24/483-49/80 Про визнання недійсними договорів гарантії, іпотеки, застави - 24.12.2008 Прийняття

За уточненими позовними вимогами Приватне мале науково-впроваджувальне інноваційне підприємство "Струм" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Міжнародний комерційний банк" (нова назва ВАТ "Піреус Банк МКБ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Компанія Нукем ГмбХ (NUKEM GmbH) про визнання недійсними наступних договорів: договір про надання гарантії № Гр/03-12 від 18.08.2003, договір про надання гарантії № Гр/04-25 від 08.12.2004, договір про надання гарантії № Гр/05-35 від 27.05.2005, договір про надання гарантії № Гр/05-65 від 07.09.2005 на підставі ст. ст. 215, 229 Цивільного кодексу України; а також визнання недійсними: договору іпотеки від 23.03.2006, зареєстрований в реєстрі за № 38-з, що був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською О.М.; договору іпотеки від 23.03.2006, зареєстрований в реєстрі за № 40-з, що був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М.; договору застави № З/05-65/Гр від 10.09.2005; договору застави № З/05-35/Гр від 31.05.2005; договору застави № З/04-25/Гр від 31.03.2005; договору застави № З/03-12/Гр/І від 08.12.2004, договору застави Доповідач: Волік І.М.

№ З/05-65/Гр/І від 11.09.2006, договору уступки вимоги під відкладальною умовою від 11.09.2006, та визнання недійсним (анулювати) гарантійний лист № 3 від 01.11.2005 по договору про надання гарантії № Гр/03-12 від 18.08.2003, гарантійний лист № 2 від 31.10.2005 по договору про надання гарантії № Гр/04-25 від 08.12.2004, гарантійний лист № 3 від 31.10.2005 по договору про надання гарантії № Гр/05-35 від 27.05.2005, гарантійний лист від 11.07.2006 по договору про надання гарантії № Гр/05-65 від 07.09.2005.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 24/483-49/80 (суддя Митрохіна А.В.) позов задоволено повністю; визнано недійсними договір про надання гарантії № Гр/03-12 від 18.08.2003; договір про надання гарантії № Гр/04-25 від 08.12.2004; договір про надання гарантії № Гр/05-65 від 07.09.2005; договір іпотеки від 23.03.2006 зареєстрований в реєстрі за № 38-з, що був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М.; договір іпотеки від 23.03.2006 зареєстрований в реєстрі за № 40-з, що був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М.; договір застави № З/05-65/Гр від 10.09.2005; договір застави № З/05-35/Гр від 31.05.2005; договір застави № З/04-25/Гр від 31.03.2005; договір застави № З/03-12/Гр/І від 08.12.2004; договір застави № З/05-65/Гр/І від 11.09.2006; договір уступки вимоги під відкладальною умовою від 11.09.2006.

Визнано недійсними (анульовано) гарантійний лист № 3 від 01.11.2005 до договору про надання гарантії № Гр/03-12 від 18.08.2003; гарантійний лист № 2 від 31.10.2005 до договору про надання гарантії № Гр/04-25 від 08.12.2004; гарантійний лист № 3 від 31.10.2005 до Договору про палання гарантії № Гр/05-35 від 27.05.2005; гарантійний лист від 11.07.2006 до договору про надання гарантії № Гр/05-65 від 07.09.200.

Стягнуто з Відкритого акціонерною товариства "Міжнародний комерційний банк" (нова назва ВАТ "Піреус Банк МКБ") на користь Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (колегія суддів: головуючий -Андрієнко В.В., судді -Малетич М.М., Вербицька О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 24/483-49/80 залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані посиланням на ст. 229 Цивільного кодексу України, оскільки позивач укладав спірні договори гарантії при помилковому уявленні про істотні обставини, що мали місце, а саме такі, як права та обов'язки сторін і, зокрема, обов'язку відповідача сплачувати суму гарантії, обов'язку позивача відшкодувати відповідачу понесені у такому випадку збитки, права відповідача регресного звернення до позивача, обов'язку відповідача встановити відповідність вимоги умовам гарантії, а також інших невизначених в цих договорах прав та обов'язків сторін, тому такі правочини є недійсними. При цьому, судами було враховано і те, що протягом всього періоду реалізації проекту будівництва Компанією Нукем ГмбХ (NUKEM GmbH) здійснювалися чисельні порушення істотних умов договору субпідряду, що призвело до значних збитків позивача при будівництві об'єкту.

