Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Оскарженою постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.09.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Черпака Ю.К., суддів Веденяпіна О.А., Іоннікової І.А.) залишено без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2008р. (суддя Брагіна Я.В.), яким в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, та прийняти нове, яким повністю задовольнити зустрічний позов і визнати за ним право власності на залізничний міст та під'їзні залізничні колії, розташовані в смт Гранітне Малинського району Житомирської області на території Відкритого акціонерного товариства "Пинязевицький кар'єр", посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 322, ч.1 ст. 345 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", п.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №57-93 (57-93) "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду", п.5 Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992р. №686 (686-92-п) .

У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для їх скасування.

Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення місцевого господарського суду в оскарженій частині про відмову в позові мотивовано тим, що за позивачем за зустрічним позовом не може бути визнано право власності на спірне майно оскільки його власником є Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту ".

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій у касаційному порядку частині, погодився з висновками цього суду, також пославшись на те, що позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів щодо його приорітету у праві власності на спірне майно.

Також постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, в інвентаризаційних описах основних засобів, які складені Пинязевицьким кар’єром і знаходяться в матеріалах приватизаційної справи Відкритого акціонерного товариства "Пинязевицький кар’єр" в архіві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, спірне майно відсутнє.

Про те судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2001р. №465 Київське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту" і за актом від 25.07.2001р. у власність останнього передано нерухоме майно, у тому числі і спірне –залізнична колія і залізничний міст.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.2006р. №396 Відкрите акціонерне товариство "Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту" реорганізовано шляхом приєднання до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту " та проведено державну реєстрацію філії.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 31.07.2006р. №806 затверджено статут Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту " та проведено його державну реєстрацію.

Останнє, згідно п.1.2 статуту, стало правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з його філіями та відкритих акціонерних товариств з їх філіями, реорганізованих згідно із зазначеним наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.2006р. №396.

Судами також встановлено, що в передавальному балансі від 17.07.2006р. та переліку майна до передавального акту (додаток №2) у номенклатурі що передається за процедурою реорганізації шляхом приєднання Відкритого акціонерного товариства "Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту" до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" вказано, найменування спірного майна –залізнична колія і залізничний міст.

Також судами встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Пинязевицький кар’єр" створено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 31.05.1995р. шляхом перетворення цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Пинязевицький кар’єр" відповідно до плану приватизації.

11.01.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Пинязевицький кар’єр" звернулось листом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області з проханням надати перелік нерухомого майна, переданого до його статутного фонду, на що останній надав відповідь, у якій серед переліку нерухомого майна спірне майно зазначено не було. Суд апеляційної інстанції, пославшись на вказану відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та на пояснення його представника і додатки до нього, дійшов висновку що спірне майно не передавалось Відкритому акціонерному товариству "Пинязевицький кар’єр" при його створенні шляхом приватизації.

Між тим, як в суді апеляційної інстанції, так і в касаційній скарзі, ВАТ "Пинязевицький кар’єр" посилаючись на наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, про створення акціонерного товариства, від 31.05.1995р. №101-АТ, та перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Пинязевицький кар’єр" від 30.01.2006р. №04/342, зазначав, що саме до нього перейшло право власності на спірне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов'язує, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) (Париж, 20.III.1952) ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.97 (475/97-ВР) ) "Захист права власності", визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Між тим, розглядаючи такий позов суди попередніх інстанцій надали перевагу доказам, наданим однією із сторін, не спростувавши в установленому законом порядку докази, на які посилалась і які надала інша сторона, а саме позивач за зустрічним позовом, у зв’язку з чим судами залишилась не дослідженою у повному обсязі правомірність оформлення прав власності на спірне майно за двома особами, а саме не перевірено в установленому законом порядку переліки нерухомого майна до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, про створення акціонерного товариства, від 31.05.1995р. №101-АТ, наданий ВАТ "Пинязевицький кар’єр", так і перелік, наданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, а судові рішення прийняті за наявності суперечливих доказів і протиріч, які в установленому законом порядку не усунуті.

У той же час як вбачається із оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи в апеляційному порядку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області стверджувало, що наданий позивачем за первісним позовом перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Пинязевицький кар’єр" є підробленим. За змістом він суттєво відрізняється від примірника того переліку, який є у наявності у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Незважаючи на наявність вказаних суперечливих доказів та посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на підробку того примірника переліку нерухомого майна, що стосується передачі спірного майна до статутного фонду ВАТ "Пинязевицький кар’єр", який був наданий суду цим товариством, суди не перевірили належним чином цих тверджень шляхом призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Таким чином, з врахуванням викладеного, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, за наявності не спростованих у встановленому законом порядку доводів позивача за зустрічним позовом стосовно того, що згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Пинязевицький кар’єр", які були надані суду цим товариством, він набув право на спірне майно, суд апеляційної інстанції, вказаних суперечностей в установленому законом порядку не усунув, а прийняті у справі судові рішення ґрунтуються на припущеннях.

У зв'язку з наведеним усі ухвалені судами судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пинязевицький кар'єр" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.09.2008р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2008р. у справі №5/1543 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.