Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Ялта-Інтурист" (надалі ВАТ "ГК Ялта-Інтурист") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ОРЕНДЖ", та просило скасувати (визнати недійсним) рішення Ялтинської міської ради №414 від 20.12.2007 року в частині п. 4, яким зобов'язано ВАТ " ГК Ялта-Інтурист" та власників майна, розташованого на території пляжної зони ВАТ "ГК Ялта-Інтурист", укласти з Ялтинською міською радою договір постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду по частині території (під'їзна дорога, верхня та нижня прогулянкова набережна), а також п. 4.1 -після проведення реєстрації договору на встановлення земельного сервітуту в Державному центрі кадастру, рішення 14-сесії Ялтинської міської ради 24 скликання від 06.08.2003 року №60, вважати таким, що втратило силу.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008 року (суддя Привалова А.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 року (судді: Видашенко Т.С., Антонова І.В., Заплава Л.М.), позов задоволений, спірні пункти рішення №414 Ялтинської міської ради від 20.12.2007 року визнані недійсними. Судові рішення мотивовані тим, що міськрада, приймаючи рішення в оспореній частині щодо встановлення сервітуту без відповідного судового рішення на встановлення сервітуту, без згоди позивача як землекористувача, перевищила визначені законом межі своїх повноважень.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "ОРЕНДЖ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. 100 Земельного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Доводи касаційної скарги мотивовані в тому числі і посиланням на не дослідження судами в повній мірі обставини щодо порушень прав позивача спірними пунктами рішення №414 Ялтинської міської ради від 20.12.2007 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ВАТ "ГК Ялта-Інтурист" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Колегія не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про оголошення у судовому засіданні суду касаційної інстанції повного тексту постанови, оскільки це не передбачено ст. - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, а також з врахуванням того, що нове рішення по суті спору колегією суду касаційної інстанції у даному судовому засіданні не приймається.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача, третіх осіб, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, не надано належної оцінки наявним у справі доказам, що в свою чергу унеможливило правильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на ці недоліки судового рішення і прийняв постанову про залишення рішення без змін.

Приписами статті 12 Земельного кодексу Украї ни та пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлене коло повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належать розпорядження землями територіальних громад, надання земель у користування, організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів та ін.

Зі змісту частини 2 ст. 2 названого Закону вбачається, що органи місцевого самоврядування, в тому числі і міські ради, представляють інтереси територіальної громади.

Приймаючи спірні рішення про задоволення позову, суди, зокрема, виходили з наступного.

ВАТ "ГК Ялта-Інтурист" є власником цілісного триповерхового майнового комплексу довжиною 500 метрів вздовж моря, що розташований за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50.

Позивач на підставі відповідного рішення міськради отримав в оренду для обслуговування вказаного нерухомого майна земельну ділянку площею 2,3530 га.

Суди зазначили, що до складу належного ВАТ " ГК Ялта-Інтурист" майнового комплексу входить і верхня набережна як об'єкт нерухомості, однак вказаний висновок суду не підтверджується матеріалами справи, оскільки верхня набережна як об'єкт нерухомості відсутній в переліку об'єктів нерухомості, що наведений в додатку №1 акта приймання-передачі державного майна ВАТ " ГК Ялта-Інтурист" (а.с.12, т.1). А разом з тим у спірних пунктах рішення міськради йдеться не лише про верхню прогулянкову набережну, але й про нижню набережну. Крім того, в обґрунтування своїх заперечень як і міськрада так і скаржник - ТОВ "ОРЕНДЖ" вказували на те, що інші власники об'єктів нерухомості (наприклад, кількох кафе) можуть дістатись свого майна лише через орендовану позивачем земельну ділянку.

Не обґрунтовані належними посиланнями на законодавчі норми і висновки судів про порушення спірними пунктами рішення міськради прав позивача, як орендаря, оскільки цим рішенням лише вирішувалося питання про можливість надання ВАТ "ГК Ялта-Інтурист" земельної ділянки в оренду і зазначалися умови за яких ділянка може бути надана в оренду, в тому числі і укладення договору сервітуту. Ніяких посилань на законодавство про обмеження прав міськради, як орендодавця, визначати умови надання в оренду земельної ділянки рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять.

Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, як і залишились нерозглянутими доводи відповідача про те, що приймаючи спірне рішення, міськрада діяла в інтересах територіальної громади.

Необхідно також відзначити, що пунктом 4 рішення №414 Ялтинської міської ради від 20.12.2007 року зобов'язано укласти з Ялтинською міською радою договір постійного безоплатного земельного сервітуту не лише ВАТ "ГК Ялта-Інтурист", а й власників майна, розташованого на земельній ділянці, що надавалася в оренду ВАТ" ГК Ялта-Інтурист".

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували оспорення вказаного пункту рішення міськради іншими власниками майна, розташованого на території пляжної зони ВАТ" ГК Ялта-Інтурист" і останнім не подані документи, які б уповноважували позивача представляти інтереси цих власників.

Суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України не звернули увагу на цю обставину.

Приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційній інстанції не надано право встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені місцевим чи апеляційним господарськими судами.

З огляду на викладене, прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законним і обґрунтованим, тому ці рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДЖ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 р. у справі №2-31/6802-2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.