Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Волік І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства "Центральне

конструкторське бюро "Чорноморець"

на постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21.08.2008 року

у справі № 5020-2/017

господарського суду міста Севастополя

за позовом Державного підприємства "Центральне

конструкторське бюро "Чорноморець"

до Приватного підприємства "Феба"

про стягнення 7 500 грн.

за участю представників:

позивача – Істягіної Н.М.

відповідача – не з"явились

У січні 2008 року Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" звернулось господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Феба" про стягнення грошових коштів у розмірі 7 500 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2008 року (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 року (судді: Гонтар В.І., Гоголь Ю.М., Голик В.С.) в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що у січні 2004 року позивач замовив у відповідача паперову продукцію в асортименті та кількості, зазначених в рахунку-фактурі №ФБ-0000039 від 16.01.2004 року.

13.02.2004 року позивач на підставі платіжного доручення №96 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10 250 грн. за паперову продукцію.

Відповідач, в свою чергу, на підставі витратної накладної № РН-39 від 18.02.2004 року поставив позивачу товар, зазначений в позиціях № 1, 2 зазначеного рахунку-фактури, на суму 2 750 грн.

При цьому, товар, зазначений в позиції № 4, асортимент "Пресшпан", у кількості 250 кг, на суму 7 500 грн., доставлений не був.

03.06.2004 року відповідач на підставі витратної накладної №39/1 поставив позивачу картон електроізоляційний загального призначення, у кількості 250 кг, марки ЕЗП, на суму 7500 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.10.2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2004 року у справі №20-3/242 за позовом ДП "ЦКБ "Чорноморець" до ПП "Феба" про стягнення 7 500 грн. та рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2007 року у справі № 20-5/047 за позовом ДП "ЦКБ "Чорноморець" до ПП "Феба" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ПП "Феба" до ДП "ЦКБ "Чорноморець" про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 98 348 грн.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, докази отримання позивачем товару неналежної якості відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди послалися на ст.ст. 322, 323, 334, 655, 664, 671, 672 ЦК України, якими передбачений обов"язок продавця передати товар покупцеві. Суди попередніх інстанцій зазначили, що між сторонами не укладався договір зберігання спірного майна, передбачений главою 66 Цивільного кодексу України (435-15) , а тому відповідач не може нести відповідальності за знищення майна, яке знаходиться у власності позивача. При цьому, докази того, що спірне майно знищено саме з вини відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 322, 323 ЦК України на власника покладено обов"язок утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Цією ж статтею передбачено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 статті 334 цього ж Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статтей 655, 664 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно пункту 1 статті 671 та статті 672 ЦК України за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду матеріалів справи прийшли до обгрунтованого висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним своїх зобов'язань стосовно позивача.

В зв"язку з зазначеним, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача спірної суми.

Разом з тим доводи скаржника щодо неналежної оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами наявних у матеріалах справи доказів, встановлення обставин не на підставі достовірних доказів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, в зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 року у справі № 5020-2/017 залишити без змін.