Не погоджуючись з судовими актами, Компанія Нукем ГмбХ (NUKEM GmbH) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 скасувати, а постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Господарськими судами встановлено, що 24.07.2003 між Приватним малим науково-впроваджувальним інноваційним підприємством "Струм" (далі- ПМ НВІП "Струм" позивач) та Компанією Нукем ГмбХ (NUKEM GmbH) (далі -третя особа) було укладено договір субпідряду № 81/0200000-551/1. Відповідно до пункту 9 цього договору, позивач зобов'язався в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором субпідряду надати Компанії Нукем ГмбХ (NUKEM GmbH) банківську гарантію.

На виконання вказаної умови договору субпідряду, 18.08.2003 між позивачем та ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" (далі - відповідач) укладено Договір про надання гарантії № Гр/03-12 (надалі Договір про надання гарантії-1) на суму 456 530,00 євро з метою забезпечення зобов'язань Позивача перед Компанією Нукем ГмбХ (NUKEM GmbH) (далі - бенефіціар) за договором субпідряду щодо повернення авансового платежу в розмірі 456 530,00 євро. При цьому, ВАТ "Міжнародний комерційний банк" на підтвердження договору гарантії № Гр/03-12 на адресу третьої особи був наданий Гарантійний лист № 3 від 01.11.2005.

Крім того, для забезпечення вимог відповідача за договором гарантії № Гр/03-12 від 18.08.2003 та додаткових угод до нього, між ПМ НВІП "Струм" та ВАТ "Міжнародний комерційний банк" був укладений договір застави № 3/03-12/Гр/І від 08.12.2004 (далі -договір застави-1). Відповідно до умов договору застави позивач передав у заставу відповідачу всі свої права у повному обсязі на отримання грошових коштів за договором субпідряду. Сторони оцінили вартість предмету застави на день укладення договору в сумі 2136358.00 євро.

08.12.2004 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання гарантії № Гр/04-25 (надалі Договір гарантії-2) на суму 305 194.00 євро з метою забезпечення зобов'язань Позивача перед Третьою особою щодо повернення авансового платежу в розмірі 305194.00 євро відповідно до умов п. 1.5 поправки № 4 від 02.12.2004. до субконтракту № 81/0200000-551/1 від 24.07.2004. (надалі - Субконтракт). При цьому, ВАТ "Міжнародний комерційний банк" на підтвердження договору гарантії № Гр/04-25 на адресу третьої особи був наданий Гарантійний лист № 2 від 31.10.2005.

З метою забезпечення вимог Відповідача, які випливають з Договору гарантії-2 та додаткових угод до нього, між Позивачем та Відповідачем 31.03.2005 було укладено договір застави (далі - Договір застави № 2), за умовами якого Позивач передав у заставу Відповідачу всі свої права в повному обсязі на отримання грошових коштів за Договором субпідряду. Предмет застави оцінили на день укладення Договору застави-2 в сумі 2136358.00 євро.

27.05.2005 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання Гарантії № Гр/05-35 (надалі Договір гарантії-3) на суму 252 760.00 євро з метою забезпечення зобов'язань Позивача перед третьою особою щодо повернення авансового платежу в розмірі 252 760.00 євро, відповідно до умов п. 5 поправки № 5 від 18.05.2005 до Договору субпідряду. При цьому, ВАТ "Міжнародний комерційний банк" на підтвердження договору гарантії № Гр/05-35 на адресу третьої особи був наданий Гарантійний лист № 3 від 31.10.2005.

З метою забезпечення вимог Відповідача, які випливають з Договору гарантії-3 та додаткових угод до нього, між Позивачем та Відповідачем 31.05.2005 було укладено Договір застави (надалі Договір застави-3), за умовами якого Позивач передав в заставу Відповідачу цінні папери, а саме: прості іменні акції, випуск № 1 серія А (емітент: ЗАТ "СК "МКБ страхування життя", номінальною вартістю 50,00 грн.) в кількості 76650 штук, сумарною номінальною вартістю 3 832 500.00 грн. Предмет застави сторони оцінили на день укладення Договору застави-3 в сумі 3 832 500,00 грн.

