Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2008 позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ЗАТ "Криворізьке" на користь ДВАТ "Стахановпромтранс" –4580718,78 грн. основного боргу, 2342138,98 грн. інфляційних, 366709,56 грн. з% річних, 25500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 7289567,32 грн. з ТОВ "Вуглепродукт" відмовлено.

Постановою від 16.09.2008 Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов?язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ЗАТ "Криворізьке" свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги за перевезення вугілля згідно договору № 662 від 01.01.2005 на транспортне обслуговування, належним чином не виконав, за надані послуги розрахувався частково.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ЗАТ "Криворізьке" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 267, 625 Цивільного кодексу України,

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 01.01.2005 ДВАТ "Стахановпромтранс" та ЗАТ "Криворізьке" уклали договір № 662 на подачу та забирання вагонів зі станції Стаханов Донецької залізниці до підприємства та від підприємства до станції Стаханов. Термін дії договору з 01.01.2005 по 31.12.2005.

Пунктом 13.2 даного договору сторони передбачили, що передача вагонів здійснюється за прийомально-здавальними відомостями або пам'ятками.

Пунктами 16 і 20 договору сторонами визначена структура послуг, за які вноситься плата. Розрахунки за послуги повинні здійснюватися шляхом 100% передоплати транспорту.

15.06.2005 сторони уклали додаткову угоду до договору № 662 від 01.01.2005, за умовами якої змінена вартість одного тоннокілометру перевезення, однієї години маневрової роботи, а також виключений з тексту договору пункт 18.3. Дана угода набрала чинності з 01.07.2005

Як встановлено господарським судом умови договору № 662 від 01.01.2005 сторонами виконувались.

Відповідно п. 20.2 договору наприкінці кожного місяця сторони підписували акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких зазначався і звітний місяць, загальна сума наданих послуг та номера рахунків на оплату. Всі наявні в матеріалах справи акти за 2005 рік підписані ЗАТ "Криворізьке"без зауважень та заперечень.

ЗАТ "Криворізьке"сплачувало надані послуги платіжними дорученнями з посиланням на договір № 662 від 01.09.2004, а з 01.09.2005 з посиланням на додаткову угоду до договору № 662 від 01.01.2005 та з зазначенням періоду надання послуг, що оплачуються: місяць або декада 2005.

ДВАТ "Стахановпромтранс"у 2005 надало відповідачу транспортних послуг на загальну суму 5349985,53грн., ЗАТ "Криворізьке"сплатило за надані послуги суму 2214499,67грн., не сплативши вартість транспортних послуг в сумі 3135485,86грн.

Отже, господарські суди обгрунтовано дійшли висновку щодо стягнення суми боргу, який виник через невиконання умов договору № 662 від 01.01.2005 на транспортне обслуговування, інфляційних витрат та 3% річних.

Господарським судом також встановлено, що сторонами 01.01.2006 укладений договір № 662 на подачу та забирання вагонів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.02.2006 у справі № 4/6 пд, розглянутий протокол узгодження розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору № 662 від 01.01.2006. Протокол розбіжностей затверджений господарським судом в редакції позивача.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.2006 рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2006 залишено без змін.

Згідно п. 1 даного договору ДВАТ "Стахановпромтранс"прийняв на себе зобов'язання здійснювати своїми засобами по своїм коліям своєчасне перевезення вантажів у вагонах парку Укрзалізниці та інших держав, що прибувають на ст.Стаханов Донецької залізниці в адресу підприємства протягом 3,0 годин з моменту приймання вагонів транспортом та що відправляються підприємством на мережу залізниць через станцію Стаханов протягом 2,0 годин з моменту здавання вагонів транспорту на фронтах навантаження-вивантаження підприємства (підстава - пам?ятка).

Пунктами 17, 19 договору сторонами передбачена плата за надані транспортні послуги.

Пунктом 32 договору, сторони встановили строк дії договору - 5 років з 01.01.2006 по 31.12.2011 - в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 05.12.2005.

Матеріали справи містять докази, які свідчать про виконання сторонами цього договору.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доводи скаржника стосовно того, що спірні договори є за своєю природою договорами перевезення, були предметом дослідження при розгляді справи господарськими судами. Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтями 610 та 625 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, значених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 30 договору № 662 від 01.01.2005 та до п. 31 договору № 662 від 01.01.2006 сторони передбачили, що з усіх питань, не передбачених даним договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів, Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) , а також іншими нормативними актами діючого законодавства.

Господарськими судами обгрунтовано не прийняті до уваги вимоги скаржника щодо відсутності між сторонами укладеного договору на транспортне обслуговування на 2006 рік, оскільки, як встановлено господарськими судами взаємовідносини сторін з укладення договору почались в листопаді 2005 року та тривали до 06.05.2006 - до моменту прийняття постанови Луганським апеляційним господарським судом. Позивачем виконані вимоги в частині направлення договору. Транспортне обслуговування здійснювалось позивачем з 01.01.2006, а також в період розгляду передоговірного спору господарськими судами.

У відповідності до ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення договорів на транспортне обслуговування є обов'язковим.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.09.2008 Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 17/77 залишити без змін.