справи відсутні такі докази.

Враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що в даному випадку позивачем зроблено не було, тобто позивачем не доведено, що спірне майно належить до комунальної власності та не обгрунтовано порушення права територіальної громади села, апеляційна інстанція правомірно дійшла до висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу заявника на межі касаційного провадження, встановлені ст. - 111-7 ГПК України, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Гамаліївської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.08 у справі №7/15 господарського суду Львівської області залишити без змін.