Також, 07.09.2005 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання гарантії № Гр/05-65 (надалі Договір гарантії - 4) в розмірі 170 000.00 євро з метою забезпечення зобов'язання Позивача перед третьою особою щодо повернення авансового платежу в розмірі 170 000.00 євро відповідно до умов п. 5 поправки № 5 від 18.05.2005 до Договору Субпідряду. При цьому, ВАТ "Міжнародний комерційний банк" на підтвердження договору гарантії № Гр/05-65 на адресу третьої особи був наданий Гарантійний лист № б/н від 11.07.2006.

З метою забезпечення вимог Відповідача, що випливають з Договору гарантії-4 та додаткових угод до нього, між Позивачем та Відповідачем 10.09.2005 було укладено Договір застави (надалі Договір застави-4), за умовами якого Позивач передав у заставу Відповідачу цінні папери, а саме: прості іменні акції, випуск № 1 серія А (емітент: ЗАТ "СК "МКБ страхування життя", номінальна вартість 50,00 грн.) в кількості 76650 штук, сумарною номінальною вартістю 3 832 500.00 грн. Предмет застави сторони оцінили в 3 832 500,00 грн. на день укладення Договору застави-4. Також до Договору гарантії-4 між Позивачем та Відповідачем 11.09.2006 було укладено Договір застави № 3/05-65/Гр/І (падалі Договір застави-5).

Крім того, 23.03.2006 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки (далі - Договір іпотеки-2) з метою забезпечення всіх вимог Відповідача як гаранта за умовами Договору гарантії-3, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 38-з та накладено заборону відчуження зазначених в договорі будівель та споруд до припинення договору, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева 43, які належать Позивачу та зареєстровано в реєстрі № 39-з.

23.03.2006 між Позивачем та Відповідачем укладено договір іпотеки (надалі Договір іпотеки-1) з метою забезпечення всіх вимог Відповідача як гаранта за умовами Договору Гарантії-1, який було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міською нотаріального округ Дунаєвською С.М. 23.03.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 40-з, також було накладено заборону на відчуження зазначених в договорі будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева 43, і належать позивач до припинення договору та зареєстровано в реєстрі за № 41-з.

Крім того, до Договору гарантії-4 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір застави № 3/05-65/Гр/І від 11.09.2006 (надалі Договір застави-5), за умовами якого Позивач передав у заставу Відповідачу всі свої майнові права у повному обсязі на депозитний вклад у сумі 757 500,00 грн. за Договором строкового банківського вкладу № Д/06-11 від 08.09.2006 та додатковими угодами до нього (надалі Депозитний договір), який знаходиться у Відповідача на рахунку № 261020017. Предмет застави сторони оцінили в 757 500,00 грн. на день укладення Договору застави-5.

Також, до Договору гарантії-4 між Позивачем та Відповідачем 11.09.2006 було укладено Договір уступки вимоги з відкладальною умовою (надалі Договір уступки вимоги), за яким Позивач передав Відповідачу право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 757 500,00 грн. розміщених на депозитному вкладі згідно означеного вище Депозитного договору та додаткових угод до нього, що знаходиться на рахунку Відповідача № 261020017.

Судами встановлено, що виходячи зі змісту вищевказаних договорів гарантії в пункті 4.1 договорів встановлено, що у випадку невиконання Позивачем зобов'язань за Договором субпідряду, Відповідач повинен сплатити Бенефіціару (третій особі) суму гарантії без будь-якого дозволу зі сторони та всупереч будь-яким запереченням зі сторони Позивача, у випадку отримання Відповідачем письмового повідомлення від Бенефіціара про невиконання Позивачем умов Договору субпідряду, згідно тексту гарантійного листа.

Крім того, пунктом 4.3 Договорів гарантії передбачалося, що у випадку сплати Відповідачем Бенефіціару суми гарантії, Позивач зобов'язується на підставі наданих йому Відповідачем документів, що свідчать про сплату Бенефіціару суми гарантії, на протязі п'яти робочих днів відшкодувати Відповідачу всі понесені ним збитки, пов'язані зі сплатою Відповідачем суми гарантії Бенефіціару.

Як встановлено судами та вбачається з умови договорів гарантії-1-4, вони порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки в жодному з цих договорів не вказані чіткі умови настання обов'язку Відповідача виконати вимоги про сплату Бенефіціару суми гарантії і, відповідно, останній може в будь-який момент звернутись до Відповідача з вимогою про сплату суми гарантії, оскільки є лише одна вимога невиконання Позивачем зобов'язань за Договором субпідряду.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія видається на певний строк, в ній вказуються права та обов'язки гаранта та принципала, а також правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Однак, в спірних договорах гарантії не вказані чіткі умови настання обов'язку Відповідача виконати вимоги про сплату Бенефіціару суми гарантії і, відповідно, останній може в будь-який момент звернутись до Відповідача з вимогою про сплату суми гарантії, оскільки є лише одна вимога невиконання Позивачем зобов'язань за Договором субпідряду.

Згідно зі ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно звужують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач укладаючи договори гарантії при помилковому уявленні про істотні обставин, а саме такі як права та обов'язки сторін і, зокрема, обов'язку відповідача сплачувати суму гарантії, а позивача - відшкодувати відповідачу понесені у такому випадку збитки, права Відповідача регресного звернення до Позивача, обов'язку Відповідача встановити відповідність вимоги умовам гарантії, що призвело до невірного тлумачення норм цивільного законодавства та порушення прав позивача.

Таким чином, умовами договорів гарантії при помилковому уявленні позивача не були враховані такі істотні умови договору як права та обов'язки сторін, передбачені нормами цивільного законодавства, зокрема, ст. ст. 562 - 569 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно з вимогами ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про припинення договорів застави у зв'язку з припиненням забезпечених заставою зобов'язань.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню і недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Отже, виходячи з акцесорності забезпечувальних зобов'язань, їх додатковий характер зумовлює неможливість існування забезпечувального зобов'язання без основного зобов'язання. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що недійсність Договорів гарантії має наслідком недійсності і Договорів іпотеки-1-2, Договорів застави-1-5, а також Договору уступки вимоги.

Також, судом правомірно визнано недійсними гарантійний лист № 3 від 01.11.2005 до Договору про надання гарантії №Гр/03-12 від 18.08.2003, гарантійний лист № 2 від 31.10.2005 до Договору про надання гарантії № Гр/04-25 від 08.12.2004, гарантійний лист № 3 від 31.10.2005 до Договору про надання гарантії №Гр/05-35 від 27.05.2005 і гарантійний лист від 11.07.2006 до Договору про надання гарантії № Гр/05-65 від 07.09.2005.

Касаційною інстанцією не приймається посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 560, 530, 564, 569 Цивільного кодексу України, ст. 200 ГК України та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 ГК України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі певної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо тертя особа (зобов'язана сторона) не виконує вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

З вказаної норми вбачається, що банківська гарантія є засобом виконання господарського зобов'язання і водночас окремим договірним зобов'язанням (як правило на платній основі) між гарантом і зобов'язаною стороною основного зобов'язання, щодо якого воно виступає як додаткове. Таким чином, до відносин банківської гарантії у частині, не врегульованій Господарським кодексом (436-15) , застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, параграфа 4 глави 49.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що підстави, порядок та правові наслідки припинення дії договору про надання фінансових послуг визначаються цивільним законодавством, законодавством з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а також укладеними відповідно до них договорами. Отже, гарантійне зобов'язання, яким забезпечено виконання на користь третіх осіб, в першу чергу вирішується на підставі норм цивільного законодавства, тому застосування судами до спірних правовідносин норм діючого цивільного законодавства є цілком обґрунтованим.

Посилання скаржника на те, що гарантійний лист є одностороннім правочином є необґрунтованим та суперечить Постанові Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" (z0041-05) , якою визначено, що перед видачею банком банківської гарантії (гарантійного листа), спочатку оформляються правовідносини між сторонами у вигляді договору про надання гарантії, після чого видаються відповідні гарантійні листи. Вказані приписи Положення кореспондуються зі ст. 200 ГК України.

Також, згідно з імперативними нормами ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктам підприємницької діяльності на підставі договору. Таким чином, твердження скаржника, що гарантія є самостійним одностороннім правочином є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, аналіз встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, дає касаційній інстанції можливість встановити, що рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 прийняті відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до ч. 2 ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.